12 листопада 2025 року № 320/41785/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11А) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 17 890 грн 00 коп., сплаченого згідно з квитанцією №16 від 01.02.2022.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору у розмірі 17 890 грн 00 коп. на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплата якого підтверджується квитанцією №16 від 01.02.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком Вадимом Юрійовичем і зареєстрований у реєстрі за №89. Відповідно до пункту 1 договору, продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 51,90 кв. м, житловою площею 28,80 кв. м. Вартість продажу становила 1 789 000 грн, які були сплачені покупцем у повному обсязі в день укладення договору. Факт розрахунку між сторонами підтверджується нотаріально засвідченою заявою продавця, зареєстрованою за №93. Право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 297268141 від 01.02.2022 року), відповідно до якого право власності зареєстровано за нею як єдиною власницею. Попри те, що квартира була придбана позивачкою вперше, та відповідно до чинного законодавства вона мала право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, через вимоги нотаріуса та відсутність ефективного механізму перевірки такого статусу, ОСОБА_1 сплатила збір у розмірі 1% від вартості квартири, що становить 17 890 грн, про що свідчить квитанція від 01.02.2022 року. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432600879 від 24 червня 2025 року, у власності ОСОБА_1 відсутні будь-які інші об'єкти житлової нерухомості, окрім зазначеної квартири, що підтверджує факт придбання житла вперше. 24 червня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 17 890 грн. У заяві містилося прохання до відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення помилково сплачених коштів. До заяви було додано всі необхідні документи, які підтверджують статус особи, що вперше придбала житло, а саме: довідку про склад сім'ї від 28.01.2022 року, видану КП ППВО «Енергія»; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання від 24.06.2025 року №2025/008360165; копії паспортів (на дівоче та попереднє прізвище) для підтвердження ідентичності особи та безперервного місця проживання; рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2017 року про розірвання шлюбу; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432600879 від 24.06.2025 року. Усі зазначені документи однозначно підтверджують, що позивачка не мала у власності іншого житла і відповідала умовам звільнення від сплати збору. Однак листом від 28 липня 2025 року №2600-0503-8/133774 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у формуванні подання про повернення сплаченого збору, посилаючись на нібито неповний пакет документів та суперечності щодо відомостей про шлюб. Позивачка вважає такі доводи формальними та юридично необґрунтованими. Вона зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу не перебувала у шлюбі, що підтверджується чинним рішенням суду про його розірвання, а також враховано нотаріусом при посвідченні договору. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у формуванні та направленні подання про повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачка вважає протиправними, оскільки: житло нею було придбано вперше; усі документи, необхідні для підтвердження цього факту, були надані; відмова відповідача не ґрунтується на законі та суперечить вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.
05.11.2025 року від уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказано, що позивач, сплативши збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі Порядку. Проведена Позивачем сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося Позивачем не вперше, що встановив нотаріус. В додатках до позовної заяви відсутні документи, що підтверджують право Позивача на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Сторона відповідача вважає, що факт придбавання Позивачем нерухомості не вперше встановлено нотаріусом, та вказані вище обставини в сукупності свідчать про відсутність протиправних дій Управління.
17.09.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначила, що доводи відповідача про неповний пакет документів є формальними та такими, що не можуть бути підставою для відмови у застосуванні передбаченої законом пільги. Окрім цього, вказано, що доводи відповідача про спільну сумісну власність подружжя як підставу для відмови у звільненні від сплати збору є юридично неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві не скористалась правом на подання письмових пояснень на позову заяву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Судом установлено, що 1 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком Вадимом Юрійовичем і зареєстрований у реєстрі за №89.
Згідно з пунктом 1 договору, продавець передав, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 51,90 кв. м, житловою площею 28,80 кв. м. Вартість об'єкта становила 1 789 000 грн, які покупець сплатила продавцю в повному обсязі у день укладення договору.
Факт розрахунку підтверджується нотаріально засвідченою заявою продавця, зареєстрованою за №93.
Право власності ОСОБА_1 на зазначене житло підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 297268141 від 01.02.2022 року), відповідно до якого вона є єдиною власницею квартири.
Під час укладення договору купівлі-продажу позивачка сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становить 17 890 грн, про що свідчить квитанція від 01.02.2022 року.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432600879 від 24 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 не має у власності інших об'єктів житлової нерухомості, окрім зазначеної квартири.
24 червня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 17 890 грн та просила сформувати і направити до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення коштів.
До заяви було додано наступні документи: довідку про склад сім'ї від 28.01.2022 року, видану КП ППВО «Енергія»; витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання від 24.06.2025 року №2025/008360165; копії паспортів на дівоче та попереднє прізвище; рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2017 року про розірвання шлюбу; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432600879 від 24.06.2025 року.
Листом від 28 липня 2025 року №2600-0503-8/133774 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у формуванні подання про повернення збору, пославшись на неповний пакет документів і наявність розбіжностей у відомостях щодо шлюбного стану заявниці.
Відповідно до рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2017 року шлюб ОСОБА_1 з колишнім чоловіком було розірвано, а на момент укладення договору купівлі-продажу вона перебувала у статусі розлученої особи.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не долучив копію довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» та не надала доказів звернення із вимогою про її отримання, також не долучено довідки про невикористання житлових чеків.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997№ 400/97- ВР (надалі по тексту - Закон № 400/97- ВР).
Відповідно до норм абзацу 1 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97- ВР, платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 5 пункту 9 статті 1 Закону № 400/97- ВР, також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі- продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно змісту п. 8 ст. 2 Закону № 400/97- ВР, об'єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі- продажу такого майна.
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, -1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8статті 2 цього Закону(п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97- ВР).
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані і у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (надалі по тексту - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі- продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740, визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна.
Отже, з наведеного слідує, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі- продажу такого майна.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866 внесено зміни до Порядку № 1740, а саме:
- Пункт 15- 2 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Крім того, пункт 15- 3 доповнено абзацом такого змісту:
“Нотаріальне посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і “г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.
Згідно офіційного веб порталу Центру надання адміністративних послуг м. Києва послуга щодо видачі довідки щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду надається структурними підрозділами з питань приватизації державного житлового фонду районних у м. Києві державних адміністрацій в кожному з районів міста Києва.
Крім того, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 р. № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 р. № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 (зі змінами).
Отже, розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є також Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь- який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Суд зазначає, що, починаючи з 26 вересня 2020 року, в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі- продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15- 3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі- продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі- продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом “в» пункту 15- 2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Тобто, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомого майна покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Із змісту позовної заяви та долучених до неї документів суд встановив, що 24 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 17 890 грн. 00 коп.
У заяві вказувалось прохання сформувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві) подання про повернення ОСОБА_1 безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу житлової нерухомості у розмірі 17 890 гри. 00 коп., сплаченого згідно квитанції №16 від 2022-02-01.
Суд встановив, що до вищевказаної заяви були додані такі документи:
-Копія паспорту ОСОБА_1 ;
-Копія ідентифікаційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 :
-Копія Договору купівлі-продажу квартири від 01 лютого 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченком Вадимом Юрійовичем та зареєстровано в реєстрі за № 89:
-Копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 лютого 2022 року, індексний номер витягу 297268141:
-Копія квитанції № 16 (про сплату 1%) від 01 лютого 2022 року;
-Копія довідки про склад сім'ї, виданої КП ППВО «Енергія» 28.01.2022;
-Копія витягу з реєстру територіальної громади про місце проживання від 24.06.2025 (номер витягу: 2025/008360165);
-Копія паспорту та ідентифікаційного номера облікової картки платника податків, виданого на дівоче прізвище позивача - ОСОБА_3 :
-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 432600876 від 24.06.2025.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 не дотрималась вимог Порядку №1740 та не подала до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше у відповідності з приписами пункту 15-2 Порядку №1740, зокрема:
- повних даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.
Окрім цього, суд вважає за необхідне вказати, що ОСОБА_1 і не зверталась до АТ «Державний ощадний банк України» для отримання відомостей про відсутність даних щодо приватизаційних депозитних рахунків та до Центру надання адміністративних послуг за місцем проживання, для того, щоб отримати довідку про невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не вчинила всіх необхідних активних дій для отримання належного пакета документів, не надала доказів звернення / не навела обґрунтованих причин, які перешкоджали їй зверненню до відповідних установ.
При цьому, оскільки Порядком №1740 передбачено необхідність подання таких документів, а отже відсутні підстави вважати, що неподання таких документів є формальністю та не впливає на прийняття рішення органами пенсійного фонду.
Чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Оскільки такі вимоги не дотримані позивачем та не подані до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку №1740, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі №280/9714/20, в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна. Верховний Суд у пункті 41 цієї постанови зазначив:
"Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду".
З огляду на встановлені обставини суд вважає, що на день звернення до відповідача із заявою про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 не надала усіх документів передбачених, підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.
При цьому, до суду не надано доказів подання до нотаріуса або до пенсійного органу необхідного пакету документів, зазначеного у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку №1740, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Оскільки позивачем не доведено дотримання нею передбаченої Порядком №1740 процедури ані на стадії укладення договору купівлі-продажу квартири, ані на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору, у задоволенні позову доцільно відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не вчинила необхідних активних дій для отримання всіх належних документів, таким чином пакет документів, поданий позивачем, є неповним та недостатнім для прийняття позитивного рішення. Відмова відповідача у формуванні подання про повернення коштів з бюджету є обґрунтованою.
З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному й об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з усім переліком документів, зазначених у пункті 15-2 Порядку №1740.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено повністю, не передбачено.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11А) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.