ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" листопада 2025 р. справа № 640/37308/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - відповідач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за змістом якого просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату з 08.04.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 23.07.2021 №26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ № 443999 від 05.04.2021. В подальшому, 11.06.2021 та 28.07.2021 позивачка зверталася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу», проте листами від 08.07.2021 та від 05.08.2021 їй відмовлено в її призначенні.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/37308/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судову справу №640/37308/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа № 640/37308/21 зареєстрована 07.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025, справу № 640/37308/21 передано судді Панікару І.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/37308/21. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін (а.с.74).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.01.2022, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності державним службовцям якщо вони не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання перевести позивача на пенсію державного службовця по інвалідності. (а.с.63-65).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 05.04.2021 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду серії 12 ААБ № 443999, та з цієї дати призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (а.с.8).
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.04.2021 № 96-о ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу морської політики Департаменту раціонального природокористування у зв'язку із закінчення строк призначення на посаду державної служби, згідно з частиною другою статті 85 Закону України "Про державну службу" (а.с.7).
11.06.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу» (а.с.9-10).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом від 08.07.2021 №17874-17501/Г-02/8-2600/21 роз'яснило позивачці про те, що вона повинна для визначення права на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" особисто звернутися до органів Пенсійного фонду України з відповідною заявою (додаток 1) та документами (а.с.11-12).
Листом від 05.08.2021 № 2600-0206-8/125628 відповідач повідомив позивачку про те, що за її заявою № 10853 від 28.07.2021 їй відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, оскільки зазначеним Законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності державним службовцям, якщо вони не досягли пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.13).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначені Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно із пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, цей Закон набрав чинності з 1 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону № 889-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пунктів 8, 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною 9 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 28.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Відповідно до частин 3, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затвердило "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії-додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Пунктом 2.2 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1.
Згідно із пунктами 4.1, 4.3, 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Дослідження змісту наведених правових норм Закону № 889-VIII, Закону № 3723-XII, Закону № 1058-IV, Порядку № 22-1, дає підстави суду зробити такі висновки:
1) пенсійне забезпечення державних службовців, починаючи із 1 травня 2016 року здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
2) з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII;
3) для призначення особі пенсії державного службовця, переведення на пенсію держслужбовця після 1 травня 2016 року необхідні такі умови:
- на день набрання чинності цим Законом, державний службовець повинен займати посади державної служби та мати не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а саме: необхідно мати 10 років стажу та займати посаду державного службовця на день набрання чинності Законом № 889-VIII;
- на день набрання чинності цим Законом, за державним службовцем зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у разі якщо на день набрання чинності цим Законом вони мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а саме: на день набрання чинності цим Законом, у разі якщо особа не займає посаду державного службовця, такій особі необхідно мати не менш як 20 років стажу державного службовця;
- стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством;
- перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України;
- призначення пенсії по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII проводиться за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, за таких умов:
а) особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років;
б) особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах, тобто для призначення пенсії державного службовця по інвалідності особі необхідно мати стаж державної служби не менше 10 років за вказаних умов;
4) для переведення з одного виду пенсії на інший, особі необхідно подати заяву та документи перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1.
Аналізуючи в сукупності встановлені у справі обставини та надаючи їм правову оцінку відповідно до вказаних правових норм чинного законодавства, суд зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена їй під час перебування на державній службі; позивачка має достатньо страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV; станом на 1 травня 2016 року позивачка перебувала на державній службі та мала стаж такої служби не менше 10 років, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с.20-57); для одержання пенсії державного службовця по інвалідності у позивачки відсутня необхідність досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 28 Закону № 1058-IV, оскільки в таких випадках необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 13 лютого 2019 року по зразковій справі №822/524/18 зазначила, що Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічна правова позиція також зазначена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі № 687/545/17.
Враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розповсюдження на людей з інвалідністю вимог пункту 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII щодо віку є помилковим.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у позивачки на момент виникнення спірних правовідносин виникло право на переведення її на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до поданої нею заяви від 28.07.2021 в зв'язку із наявністю правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі № 507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі № 398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі № 348/2369/16-а.
Відповідно до вимог частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Оскільки позивачка мала право на переведення її з пенсії по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII з врахуванням статті 37 Закону № 3723-XII, суд вважає, що необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату з 08.04.2021 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 23.07.2021 №26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 на момент розгляду її заяви мала право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», внаслідок чого, суд прийшов до висновку, що, відповідно, наявні правові підстави для призначення ОСОБА_1 з 08.04.2021 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Водночас, що стосується позовної вимоги в частині нарахування та виплати пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної в довідках від 23.07.2021 №26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 № 622 (надалі - Порядок), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Згідно пункту 5 Порядку, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що постановою Правління ПФУ № 1-3 від 17.01.2017 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.
Зокрема, в додатку 1 даної Постанови затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Водночас, з огляду на зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві від 05.08.2025, позивачці відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно ЗУ “Про державну службу». Відтак, спору між позивачкою та відповідачем щодо нарахування та виплати пенсії згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.07.2021 № 26/1.3-23.1-11434, від 26.07.2021 № 34 та від 26.07.2021 № 36, на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало, отже, вказана вимога є передчасною.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, внаслідок чого, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивачка звільненена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 08.04.2021 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.