11 листопада 2025 року 320/42015/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.03.2024 № UA100380/2024/000017/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.03.2024 № UA100380/2024/000017/2.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (адреса 01024м., Київ, вул. Чикаленка Євгена, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 33540678) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) судовий збір в розмірі 3028 грн.
Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та витрати на здійснення перекладу з китайської мови українською доданого до позовної заяви доказу в розмірі 888,00 грн.
Відповідачем надано до суду письмові заперечення проти означеної заяви в обґрунтування якої зазначено про те, що ціна позову складає 12892,64 грн, а витрати на професійну правничу допомогу, позивач просить 20000,00 грн, що є більшим ніж сама ціна позову на 55%. На думку відповідача такі витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи, ціни позову, обсягам робіт. Крім того, дана справа не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу.
Так, відповідач вважає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також заперечує щодо стягнення витрат на здійснення перекладу з китайської мови українською доданого до позовної заяви доказу в розмірі 888,00 грн.
Розглянувши подану заяву, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини 2 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн позивачем надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №02/24/33540678 від 15.02.2024 року; рахунок № 28-05 від 28.05.2024 року «Авансування витрат на оплату перекладів документів митного оформлення українською мовою згідно з договором від 15.02.2024 №02/24/33540678 про надання правничої допомоги» на суму 10 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 373 від 30.05.2024; рахунок № 05-12 від 05.12.2024 року у розмірі 20 000,00 грн. (оплата згідно з договором від 15.02.2024 №02/24/33540678 про надання правничої допомоги, а саме: складання процесуальних документів та представництво в суді першої інстанції з питання оскарження рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.03.2024 № UA100380/2024/000017/2); Акт № 05-12 від 05.12.2024 передачі - прийняття професійної правничої допомоги по справі № 320/42015/24 на суму 20 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 881 від 06.12.2024 року на суму 20 000,00 грн. (оплата згідно договору від 15.02.2024 №02/24/33540678).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 20 000,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 5000,00 грн.
Щодо витрат на оплату послуг перекладача, суд зазначає наступне
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду було надано документи, переклад яких з іноземної мови було здійснено ФОП ОСОБА_1 .
До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем надано рахунок - фактура № 12182 від 20.08.2024 (оплата за надання послуг з перекладу з китайської мови українською); платіжну інструкцію № 254 від 20.08.2024 року та Акт наданих послуг № 12182 від 21.08.2024 року.
Судом досліджено вказаний документ та встановлено відсутність у ньому ідентифікуючих даних щодо кількості та назви документів, переклад яких було здійснено.
Зазначена обставина унеможливлює встановити, що позивачем при розгляді справи №320/42015/24 понесено витрати на оплату робіт (послуг) перекладача у розмірі, що вказаний у Акті приймання - передачі наданих послуг № 12182 від 21.08.2024.
Отже, відсутні докази понесення позивачем витрат на оплату робіт (послуг) перекладача.
За приписами частини першої, сьомої та дев'ятої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату робіт (послуг) перекладача з підстав, що вказані вище, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 241-252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень- задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 33540678) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині задоволення заяви - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 листопада 2025 року.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Кочанова П.В.