13 листопада 2025 рокуСправа №160/23273/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.08.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХІНВЕСТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.07.2025 р. № 67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно до положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) для ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37988349);
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області застосувати положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37988349) та запровадити мораторій на проведення документальних перевірок податкових (звітних) періодів з 06.12.2011 по 23.02.2022 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Фактичним місцем здійснення господарської діяльності підприємства у період з 23.01.2014 р. до 24.02.2022 р. була адреса: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Чкалова, 36а, де знаходились адміністративні та складські приміщення ТОВ «Інтертехінвест», які належать йому на праві власності. У зв'язку з відсутністю доступу до майна в окупації доля первинних бухгалтерських документів у травні-червні 2022 року була невідома. Документи вивезти без ризику життю не було можливим. Тому 17.05.2022 р. ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" на адресу податкового органу було направлено повідомлення про неможливість вивезення первинних документів за адресою фактичного здійснення діяльність - Запорізька обл., м. Пологи, вул. Чкалова, 36а, та 26.07.2022 р. надано додаткові пояснення. Наразі місто Пологи Запорізької області знаходиться в окупації. Враховуючи зазначене вище ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» 26.06.2025 р. направив на адресу відповідача повідомлення про втрату документів. 04.08.2025 р. на адресу ТОВ «Інтертехінвест» надійшло Рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2025 р. № 67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно до положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23273/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
26.08.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
26.08.2025 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно рішення про відмову у застосуванні положень підпункту 69.28 статті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України обґрунтовано його невідповідністю вимогам Податкового кодексу України, оскільки повідомлення не містить належних доказів на підтвердження втрати первинних документів. ТОВ «Інтертехінвест» до повідомлення не надані накази по підприємству «Про створення структурного підрозділу Архіву Товариства та визначення його місця розташування», «Про призначення уповноважених осіб які зберігають документи ТОВ «Інтертехінвест», якими передбачено передачу на зберігання до Архіву всіх документів ТОВ «Інтертехінвест». Відтак, вважають прийняте рішення обгрунтованим та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
28.08.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтретехінвест» подано відповідь на відзив проти позову, в якому позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідача та вказує, що суб'єктом владних повноважень при прийнятті рішення має враховуватись принцип його обгрунтованості та з урахуванням всіх обставин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» зареєстрований 06.12.2011 р. Дніпропетровським міським управлінням юстиції, реєстраційний номер №12241020000053633, має юридичну адресу вул. Мукаша Салакунова, буд.25, оф. 6, м. Дніпро, 49040; податковий номер платника податків: 37988349.
Взятий на облік в контролюючих органах 07.12.2011 за №16215 і продовжує перебувати на обліку в ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ШЕВЧЕНКІВСЬКА ДПІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н М.ДНІПРА) і є платником:
1. за основним місцем обліку в ШЕВЧЕНКІВСЬКА ДПІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н М.ДНІПРА ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ: податку на прибуток; податку на додану вартість; податку з доходів фізичних осіб; єдиного соціального внеску; військового збору;
2. до 24 лютого 2022 року - за неосновним місцем обліку в ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, ПОЛОГІВСЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ: податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки; орендної плати з юридичних осіб; транспортного податку.
Згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 16.12.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю « Інтертехінвест» придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю « Запоріжжя - Авто» нерухоме майно: комплекс ( нежитлове майно, майновий комплекс), що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Чкалова, будинок 36-а, загальною площею 759,6кв.м.
23.01.2014 р. є датою взяття на облік місцезнаходження об'єкта оподаткування у м. Пологах Запорізької області відповідно до відомостей електронного кабінету платника податків та Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, що подавалося ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» податковому органу за місцем обліку. Вказане підтверджується відомостями, що містяться в електронному кабінету платника податків у розділі "Інформація про неосновне місце обліку".
Згідно п. 4 розділу ІІ Наказу ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про облікову політику від 01.01.2018 року №1 місцем ведення бухгалтерського обліку та збереження первинних документів були визначені саме м. Пологи Запорізької області («офіс» згідно Повідомлення 20-ОПП).
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 №376, до тимчасово окупованих територій включено територію м. Пологи Пологівського району Запорізької області (UA23100190010032690) починаючи з 03.03.2022 р. і до сьогодні.
За заявою ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» порушено кримінальне провадження за №12022121010001442, про що свідчить копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
17.05.2022 р. ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" на адресу податкового органу було направлено повідомлення про неможливість вивезення первинних документів за адресою фактичного здійснення діяльність - Запорізька обл., м. Пологи, вул. Чкалова, 36а, та 26.07.2022 р. надано додаткові пояснення.
ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» 26.06.2025 р. направив на адресу відповідача повідомлення про втрату документів із зазначенням наступного: 1) обставини, що призвели до неможливості вивезення і в послідуючому до втрати первинних документів - здійснення діяльності у м. Пологи Запорізької області, тобто на території, на якій велися (і продовжують вестися) бойові дії і які на даний час є тимчасово окупованими збройними формуваннями Російської Федерації; 2) податкові (звітні) періоди, за які первинні документи втрачені - з 06.12.2011 по 23.02.2022 р. 3) загальний перелік втрачених первинних документів наводиться у додатку до цього повідомлення.
04.08.2025 р. на адресу ТОВ «Інтертехінвест» надійшло Рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2025 р. № 67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно до положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N2755-VI (із змінами та доповненнями) для ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37988349).
Не погоджуючись з винесеним рішенням та вважаючи його протиправним Товариство з обмеженою відповідальністю « Інтертехінвест» звернулось з цим позовом до суду.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пп. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, зазначений кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно зі ст. 16 ПК України, платників податків зобов'язано, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до пункту 44.5 ст. 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався у встановленому порядку.
Отже, з 24.02.2022 та по теперішній час на території України триває воєнний стан.
З метою забезпечення прав і обов'язків платників податків протягом вказаного періоду, Законом України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 07 березня 2022 року, доповнено Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 69.
Підпунктом 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень ст. 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Підставами неможливості пред'явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).
Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв'язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від'ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв'язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
Втрата документів, що не пов'язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.
Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
Отже, підставами звернення платника податків до податкового органу з приводу застосування підпункту 69.28. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ є:
1) втрата первинних документів (знищення чи зіпсуття) за умови провадження діяльності платника податків на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України;
2) знаходження первинних документів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
Судом також враховується, що п.п 69.28 п. 69 ПК України визначено, що « Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та території, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року. Перелік у подальшому змінювався станом на відповідну дату.
06 грудня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» згідно із якою, перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 (із змінами).
Наказ від 22.12.2022 № 309 набрав чинності з 27.12.2022.
Відповідно до вказаного Переліку до території можливих бойових дій місто Запоріжжя, як і вся територія Запорізького району, віднесена переліку територій на яких велися активні бойові дії протягом періоду з 12.03.2022 по 31.12.2022 згідно з п. 2.3. підрозділу 2 розділу І Наказу № 309 (код рядка иА23060000000070350).
Так, в ході судового розгляду справи було встановлено, що згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна від 16.12.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю « Інтертехінвест» придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю « Запоріжжя - Авто» нерухоме майно: комплекс ( нежитлове майно, майновий комплекс), що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Чкалова, будинок 36-а, загальною площею 759,6кв.м.
23.01.2014 р. є датою взяття на облік місцезнаходження об'єкта оподаткування у м. Пологах Запорізької області відповідно до відомостей електронного кабінету платника податків та Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, що подавалося ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» податковому органу за місцем обліку. Вказане підтверджується відомостями, що містяться в електронному кабінету платника податків у розділі "Інформація про неосновне місце обліку".
Згідно п. 4 розділу ІІ Наказу ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про облікову політику від 01.01.2018 року №1 місцем ведення бухгалтерського обліку та збереження первинних документів були визначені саме м. Пологи Запорізької області («офіс» згідно Повідомлення 20-ОПП).
За заявою ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» порушено кримінальне провадження за №12022121010001442, про що свідчить копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
17.05.2022 р. ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" на адресу податкового органу було направлено повідомлення про неможливість вивезення первинних документів за адресою фактичного здійснення діяльність - Запорізька обл., м. Пологи, вул. Чкалова, 36а, та 26.07.2022 р. надано додаткові пояснення.
ТОВ «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» 26.06.2025 р. направив на адресу відповідача повідомлення про втрату документів із зазначенням наступного: 1) обставини, що призвели до неможливості вивезення і в послідуючому до втрати первинних документів - здійснення діяльності у м. Пологи Запорізької області, тобто на території, на якій велися (і продовжують вестися) бойові дії і які на даний час є тимчасово окупованими збройними формуваннями Російської Федерації; 2) податкові (звітні) періоди, за які первинні документи втрачені - з 06.12.2011 по 23.02.2022 р. 3) загальний перелік втрачених первинних документів наводиться у додатку до цього повідомлення.
Таким чином суд відхиляє доводи відповідача про відсутність наказу про створення архіву на підприємстві, оскільки згідно п. 4 розділу ІІ Наказу ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" про облікову політику від 01.01.2018 року №1 місцем ведення бухгалтерського обліку та збереження первинних документів були визначені саме м. Пологи Запорізької області.
Також суд враховує наявне кримінальне провадження про завдання збитків ТОВ «Інтертехінвест» окупаційними військами російської федерації.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні документи, перелічені в повідомленні позивача про втрату первинних документів, відповідають всім необхідним критеріям для надання таким втраченим первинним документам, та обліковим даним складеним за ними, спеціального статусу передбаченого п. п. 69.28 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
Слід звернути увагу, що контролюючий орган не може вимагати від позивача доказів, які не передбачені вимогами чинного законодавства (п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України), оскільки за загальним правилом у діяльності контролюючого органу застосовується принцип «дозволено все, що прямо передбачено законом».
Згідно абзацу четвертого пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у разі невизнання фактів втрати первинних документів позивача та неможливості їх вивезення дані та показники податкової звітності позивача за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів, проте відсутність таких документів у позивача спричинена наслідками збройної агресії російської федерації.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2025р. №67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови у можливості застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності передбачених пп. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України прийняті без врахування всіх обставин та не у спосіб, визначений законом, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити позивачу можливість застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених в податковій звітності позивача за період 2011-2022 на підставі втрачених первинних документів згідно підпункту 69.28 ст. 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частина четверта статті 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Тож, суд погоджується, що належним способом захисту буде зобов'язати відповідача забезпечити позивачу можливість застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених в податковій звітності позивача за період з 06.12.2011 року по 23.02.2022 року на підставі втрачених первинних документів згідно підпункту 69.28 ст. 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивач належними та допустимими доказами довів протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.07.2025 р. № 67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно до положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) для ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37988349), а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Позивачем у позовній заяві також заявлено вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До адміністративного позову представником позивача додано копії:
- ордеру серії ВА № 1077283;
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.
Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження виконання наданих адвокатом послуг з правничої допомоги не було надано договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт, що було виконано, актів приймання - передачі наданих послуг, квитанцію про сплату наданих послуг, а лише надано копію ордеру.
Наведені обставини унеможливлюють надання оцінки судом реальності вчинених дій адвокатом на виконання умов договору, їх необхідність та доцільність для вирішення публічно - правового спору, а також відповідність понесених витрат на правничу допомогу предмету спору та обсягу наданої правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також в питанні надання доказів варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки її предмет віднесений законодавцем до категорії незначної складності та пріоритетом яких є швидке вирішення.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Отже, зважаючи на надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не вбачається можливості встановити обсяг надання адвокатом Антоновою Світланою Юріївною професійної правничої допомоги, а надані докази не підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг складності справи, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, понесені витрати не є обґрунтованими та не відповідають фактично сплаченому позивачем розміру адвокатського гонорару.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 4844,80 грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТЕХІНВЕСТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 24.07.2025 р. № 67652/6/04-36-07-03-13 щодо відмови застосування спеціальних правил для підтвердження даних, визначених у податковій звітності відповідно до положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) для ТОВ "ІНТЕРТЕХІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37988349).
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області застосувати положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37988349) та запровадити мораторій на проведення документальних перевірок податкових (звітних) періодів з 06.12.2011 по 23.02.2022 р.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехінвест» ( 49040, м. Дніпро, вул. Мукаша Салакунова, буд. 25, оф. 6, код ЄДРПОУ 37988349) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4844,80грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук