13 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/4915/24
категорія 111030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "КАТІЛЬ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Колективне підприємство "КАТІЛЬ" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області за №00036630701 від 22.02.2024, №00036620701 від 22.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем 22.02.2024 на підставі акта проведеної перевірки від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291 були прийняті податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача є необґрунтованими та незаконними, та такими, що підлягають скасуванню, оскільки базуються на невірних висновках, зроблених фахівцями відповідача в акті перевірки. Підставою для винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стало невизнання господарських операцій по факту отримання від контрагентів позивача товару (палива дизельного та газу скрапленого) на загальну суму 332859,00 грн, що на думку контролюючого органу, стало підставою для заниження податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податковим накладним контрагентів позивача. Крім того, також, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став аналіз постачальників позивача на предмет реальності вказаних операцій поставки ТМЦ, зокрема встановлено, що по рядку контрагентів не встановлено фактів придбання ТМЦ по ланцюгах поставок, що, на думку контролюючого органу, свідчить про безтоварність здійснених між позивачем та його контрагентами господарських операцій. Позивач не погоджується із такими висновками контролюючого органу, зазначає, що на підтвердження реальності господарських операцій КП "Катіль" з його контрагентами ТОВ «Граніт Оіл Груп", ТОВ "ТД "Сі Трейд" та ТОВ «Північ Оіл Груп" під час перевірки було надано копії усіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які були предметом дослідження контролюючого органу у ході проведення документальної планової виїзної перевірки. Будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо оформлення вищезазначених первинних документів не було, вони оформлені належним чином, із зазначенням усіх реквізитів та відомостей, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення. Також позивачем зазначено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Граніт Оіл Груп", ТОВ "ТД "Сі Трейд" та ТОВ «Північ Оіл Груп" були належним чином зареєстровані та не перебували у процесі припинення господарської діяльності згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач посилається на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
12.04.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №20915/24, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що плановою виїзною документальною перевіркою КП "Катіль" встановлено, що під час перевірки повноти декларування КП «КАТІЛЬ» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» відповідно до наданих до перевірки документів вибірковим порядком, встановлено його заниження в сумі 1664294 грн, а саме: 4 кв. 2018 року - 884569 грн; 4 кв. 2019 року - 708975 грн; 4 кв. 2020 року - 70750 грн. У ході перевірки встановлено, що КП «КАТІЛЬ» відображено в даних бухгалтерського обліку бухгалтерським проведенням Дт 28 Кт 631) придбання товару (паливо дизельне) від різних постачальників та, відповідно, бухгалтерським проведенням Дт 90 Кт 28 визначено собівартість даного товару. При проведеному аналізі постачальників на предмет реальності здійснення вказаних операцій поставки ТМЦ встановлено, що по ряду контрагентів не встановлено фактів їх придбання по ланцюгах поставок, тобто такі СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ, а саме: по ТОВ "ГАРАНТ ОІЛ ГРУП" паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 в сумі 1206187,50 грн: 2018 рік - 799208,70 грн, 2019 рік - 406978,80 грн; по ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 в сумі 371690,00 грн: 2018 рік - 85360,00 грн, 2019 рік - 286330,00 грн; по ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» газ скраплений в сумі 86416,67 грн: 2019 рік - 15666,67 грн, 2020 рік - 70750,00 грн.
Крім того, відповідачем вказано, що відповідно до ТТН №Г-00682 від 19.03.2018, ТТН №Г-00686 від 19.03.2018, ТТН №Г-00575 від 22.06.2018, ТТН №Г-00001244 від 02.10.2018, ТТН №Г-00001288 від 18.10.2018, ТТН №Г-000473 від 08.06.2018 доставлялись ТМЦ пункт навантаження - смт.Смига, Рівненської обл., ЛВДС «Новоград-Волинський», пункт розвантаження - м.Баранівка.
Перевіркою було проведено аналіз наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Гарант Оіл Груп" зазначено адресу навантаження - смт.Смига, Рівненської обл., ЛВДС «Новоград-Волинський», адресу розвантаження - м.Баранівка, що, на думку відповідача, не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
Отже, виписані ТТН на постачання товару від вищенаведених постачальників, на думку відповідача, не можна вважати належно оформленими, тому, що у цих документах не зазначено повної адреси навантаження та розвантаження пального, а саме: у даних про пункт навантаження вказано лише смт.Смига, Рівненської обл., ЛВДС «Новоград-Волинський», а у даних про пункт розвантаження зазначено лише м.Баранівка, що, на думку відповідача вказує на те, що надані документи оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.
Вказані порушення унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування пального від постачальників до покупця КП "КАТІЛЬ".
Відповідно до звіту за формою 20-ОПП в ТОВ "ГАРАНТ ОІЛ ГРУП" відсутні будь які об'єкти оподаткування за даною адресою, в т.ч. паливний склад чи резервуари, що свідчить про не можливість фактичного постачання даних ПММ.
Також до перевірки не надано паспорти якості та сертифікат відповідності заводу виробника, які передбачені договором поставки продукції, що унеможливлює підтвердити якість продукції та фактичне її постачання.
Таким чином перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі ТМЦ не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не підтверджено факт передачі ТМЦ від продавців до покупця.
Крім того, в ході відпрацювання ТОВ "ГАРАНТ ОІЛ ГРУП" встановлено, що свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу 19.07.2021 з причини ненадання Декларацій по ПДВ протягом року. З IV кв. 2019 року податкові декларації з податку на прибуток підприємств та фінансові звіти не подавались.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявні кримінальні провадження щодо ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», а саме: №32020060000000018 від 19.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Відповідно висновку встановлено ознаки (ризики) маніпулювання протягом 2019 року з податковими та документами СГД по ланцюгу постачання оформлення реалізації ПММ за відсутності необхідних матеріальних та трудових ресурсів для їх виконання; №42019060000000052 від 04.12.2019 за фактом умисного ухилення від сплати податків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №32019200000000080 від 23.12.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а саме за фактом ухилення від слати податків.
По ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» в інформаційних ресурсах ДПС України наявна зареєстрована негативна податкова інформація щодо неможливості проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2018 по 30.09.2019 №76/15-32-05-06-40032787 від 10.04.2020, згідно якої встановлено відсутність платника податків за місцезнаходженням, а також встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, неможливість самостійного здійснення господарських операцій незначним штатом працюючих осіб без залучення сторонніх організацій, ознаки проведення транзитних операцій по поставці сформованого ПК між суб'єктом господарювання.
Відповідно до якої у ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» наявні наступні ризики: відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: незначний штат працюючих осіб; відсутні складські приміщення, транспортні засоби (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій); відсутність підприємства за місцезнаходженням; відсутність первинних бухгалтерських документів; відсутні відомості про нерухоме майно, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, тощо; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Проведеним аналізом баз даних АІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено, що ТОВ "ГАРАНТ ОІЛ ГРУП" за звітний період декларування ПДВ, охоплений узагальненою податковою інформацією здійснювало придбання та продаж товарів (робіт, послуг), походження яких не підтверджено.
Тобто, податкова інформація по ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» не підтверджує реальність його господарської діяльності у періоді з 01.06.2018 по 31.05.2019 та відповідно, його взаємовідносини з контрагентами.
Крім того, згідно аналізу встановлено, що ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» придбав ПММ у ризикових контрагентів, а саме ТОВ "ЛПГ ТРЕЙД", ТОВ "ІНТЕРОЙЛГРУП", ТОВ "ГАЗ ЛАЙФ ТРЕЙД", ТОВ "АС-ОЙЛ".
Стосовно контрагента позивача ТОВ "ТД «СІ ТРЕЙД», то у перевіреному періоді відповідно до договору №6/11/18 від 16.11.2018 було документально оформлено реалізацію КП «КАТІЛЬ» паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 на загальну суму 446028,00 грн, в т.ч. ПДВ 74338,00 грн.
Відповідно до ТТН №0885 від 18.06.2018, ТТН №0615 від 12.08.2089, ТТН №1109 від 19.11.2018, ТТН №0729 від 17.07.2019 транспортувались ТМЦ, пункт навантаження м.Коростень.
Перевіркою було проведено аналіз наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ ТД "СІ ТРЕЙД" зазначено адресу навантаження - м.Коростень, адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
В даних ТТН пункт навантаження зазначено м.Коростень, однак відповідно до звіту за формою 20-ОПП у ТОВ "ТД"СІ ТРЕЙД" відсутні будь-які об'єкти оподаткування за даною адресою, в т.ч. паливний склад чи резервуари, що свідчить про неможливість фактичного постачання даних ПММ.
Отже, на думку відповідача, виписані ТТН на постачання товару від вищенаведених постачальників не можна вважати належно оформленими, тому, що у цих документах не зазначено повної адреси навантаження та розвантаження пального, а саме: у даних про пункт навантаження вказано лише м.Коростень, а у даних про пункт розвантаження зазначено лише м.Баранівка, тобто, це вказує, що надані документи оформлені з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568.
Вказані порушення унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування пального від постачальників до покупця КП "КАТІЛЬ".
Також до перевірки не надано паспорти якості та сертифікат відповідності заводу виробника, які передбачені договором поставки продукції, що унеможливлює підтвердити якість продукції та фактичне її постачання.
Таким чином перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі ТМЦ не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не підтверджено факт передачі ТМЦ від продавців до покупця.
Крім того в ході відпрацювання ТОВ "ТД"СІ ТРЕЙД" встановлено наявність інформації щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявна інформація про кримінальні провадження щодо, а саме: №42019060000000052 від 04.12.2019 за фактом умисного ухилення від сплати податків, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, а саме: згідно з матеріалами кримінального провадження громадяни ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, організували реалізацію дизельного пального суб'єктам господарської діяльності, що діють на ринку роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами без реєстрації як платники податків (у тому числі й акцизного), за готівковий розрахунок, використовуючи при цьому потужності паливного складу ТОВ «НВО-Житомирпромбуд» (Житомирська область, смт.Черняхів, вул. Індустріальна, 24).
При цьому, документальне відображення реалізації вказаних товарів, з метою приховування залишків фактично проданого за готівку пального, проводилось на адресу суб'єктів господарювання реального сектору економіки (сільгоспвиробники, перевізники), таким як: ТОВ «ТД Конкорд ЮГ», TOB «ТК Дніпроагротранс», ТОВ «Іновеллі лімітед», ПП «Хлібопродукт», ТОВ «Ніра», СФГ «С.Г.М.», а також підприємствам з ознаками фіктивності, таким як: ТОВ «Карднафт», ТОВ «Алгоритм груп», ТОВ «Сервіс Оіл Торг», ТОВ «Ратіо бізнес», ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Санінтеграл», ТОВ «ТД Каратнафтохім», ТОВ «Гарант Оіл Груп», ТОВ «Фаворит Ойл», ТОВ «Юавто Км», ТОВ «Кваліті Оіл», ТОВ «Таврос Оіл», ТОВ «Мега Опт Торг», ТОВ «ТД «Сі Трейд», в результаті чого формувався незаконний податковий кредит з ПДВ.
Також слід зазначити, згідно даних інформаційних баз ДПС постачальниками ТОВ "ТД"СІ ТРЕЙД" які були у періоді взаємовідносин з КП "Катіль" є контрагенти, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, а саме: ТзОВ "ІНТЕР ЛАЙТ", ТзОВ "ГАЗТРИМ", ТзОВ "МАНГО-ГРУП", ТзОВ "ХАЙСЕТ". Всього встановлено придбання ТМЦ у платників, які відповідають критеріям ризиковості на загальну суму 84557,6 тис. грн, що детально описано в акті перевірки.
Стосовно контрагента позивача ТОВ "Північ Оіл Груп», відповідачем вказано, що у перевіреному періоді відповідно до договору №10ДГ/GAZ від 14.06.2019 було документально оформлено реалізацію КП «КАТІЛЬ» газ скраплений на загальну суму 103700,00 грн, в т.ч. ПДВ 17283,33 грн.
У ТТН №Р-381 від 11.10.2019 зазначено пункт навантаження - м.Чернігів, в ТТН №Р-284 від 01.09.2019 зазначено пункт навантаження - м.Чернігів, №Р-321 від 13.07.2020 зазначено пункт навантаження - м.Чернігів, пункт розвантаження - м.Баранівка.
Перевіркою було проведено аналіз наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Північ Оіл Груп" зазначено адресу навантаження - м.Чернігів, адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.
Вказані порушення, на думку представника відповідача, унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування пального від постачальників до покупця КП "КАТІЛЬ".
Крім того, в ході відпрацювання ТОВ "Північ Оіл Груп" встановлено за даними форми 20 ОПП: з 20.01.2021 - офіси та автогаззаправки 2 шт. за адресами с.Новоселівка Чернігівської області та м.Чернігів, тобто за період взаємовідносин з КП «КАТІЛЬ» постачальником не декларувались об'єкти оподаткування.
Станом на дату відвантаження газу скрапленого у ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» був наявний лише офіс в м.Києві згідно поданої звітності, щодо відомостей про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП.
Тобто, враховуючи вище викладене, ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» фактично немало можливості здійснити постачання газу скрапленого на користь КП «КАТІЛЬ».
Також в наданих до перевірки ТТН перевізником товару, а саме: газ скраплений зазначено ТОВ «Корсак» та ТОВ "Транс-Логістик", разом з тим ні ПП «Катіль», ні ТОВ "Північ Оіл Груп" в періоді, що перевірявся згідно ЄРПН, не мав взаємовідносин з вказаними контрагентами-перевізниками.
Таким чином, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання - передачі ТМЦ не проводились та, як наслідок, у ході перевірки не підтверджено факт передачі ТМЦ від продавців до покупця.
Також наявна інформація щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.
Крім того, згідно аналізу встановлено, що ТОВ «Північ Ойл Груп» придбав ПММ у ризикових, а саме ТзОВ "ЄВРО ОІЛ-ТРАНС", ТзОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", ТзОВ "ГАЗТРЕЙД ІНВЕСТ" на загальну суму 11229,8 тис. грн (83,8%) та реалізація на ризикові, а саме: ТзОВ "КАНТАРЕЛЛ УКРАЇНА", ТзОВ "КАТРАН АКВА ПЛЮС", ТОВ "ГАЗТРЕЙД ІНВЕСТ" на загальну суму 10429,3 тис. грн (76,0%).
Таким чином, в порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44., пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (із змінами та доповненнями), підприємством завищено собівартість реалізованих товарів, а саме до складу собівартості віднесено вартість товарів, по яким лише проведено документальне оформлення ТМЦ та перевіркою не встановлено фактів їх реального придбання по ланцюгах поставок, тобто вищенаведені СГД фактично не могло поставити зазначені в документах ТМЦ.
Так, перевіркою встановлено, що внаслідок врахування КП «КАТІЛЬ» в бухгалтерському та податковому обліку штучно оформлених документів, включено до витрат та зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 1664294 грн.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.
Таким чином, досліджені в ході перевірки первинні документи не підтверджують фактичне придбання нафтопродуктів КП «КАТІЛЬ», так як надані для перевірки первинні документи не є достовірними доказами фактичного здійснення даних операцій.
Щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 416073,75, то відповідачем зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника з 01.01.2017 по 31.12.2022 у загальній сумі 8249550 грн на підставі таких документів: договори купівлі-продажу, оренди основних засобів, надання послуг; прибуткові накладні; акти виконаних робіт; податкові накладні; головна книга за 2017 - 2022; реєстри отриманих податкових накладних; розрахунки коригувань; оборотно-сальдові відомості та первинні документи по рах. 631, 10, 37, 20, 22, 23, 28, 91, 92, 93, 94;інші первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, що були надані до перевірки (документи перевірено вибірково) в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України КП «КАТІЛЬ» у перевіряємому періоді завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від контрагентів, по яких в ході перевірки не підтверджено факту отримання від них товару (палива дизельного) на загальну суму ПДВ - 332859 грн, в т.ч. в розрізі контрагентів: - ТОВ "ГАРАНТ ОІЛ ГРУП" - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5: червень 2018 року - 31576 грн; серпень 2018 року - 72762 грн; жовтень 2018 року - 55504 грн; березень 2019 року - 30948 грн; квітень 2019 року - 23904 грн; травень 2019 року - 26544 грн; ТОВ "ТД" СІ ТРЕЙД" - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5: листопад 2018 року - 17072 грн; червень 2019 року - 18920 грн; липень 2019 року - 10602 грн; серпень 2019 року - 27744 грн; ТОВ "ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП" - газ скраплений: вересень 2019 року - 9250,00 грн; жовтень 2019 року - 3133,00 грн; липень 2020 року - 4900,00 грн.
Щодо доводів позивача про порушення порядку оформлення акту перевірки, то представником відповідача вказано, що неналежне оформлення результатів перевірки не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки. Лише цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.
17.04.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №21700/24, в якій представник позивача позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, з підстав, що вказані у позовній заяві та цій відповіді на відзив.
30.05.2024 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області за вх. №21131/24 від 15.04.2024 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 07.12.2023 №2833-п та направлень від 27.12.2023 №5244, №5245, №5246, №5247, №5248, від 16.01.2024 №252, №253 була проведена планова виїзна документальна перевірка КП "Катіль", з питань дотримання вимог податкового, валютного, iншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2022 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2022.
За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291 (Том №1 а.с.26-73).
Не погоджуючись із висновками акта перевірки КП "Катіль" подало письмові заперечення на акт перевірки (Том №1 а.с.74-81), за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі вказаного акта перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2024:
№00036630701, яким знижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 416073,75 грн, в тому числі за штрафними санкціями 83241,75 грн за порушення п.44.1 ст.44, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.4 Розділу V Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Міністерством фінансів України 28.01.2016 №21 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 №276;
№00036620701, яким занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 371282,50 грн, в тому числі за штрафними санкціями 71709,50 грн, за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку №16 «Витрати», які затверджено наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318 «Про затвердження Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку» та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (Том №1 а.с.20-23).
Позивач, не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх такими, що винесені необґрунтовано, необ'єктивно, на основі хибних висновків, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходив з наступного.
Правовідносини у даній справі регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.
Водночас, із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому Податковим кодексом України порядку.
Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов'язаних осіб.
Враховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення).
Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому, Податковий кодекс України та Закон №996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону №996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового кодексу України та статтею 9 Закону №996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини 8 статті 9 Закону №996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.
Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 Податкового кодексу України, обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб'єкта господарювання діють не уповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов'язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.
Відповідно до норм п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище в цьому пункті.
Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом-оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.
Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно з п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
До податкового кредиту, згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Приписами пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Відповідно до ст.1 Закону №996-ХIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частиною 1 статті 9 Закону №996-ХIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, як документи, що містять відомості про господарську операцію.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту акта перевірки вбачається заниження КП "Катіль" податку на додану вартість в загальній сумі 332859,00 грн, в тому числі: червень 2018 року - 31576 грн; серпень 2018 року - 72762 грн; жовтень 2018 року - 55504 грн; листопад 2018 року - 9871,00 грн; грудень 2018 року - 7201 грн; березень 2019 року - 30948 грн; квітень 2019 року - 23904 грн; травень 2019 року - 26544 грн; червень 2019 року - 18920 грн; липень 2019 року - 10602 грн; серпень 2019 року - 27744 грн; вересень 2019 року - 9250 грн; жовтень 2019 року - 31033 грн; липень 2020 року - 4900 грн.
Також, згідно з актом заниження податку на прибуток визначено в сумі 229573 грн, у тому числі: 4 кв. 2018 року - 159222 грн; 4 кв. 2019 року - 127616 грн; 4 кв. 2020 року - 12735 грн.
У Розділі 3.1.1.2 акта перевірки зазначено, що на формування показників мало вплив здійснення операцій, в т.ч. від діяльності пов'язаної з реалізацією паливно-мастильних матеріалів через мережу АЗС, придбання яких здійснювалося від контрагентів, які не могли поставити зазначені у документах ТМЦ, а також згідно Розділу 3.1.2.2 акта перевірки КП “Катіль» у перевіряємому періоді завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від-контрагентів, по яких в ході перевірки не підтверджено факту отримання від них товару в розрізі контрагентів, а саме: по ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5; по ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» - паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5; по ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» - газ скраплений.
Таким чином, контролюючим органом не визнаються господарські операції щодо поставки для КП «Катіль» нафтопродуктів та газу зрідженого від його контрагентів: ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП».
Враховуючи, що Товар являється підакцизним, як Продавці так і Покупець - платники акцизного податку, в зв'язку з чим, коли це стало обов'язковим, ними отримані відповідні ліцензії та вони зареєстровані розпорядниками акцизних складів.
У КП «Катіль» наявна ліцензія №06020314201900013 на право роздрібної торгівлі пальним (Том №1 а.с.83). Також, підприємство являється розпорядником акцизного складу №1006963 - АЗС за адресою: Житомирська обл., м.Баранівка, вул.Костельна (раніше Першотравенська), 30.
ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» - це постачальники підакцизних товарів, які, крім реєстрації у встановленому порядку суб'єктами господарської діяльності, були зареєстровані платниками акцизного податку, із зареєстрованими акцизними складами (в т.ч. пересувними) та чинними ліцензіями на право оптової торгівлі пальним (починаючи з 01.07.2019, коли це стало обов'язковим).
Отже, це є вичерпний перелік вимог для можливості здійснення фінансово-господарських операцій з поставки (купівлі-продажу) пального.
Порушень щодо обсягів реалізації пального актом перевірки не встановлено (стор.27 акта), однак при цьому в акті перевірки заперечується факт придбання палива, що є нелогічним, оскільки перед тим як паливо реалізувати його потрібно придбати.
За наявності зареєстрованого пересувного акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, законодавство не передбачає обов'язкову реєстрацію такого складу із поданням звіту за формою 20-01111.
Стосовно господарських операцій з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП».
Відповідач визнав безтоварними операції з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального. Як зазначено в акті перевірки (стор. 8) "Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "Гарант Оіл Груп" зазначено адресу навантаження - смт.Смига, Рівненської обл., ЛВДС «Новоград-Волинський», адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.» До таких висновків відповідач дійшов на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до п.11.1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, контролюючий орган проігнорував інші документи, які були надані його уповноваженим особам під час перевірки і які підтверджують здійснення господарських операцій.
Так, за наявних обставин фінансово-господарських взаємовідносин КП "Катіль" із ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» фінансово-господарськими операціями є поставки палива дизельного ЄВРО СОРТ С клас К5 на підставі укладеного між ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» (Постачальник) та КП "Катіль" (Покупець) договору поставки нафтопродуктів №18ДТ/08061 від 08.06.2018 (Том №1 а.с.85-89), відповідно до п.1.1, п.1.3 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти визначені цим Договором (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар. Загальна кількість Товару за даним Договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору Товару, згідно Видаткових накладних Постачальника.
На виконання умов зазначеного договору, Постачальником поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 Покупцю на загальну суму 1447424,94 грн, що підтверджується видатковими накладними: №Г-00000442 від 08.06.2018, №Г-00000530 від 22.06.2018, №Г-00000785 від 03.08.2018, №Г-00000891 від 13.08.2018, №Г-00000985 від 22.08.2018, №Г-00001203 від 02.10.2018, №Г-00001239 від 18.10.2018, №Г-00000686 від 19.03.2019, №Г-00001017 від 24.04.2019, №Г-00001178 від 28.05.2019 (Том №1 а.с.95, 123, 133, 146, 160, 175, 185, 197, 207, 221).
Перевезення даних партій Товару від Постачальника до АЗС Покупця здійснювалося на підставі ТТН: №Г-0000000473 від 08.06.2018, №Г-0000000585 від 22.06.2018, №Г-0000000835 від 03.08.2018, №Г-0000000933 від 13.06.2018, №Г-0000001017 від 22.08.2018, №Г-0000001244 від 02.10.2018, №Г-0000001288 від 18.10.2018, №Г-0000000682 від 19.03.2019, №Г-0000001019 від 24.04.2019, №Г-0000001178 від 28.05.2019 (Том №1 а.с.96, 124, 134, 147, 161, 176, 186, 198, 208, 222).
Крім того, представник позивача стверджує, що в акті перевірки на стор.7-8 видаткові накладні №Г-00000785 від 03.08.2018, №Г-0000682 від 19.03.2019 зазначені у таблиці два рази, тобто продубльовані. Також, в акті перевірки зазначено ТТН, які не надавалися під час перевірки. Зазначені в акті перевірки ТТН: №Г-00682 від 19.03.2018, ТТН №Г-00686 від 19.03.2018, ТТН №Г-00575 від 22.06.2018, ТТН №Г-00001244 від 02.10.2018, ТТН №Г-00001288 від 18.10.2018, ТТН №Г-000473 від 08.06.2018) КП «Катіль» на підприємстві також відсутні.
На відпуск/прийняття пального Постачальником (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, в даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п.231.3 Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов'язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального. Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №445 від 08.06.2018, №532 від 22.06.2018, №887 від 03.08.2018, №897 від 13.08.2018, №993 від 22.08.2018, №229 від 02.10.2018, №1265 від 18.10.2018, №695 від 19.03.2019, №1026 від 24.04.2019, №1188 від 28.05.2019 (Том №1 а.с.107, 125, 135, 148, 162, 177, 187, 199, 209, 223).
Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій палива дизельного також підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000040 від 08.06.2018, №ПН-0000020 від 26.02.2018, №ПН-0000049 від 13.08.2018, №ПН-0000051 від 14.08.2018, №ПН-0000053 від 22.08.2018, №ПН-0000060 від 03.10.2018, №ПН-0000065 від 19.10.2018, №ПН-0000018 від 19.03.2019, №ПН-0000027 від 24.04.2019, №ПН-0000034 від 28.05.2019 (Том №1 а.с.110, 128, 139, 151, 165, 180, 191, 203, 214, 227), Z-звітами за вказані дні (Том №1 а.с.121, 129, 140, 152, 166, 181, 190, 202, 213, 226) та відомостями журналу-ордеру №631 (Том №1 а.с.194-195, 230-231), в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), податковими накладними (Том №1 а.с.109-110, 127, 137-138, 150, 164, 179, 189, 201, 211-212, 225).
На виконання умов договору поставки КП «Катіль» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур (Том №1 а.с.94, 122, 132, 145, 159, 174, 184, 196, 206, 220), що підтверджується банківськими виписками (Том №1 а.с.112-120, 130-131, 141-144, 153-158, 167-173, 182-183, 192-193, 204-205, 215-219, 228-229).
ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» було зареєстроване з 13.09.2016 платником акцизного податку з реалізації пального із зареєстрованими паливними складами за типом об'єктів - нафтобази у Рівненській та Житомирській областях, що підтверджується прийнятою контролюючим органом заявою про реєстрацію таким платником із квитанцією №2 та листом ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» за вих. №0401 від 04.01.2019. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності даного підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (Том №1 а.с.90-93).
У період здійснення фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» (березень 2018 року - травень 2019 року) в акті перевірки відсутні відомості про те, що контрагент мав ознаки ризиковості, що підтверджується посиланням на дати внесення кримінальних проваджень до ЄРДР, а саме: 19.05.2020, 04.12.2019, 23.12.2019, а також податкової інформації від 10.04.2020. Тобто, кримінальні провадження були порушені після того, як господарські операції відбулися і жодних даних про те, що дані провадження пов'язані із КП “Катіль» не зазначено. Крім того, з часу відкриття кримінальних проваджень по час складання акта перевірки КП "Катіль" пройшло більше трьох з половиною років, однак відповідачем не надано жодних процесуальних рішень за результатом розгляду вказаних проваджень.
Отже, враховуючи наявність всіх первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП» спростовує ті факти, що даний Постачальник не міг поставити зазначені в документах ТМЦ (дизельне паливо).
Стосовно господарських операцій з ТОВ "ТД" СІ ТРЕЙД".
Відповідач визнав безтоварними операції з ТОВ "ДТ "СІ ТРЕЙД" через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального. Як зазначено в акті перевірки на стор.11 "Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ ТД "СІ ТРЕЙД" зазначено адресу навантаження - м.Коростень, адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального." До таких висновків відповідач дійшов на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам до п.11.1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, відповідач проігнорував інші документи, які були надані його уповноваженим представникам під час перевірки та які підтверджують здійснення господарських операцій.
Так, за наявних обставин фінансово-господарських взаємовідносин КП "Катіль" із ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД», фінансово-господарськими операціями є поставки палива дизельного ЄВРО СОРТ С клас К5 на підставі укладеного між ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» (Постачальник) та КП "Катіль" (Покупець) договору поставки нафтопродуктів №4/11/18 від 16.11.2018 (Том №1 а.с.235-238), відповідно до п.1.1, п.1.2. якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю нафтопродукти (іменовані далі “Товар»), а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у документах на Товар, що оформлюється на кожну партію Товару. Номенклатура Товару, його кількість та ціна встановлюються Сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які складають невід'ємну частину Договору.
Так, на виконання умов договору, Постачальником поставлено паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 Покупцю на загальну суму 446028,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №416 від 19.11.2018, №296 від 08.06.2019, №353 від 17.07.2019, №532 від 12.08.2019 (Том №1 а.с.241, Том №2 а.с.2, 12, 22).
Перевезення даних партій Товару від Постачальника до АЗС Покупця здійснювалося на підставі ТТН: №1109 від 19.11.2018, №0615 від 08.06.2019, №0729 від 16.07.2019, №0885 від 12.08.2018 (Том №1 а.с.242, Том №2 а.с.3, 13, 23).
Крім того, як стверджує позивач, в акті перевірки вказані видаткові накладні та ТТН, які не надавалися під час перевірки, а саме: ВН №416 від 19.11.2018 (стор. 10 акта таблиця) ВН №39 від 08.06.2019 (стор. 10 акта таблиця) ТТН №0885 від 18.06.2018 (стор. 11 акта) ТТН №0615 від 12.08.2019 (стор.11 акта).
На відпуск/прийняття пального Постачальником (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, в даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п.231.3 Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов'язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального.
Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №375 від 19.11.2018, №166 від 08.06.2019, №93 від 16.07.2019, №146 від 12.08.2019 (Том №1 а.с.243-244, Том №2 а.с.4-5, 14-15, 24-25).
Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій палива дизельного також підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000072 від 19.11.2018, №ПН-0000039 від 08.06.2019, №ПН-0000048 від 18.07.2019, №ПН-0000059 від 13.08.2019 (Том №1 а.с.248, Том №2 а.с.7, 17, 28), Z-звітами за вказані дні (Том №1 а.с.249, Том №2 а.с.8, 18, 27) та відомостями журналу-ордеру №631 (Том №1 а.с.232-234), в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).
На виконання умов договору поставки КП «Катіль» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур (Том №1 а.с.240, Том №2 а.с.1, 11, 21), що підтверджується банківськими виписками (Том №1 а.с.250-251, Том №2 а.с.9-10, 19-20, 29-30).
ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД», ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901436 (Том №1 а.с.239), було зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності даного підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
У періодах здійснення фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» (листопад 2018 року - серпень 2019 року) згідно посилань в акті перевірки відсутні відомості про те, що контрагент мав ознаки ризиковості, що підтверджується посиланням на дату внесення кримінального провадження до ЄРДР, а саме: 04.12.2019. Тобто, кримінальне провадження було порушене після того, як господарські операції відбулися і жодних даних про те, що дане провадження пов'язане із КП "Катіль" не зазначено. Крім того, з часу відкриття кримінального провадження по час складання акта перевірки КП "Катіль" пройшло більше чотирьох років, однак відповідач не надав жодних процесуальних рішень винесених в рамках цього кримінального провадження.
Отже, враховуючи наявність всіх первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин КП «Катіль» з ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» спростовує ті факти, що даний Постачальник не міг поставити зазначені в документах ТМЦ (дизельне паливо).
Стосовно господарських операцій з ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП».
Відповідач визнав безтоварними операції з ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» через неможливість ідентифікувати місце завантаження та розвантаження пального. Як зазначено в акті перевірки на стор.17 “Проведеним аналізом наведених товарно-транспортних накладних встановлено, що в ТТН отриманих від ТОВ "ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП" зазначено адресу навантаження - м.Чернігів, адресу розвантаження - м.Баранівка, що не дає змогу ідентифікувати місця завантаження та розвантаження пального.» До таких висновків уповноважені особи відповідача дійшли на тій підставі, що виписані постачальником товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам п.11.1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), а саме не зазначена повна адреса, тобто вулиця і будинок. При цьому, уповноваженими особами відповідача проігноровано інші документи, які були надані їм під час проведення перевірки та які підтверджують здійснення господарських операцій.
За наявних обставин фінансово-господарських взаємовідносин КП "Катіль" із ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП», фінансово-господарськими операціями являлися поставки скрапленого газу на підставі укладеного між ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» (Продавець) та ТСП "Катіль" (Покупець) генерального договору поставки скрапленого газу №10 ДГ/Gaz від 14.06.2019 (Том №2 а.с.34-37), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця газ зріджений (далі - «Товар») в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск Товару, виписаних Продавцем, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.
На виконання умов вказаного договору, Продавцем поставлено скраплений газ Покупцю на загальну суму 103700,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №381 від 11.10.2019, №321 від 13.07.2020, №284 від 01.09.2019 (Том №2 а.с.40, 50, 59).
Перевезення даних партій Товару здійснювалося на підставі ТТН №Р284 від 01.09.2019, №Р381 від 11.10.2019, №321 від 13.07.2020 автомобілями, причепи яких зареєстровані, як пересувні акцизні склади (Том №2 а.с.41, 51, 60).
Крім того, як стверджує позивач, в акті перевірки вказана видаткова накладна, яка не надавалась під час перевірки, а саме: ВН№284 від 01.09.2020 (стор.16 акта таблиця).
ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900842 (Том №2 а.с.39) та є розпорядником пересувних акцизних складів. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо виду діяльності підприємства з відповідним КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (Том №2 а.с.38).
На відпуск/прийняття пального Продавцем (платником акцизного податку) були зареєстровані перші примірники акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН), а другі примірники таких акцизних накладних в день її складання надіслані - отримувачу пального (Покупцю, платнику акцизного податку). КП «Катіль» зареєстровані другі примірники таких акцизних накладних в ЄРАН після реєстрації їх перших примірників та отримання пального на акцизний склад, у даному випадку АЗС КП «Катіль» відповідно до п.231.3 Податкового кодексу України, згідно якого особа, яка реалізує пальне, зобов'язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального. Квитанціями №2 підтверджується прийняття та реєстрація наступних акцизних накладних контролюючим органом: №1 від 01.09.2019, №10 від 11.10.2019, №13 від 13.07.2020 (Том №2 а.с.42-43, 52-53, 61-62).
Прийняття на АЗС КП «Катіль» даних партій скрапленого газу також підтверджується прибутковими накладними: №ПН-0000066 від 01.09.2019, №ПН-0000077 від 11.10.2019, №ПН-0000069 від 13.07.2020 (Том №2 а.с.45, 55, 64), Z-звітами за вказані дні (Том №2 а.с.46, 56, 65) та відомостями Журналу-ордеру №631 (Том №2 а.с.31-33), в яких відображено надходження кількості Товару, яка співпадає із видатковими накладними, прибутковими накладними, акцизними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).
На виконання умов генерального договору поставки КП «КАТІЛЬ» була здійснена оплата на підставі рахунків-фактур, що підтверджується банківськими виписками (Том №2 а.с.47-49, 57-58, 66-67).
Враховуючи наявність всіх первинних документів щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин КП «КАТІЛЬ» з ТОВ «ПІВНІЧ ОІЛ ГРУП» спростовує ті факти, що даний Постачальник не міг поставити зазначені в документах ТМЦ (газ скраплений).
Товарно-транспорті накладні примірники яких КП «КАТІЛЬ» отримано від ТОВ «ГАРАНТ ОІЛ ГРУП», ТОВ «ТД «СІ ТРЕЙД» та ТОВ «ПІВНІЧ ОШ ГРУП» складені відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Відповідно до п.7.5.8 вказаної Інструкції у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.
Навіть недоліки в оформленні ТТН відправником не є підставою для визнання того, що товар не постачався за наявності інших первинних документів, які підтверджують поставку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №814/1781/15 (постанова від 24.03.2020) погодився із висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, як встановлено судами, волевиявлення сторін договору з приводу номенклатури, кількості та ціни продукції (найменування, вартісних та кількісних характеристик товару) здійснене належним чином. Недоліки в оформленні ТТН (ТТН не містять повної адреси пункту навантаження) не свідчать про «безтоварність» операцій, оскільки з їх змісту однозначно та чітко вбачається найменування, кількість поставленого товару та його відвантаження від постачальника до покупця (позивача).
Крім того, у постанові КАС ВС у справі №806/1339/15 від 06.02.2020 вказано, що наявність ТТН є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах.
Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух ТМЦ та є одним із доказів «реальності» здійснення господарської операції з постачання товарів.
Питання щодо правильності оформлення ТТН має оцінюватися в сукупності з іншими документами платника, створеними в процесі здійснення господарської операції.
У постановах КАС ВС від 13.07.2021 у справі №808/78/15 та від 06.08.2021 у справі №640/18984/18 містяться висновки, що ТТН та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.
Отже, ТТН призначена для обліку руху ТМЦ та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Поставка або купівля-продаж підакцизних товарів не може підтверджуватися лише ТТН, а також поставка або купівля-продаж не є ідентичною фінансово-господарською операцією із транспортуванням (перевезенням), а тому за наявності первинних документів, складених відповідно до вимог законодавства: договору, видаткових накладних, прибуткових накладних, акцизних та податкових накладних, ТТН, підтверджується реальність операцій із поставки або купівля-продажу палива дизельного та скрапленого газу.
Крім того, у разі встановлення контролюючим органом порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№К/9901/1349/17) у справі №816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Крім того, як вказав Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.
Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачем на момент складання акта перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у відповідних кримінальних справах.
Разом із тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності зазначених вище контрагентів, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки, як зазначено в ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.
Однак, таких вироків суду стосовно (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.
Суд вважає, що належним доказом, у даному випадку, повинен бути вирок суду щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності за ст.205 Кримінального кодексу України. Між тим, суд повторно зазначає, що такого вироку суду відповідачем не надано.
Про обов'язкову наявність вироку відносно контрагентів позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано суду жодних доказів проведення зустрічної звірки вказаних вище контрагентів позивача або інших доказів, які б свідчили про відсутність у таких можливості здійснювати господарську діяльність.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 у справі №813/7081/14, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17.
Одночасно, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаних контрагентах (копії рахунків-фактур, видаткових накладних).
З наведеного слідує, що висновки ГУ ДПС у Житомирській області, викладені в акті перевірки від 24.01.2024 №1273/06-30-07-01/20418291, про порушення позивачем податкового законодавства є помилковими, показники податкового обліку визначені позивачем правильно, що вказує на безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень від 22.02.2024 №00036630701 та №00036620701, у зв'язку із чим такі рішення визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити позовні вимоги Колективного підприємства "КАТІЛЬ" (вул.Фарфорова, 15, м.Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701, код ЄДРПОУ 3058917101) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області за №00036630701 від 22.02.2024, №00036620701 від 22.02.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Колективного підприємства "КАТІЛЬ" 7247,28 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
13.11.25