про повернення позовної заяви
13 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/8832/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, яким просить:
- Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні компенсаційних виплат.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити заборгованість по додатковому харчуванню у розмірі 24 410 гривень 64 копійок з 01.01.2023 року по 31.12.2024 року.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити заборгованість по догляду у розмірі 221 882 з 01.08.2023 року по 31.12.2024 року. гривень 64 копійок.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, залишено без руху.
06 листопада 2025 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, який пропущений з поважних причин.
Відповідно до вказаної заяви представник позивач зазначає, що позивач є інвалідом 1 групи Б та отримувала виплати по трьом видам догляду: спеціальний медичний, звичайний постійний, побутовий та виплати на додаткове харчування.
У зв'язку з окупацією території позивач змушена була покинути місце свого проживання. В січні 2023 року ОСОБА_1 зверталася в управління соціального захисту та управління пенсійного фонду у м. Костянтинівка Донецької області, де їй повідомили, що дані види компенсацій відмінили у зв'язку з війною, але, як виявилося, такі виплати не систематично, але все ж проводилися, але ОСОБА_1 станом на сьогодні їх так і не отримала.
З 01 січня 2023 року фонд соціального страхування було ліквідовано, усі справи були передані до УПФ. Позивачка зазначає, що за чотири місяці виплат не було взагалі. Управління пенсійного фонду не повідомлено про передачу справ із соцстраху до УПФ. У зв'язку з воєнним станом позивачка виїхала за кордон (це форс-мажорна обставина). З УПФ не було жодного попередження, ні дзвінка про те, що позивачці потрібно подавати до УПФ певну заяву про проведення вище згаданих виплат.
У липні місяці 2025 року ОСОБА_1 звернулася до центру надання безоплатної правничої допомоги, де їй було надано первинну правову допомогу, в т.ч. було відправлено лист до ПФУ в Закарпатській області. 25 червня 2025 року позивач отримала письмову відповідь.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд поновити строк звернення до суду.
Розглянувши подану заяву позивача суд констатує наступне.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного, останньою у часі практикою, сформовано правові висновки у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 щодо строку звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вказаній постанові зазначає наступне:
"Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву."
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли з 01.02.2023 по 31.12.2024, водночас з цим позовом позивач звернулась 03.11.2025, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України..
За викладених обставин, суд визнає наведені позивачем у заяві про усунення недоліків підстави пропуску строку звернення до суду неповажними, а подані пояснення не обґрунтовують причини пропуску строку звернення до суду і не вважаються належними та допустимими доказами , які би підтвердили обставини зазначені позивачем.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом у заяві позивач не повідомляє, а КАСУ не передбачено визнання поважною причиною пропуску строку звернення до суду з тих підстав, що особа звернулася не в належний суд.
Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя З.Б.Плеханова