03 листопада 2025 рокуСправа №160/20956/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці, в якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000059/2 від 18.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000437 від 18.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року відкрито провадження у справі №160/20956/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
04.08.2025 через систему «Електронний суд» від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав наступне.
Під час перевірки та аналізу даних митних декларацій, а також відпрацювання згенерованих АСАУР митних формальностей, у відповідності з наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 було здійснено аналіз щодо: включення всіх витрат; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок).
Під час перевірки митної вартості встановлено, що подані документи не містять повної інформації для підтвердження її складових і містять розбіжності.
Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн., відповідач зазначає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. З огляду на надані позивачем документи, незначну складність адміністративної справи, розгляд справи у порядку спрощеного провадження, обсяг та зміст позовної заяви, Київська митниця вважає за доцільне зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за підготовку позову та його подання до суду до 3000 грн.
07.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Позивач вважає твердження відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують позовні вимоги.
Відповідачем не підтверджено аргументованими доводами відсутність у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також, об'єктивну можливість застосування першого методу визначення митної вартості такого товару, не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні.
Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, то на переконання позивача, ним були надані належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката. В договорі про надання правової допомоги встановлений фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару, а отже і не обчислюється фактична кількість часу.
Твердження відповідача про те, що вартість послуг адвоката є завищеною, зводяться до його власної суб'єктивної оцінки, при цьому жодного доказу неспівмірності заявлених до стягнення витрат не надано.
08.08.2025 від Київської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач зазначив, що аргументи позивача щодо нібито неправомірного витребування митницею додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані за власною ініціативою подати всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, відповідно до обраного методу її визначення. У разі, якщо подані документи не містять повної, достовірної та об'єктивної інформації щодо умов поставки товару, митний орган має право, а не лише обов'язок, витребувати додаткові документи відповідно до ст. 53 та статті 337 МК України.
За результатами контролю автоматизованою системою аналізу ризиків було згенеровано обов'язкові форми контролю, зокрема: 105-2 - «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення» 106-2 - «Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів» 116-8 -« Перевірка документації, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами ( Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» 911-1- "Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки."
Таким чином, спрацювання АСАУР спровокувало обов'язкову процедуру перевірки заявленої митної вартості. Це не є рішенням, яке приймається «на розсуд» посадової особи, а є наслідком реалізації автоматизованих алгоритмів контролю, визначених відповідними нормативними актами Держмитслужби.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Витребування додаткових документів здійснено саме у межах і відповідно до норм Митного Кодексу України, зокрема ст. 53, 54, 55, 337 Митного Кодексу України, та є адміністративною процесуальною дією.
В період з 17.10.2025 по 31.10.2025 суддя знаходилась у відпустці, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Справа розглянута в перший робочий день виходу судді з відпустки.
Ухвалою від 03.11.2025 судом продовжено процесуальний строк розгляду справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
05.05.2019 між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Покупець) і GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED, Гонконг, КНР (Продавець) був укладений контракт №02/2019, за яким Продавець продає, а Покупець купує товари, на умовах, викладених у цьому контракті.
Відповідно до п. 1.2. контракту Покупець купує товар в асортименті, кількості і за цінами в Специфікаціях і/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Пунктами 2.1, 2.2. контракту встановлено, що ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) погоджується сторонами на кожну партію та вказуються в специфікаціях до даного контракту. Валютою контракту є долар США.
20.03.2025 сторонами до контракту між сторонами укладено Специфікацію № 04/25 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 27 позицій (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше), на загальну суму 132 979,24 доларів США (USD).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 04/25 від 20.03.2025 загальною вагою 19770,00 кг згідно коносаменту № TJSHTMSK934050 від 06.04.2025 був ввезений на митну територію України.
18.06.2025 позивач звернувся до Київської митниці для здійснення митного оформлення товару за ЕМД № 25UA100320022501U8, додавши наступні документи:
пакувальний лист (Packing list) № 04/25 від 28.03.2025;
рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 04/25 від 20.03.2025;
коносамент (Bill of lading) № TJSHTMSK934050 від 06.04.2025;
автотранспортна накладна (Road consignment note) Р0021702 від 16.06.2025;
декларація про походження товару (Declaration of origin) № 04/25 від 20.03.2025;-
загальна декларація прибуття № 25UA141000658729Z6 від 17.06.2025;
платіжна інструкція в іноземній валюті № 20208 від 24.04.2025;
платіжна інструкція в іноземній валюті № 20212 від 16.05.2025;
платіжна інструкція в іноземній валюті № 20213 від 20.05.2025;
платіжна інструкція в іноземній валюті № 20215 від 22.05.2025;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2325 від 09.06.2025;
рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2422 від 16.06.2025;
платіжна інструкція, що підтверджує факт оплати транспортно - експедиційних послуг №2532 від 16.06.2025;
платіжна інструкція, що підтверджує факт оплати транспортно - експедиційних послуг №71624 від 09.06.2025;
довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 21702 від 16.06.2025;
договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 - Додаткова угода №1 від 08.11.2022;
доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація № 04/25 від 20.03.2025;
доповнення до внутрішнього договору (контракту) - Додаткова Угода № 1 від 18.04.2025;
договір про надання послуг митного брокера № МБ0250324 від 24.03.2025;
договір про перевезення № 19/04/24 від 19.04.2024;
договір про перевезення № 37107244 від 13.06.2025;
договір про перевезення № ТЕО38754647 від 09.01.2023;
договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022;
заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу № б/н від 18.06.2025;
заява у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах № б/н від 18.06.2025;
заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 18.06.2025;
доручення для довідок № б/н від 29.01.2025;
разова перепустка № ПР - 125844 від 18.06.2025.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод).
Розглянувши надані документи, Київською митницею було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність подання відповідно до ч. 3 ст. 53 МУ України додаткових документів, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На електронне повідомлення позивач листом від 18.06.2025 повідомив, що інші документи в 10- ти денний термін не надаватимуться .
18.06.2025 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2025/000059/2 , яким скориговано митну вартість товару до рівня 12,02 доларів США за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару.
Митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2025/000437 від 18.06.2025.
У зв'язку з незгодою із рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД № 25UA100320022608U9 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 930 770,42 грн, з яких: 217 626,18 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 713 144,24 грн податку на додану вартість (за видом платежу 028).
Позивач вважає, що зазначені вище рішення про коригування митної вартості товару і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з чим подав позовну заяву до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України.
Згідно п. 24. ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Пунктами 23, 24 ч. 1ст. 4 МК України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст. 49,50 МК України).
За частинами 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин 1,2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.
Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган не обгрунтував вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовідносинами, які склалися між позивачем і його контрагентом.
Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3 ст. 54 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо обгрунтування відповідача обраного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.
В спірному рішенні про коригування митної вартості товару відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеною відповідачем декларацією від 06.03.2025 №UA500020/2025/001844.
В рішені відсутні порівняні характеристики оцінюваного товару, умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача.
Тобто, детальне дослідження митної декларації, на підставі яких скориговано митну вартість товару і обрано метод для визначення вартості, відповідачем проведено не було.
За висновком Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом не передбачено.
Щодо зауважень відповідача у п. 33 спірного рішення суд зазначає наступне.
Відповідачем вказано, що довідка про транспортні витрати № 21702 від 16.06.2025 видана ТОВ «Консольлайн», проте в CMR № P0021702 від 16.06.2025 перевізником виступає ОСОБА_1 , також відповідно до коносаменту від 06.04.2025 №TJSHTMSK934050 перевізником є GLOBAL CONNEKTIONS SUPLI CHAIN SOLUTSONS CO.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Віа Дніпро» прямий договір з ФОП ОСОБА_2 не укладався.
Для доставки товару за коносаментом № TJSHTMSK934050 від 06.04.2025 у контейнері за MRKU4996011 маршрутом FOB, Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща, п/ п Ягодин - Дніпро, декларантом - ТОВ «Група Віа Дніпро» було укладено із перевізником ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» договір № ТЕО38754647 транспортно експедиторського обслуговування від 09.01.2023 (який надавався до митного оформлення), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Згідно з п. 2.1.1. вказаного договору встановлено, що відповідно до цього договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, узгоджених сторонами, а також надавати інші послуги клієнту за погодженням сторін. При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими організаціями, уповноваженими надати відповідні послуги.
Експедитором ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» для надання послуг декларанту з організації доставки вантажу було укладено договір № ТЕО44703904 транспортно експедиторського обслуговування від 28.10.2022 з ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» (який надавався до митного оформлення).
Вказаним експедитором було укладено договір №37107244 від 13.06.2025 на організацію перевезень автомобільним транспортом із ТОВ «ВДС ЕКСІМТРЕЙД» (який надавався до митного оформлення).
В свою чергу, ТОВ «ВДС ЕКСІМТРЕЙД» укладено договір №19/04/24 від 19.04.2024 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП ОСОБА_2 (який надавався до митного оформлення).
Відповідно до п. 2.2.2. договору №ТЕО38754647 транспортно-експедиторського обслуговування від 09.01.2023, Експедитор має право проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 5.3.1. договору №ТЕО38754647 транспортно-експедиторського обслуговування від 09.01.2023, сторона яка залучила третю особу до виконання своїх зобов'язань за договором, несе перед другою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою стороною.
Тобто, при залученні експедитором третіх осіб до виконання договору, у позивача не виникає обов'язку окремого розрахунку із третіми особами.
З ланцюга укладених договорів між перевізниками, вбачається наявність правових підстав для здійснення перевезення та оформлення автотранспортної накладної - CMR №Р0021702 від 16.06.2025 ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, оформлення довідки про транспортні витрати № 21702 від 16.06.2025 та видача рахунків № 2325 від 09.06.2025 та №2422 від 16.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» (при цьому, довідка про транспортні витрати видана ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», а не ТОВ «Консольлайн», як зазначено відповідачем) пояснюється, в першу чергу тим, що позивач, відповідно до умов договору №ТЕО38754647 від 09.01.2023 за надані транспортні послуги розраховується із Експедитором - ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», а при залученні Експедитором третіх осіб до виконання договору, у позивача не виникає обов'язку окремого розрахунку із третіми особами.
Суд також звертає увагу на те, що наявність напису у правому верхньому куті коносаменту: «Global Connections Supply Chain Solutions co. LTD» є частиною оформлення бланку коносаменту, до якого вноситься визначена законом інформація, а отже напис на бланку консаменту Global Connections Supply Chain Solutions co. LTD не відноситься до інформації про фактичного перевізника.
Виходячи зі змісту ст. 53 МК України і наказу Мінфіну України №599 коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.
В спірному рішенні відповідачем зауважено: «В п. 4.1 контракту 05.05.2019 № 02/2019 зазначено, що Покупець здійснює платіж за партію товару, вказаного в інвойсі протягом 90 днів з дати поставки, або попередньої оплати , відповідно до умов, зазначених в специфікації на дану партію товару. В специфікації 20.03.2025 № 04/25 зазначено умови оплати до 120 днів від дати поставки на склад покупця.»
За вимогами п.4 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Умовами п. 4.1. контракту 05.05.2019 № 02/2019 визначено, що Покупець здійснює платіж за партію товару, вказаного в інвойсі протягом 90 днів з дати поставки, або передоплата відповідно до умов, зазначених в специфікації на дану партію товару.
У специфікації № 04/25 від 20.03.2025 визначені умови оплати до 120 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця. Позивачем було здійснено оплату товару в розмірі 132 979,24 доларів США згідно платіжних інструкцій № 20208 від 24.04.2025, №20212 від 16 травня 2025, № 20213 від 20.05.2025, № 20215 від 22.05.2025.
На момент здійснення митного оформлення товару декларант розрахувався за товар в повному обсязі, декларантом було надано всі банківські платіжні документи.
За висновком Верховного Суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Повна вартість оплати товару за інвойсом від № 04/25 від 20.03.2025 платіжними інструкціями і іноземній валюті (які були надані при митному оформленні) № 20208 від 24.04.2025, № 20212 від 16 травня 2025, № 20213 від 20.05.2025, № 20215 від 22.05.2025 на суму 132 979,24 дол. США (59 389,67+30 000,30+40 000,00+3 589,57=132 979,24 дол США).
Виходячи з вищенаведеного, зауваження митниці про надання не в повному обсязі відомостей щодо числових значень складових митної вартості, є необґрунтованими, оскільки, умовами специфікації визначені умови оплати до 120 календарних днів від дати поставки товару на склад покупця, та на момент митного оформлення, товар оплачений позивачем.
Щодо зауважень митниці, що при проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 Методичних рекомендацій встановлено, що митне оформлення ідентичних товарів здійснювалось за більш високим рівнем митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно с. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За ч.ч. 1,2 ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже,законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як було встановлено вище судом , позивачем, у специфікації № 04/25 від 20.03.2025 була погоджена поставка товару на загальну суму 132 979,24 дол. США. на умовах FOB (Гунчжоу, Китай) з умовами оплати - 120 календарних днів від дати постави товару на склад покупця.
За вимогами п.4 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
На підтвердження оплати за товар, позивачем було надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 20208 від 24.04.2025, № 20212 від 16 травня 2025, № 20213 від 20.05.2025, № 20215 від 22.05.2025на суму 132 979,24 дол. США (59 389,67+30 000,30+40 000,00+3 589,57=132 979,24 дол США).
Пунктом 6 ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, які декларант подає органу доходів і зборів одночасно з митною декларацією, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Для доставки товару ТОВ «Група Віа Дніпро» було укладено із перевізником ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» договір № ТЕО38754647 транспортно-експедиторського обслуговування від 09.01.2023 (який надавався до митного оформлення), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
На підтвердження витрат, які включаються в митну вартість оцінюваного товару до митного кордону України по маршруту маршрутом FOB, Гуанчжоу, Китай - Гданськ, Польща п/п Ягодин, декларантом було надано довідку від перевізника (експедитора) ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати № 21702 від 16.06.2025, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері MRKU4996011 згідно коносаменту № TJSHTMSK934050 від 06.04.2025 складають 316 483,00 грн, з яких, морське перевезення за межами території України - 214 230,00 грн, навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 36 438,00 грн, міжнародні транспортні послуги за межами території України - 65 815,00 грн. Зазначені суми витрат буди задекларовані декларантом позивача під час митного оформлення товару.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Позивач у позовній заяві просить також стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 40000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 ст.139 КАС передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи 11.07.2025 між Адвокатським бюро «ГЕРМАН і ПАРТНЕРИ» (Виконавець) і ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Замовник) укладено договір про надання правової допомоги №01-11-07/25, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе обов'язок здійснити правовий захист інтересів Замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Київської митниці про оскарження рішення №UA100320/2025/000059/2 від 18.06.2025 про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Відповідно до п. 3.2. договору вартість послуг з ведення справи в суді 1-ої інстанції становить 40000 грн. без ПДВ.
На виконання п. 4.1. договору сторонами 11.07.2025 складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг.
В акті зазначено, що Замовник виплатив, а Виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за договором в розмірі 40000,00 грн.
Платіжною інструкцією №177 від 11.07.2025 підтверджується позивачем оплата отриманих послуг.
Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з витратами на правничу допомогу вказуючи, що витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. є відповідно неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи, що дана справа по суті не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, більшість документів є в наявності у позивача, що не потребувало великих затрат ні за об'ємом документів, ні за витраченим часом, та предмет спору не є новим в судовій практиці, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у даній справі, суд вважає суму 8000,00 грн.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обгрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню.
За ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 13961,56 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №71654 від 16.07.2025.
Разом з тим, позовна заява подана в електронній формі через систему «Електронний суд».
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач мав сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 11169,24.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у сумі 11169,24 грн .
Керуючись ст.ст.139, 241-246, 255,262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (пр. Олександра Поля, буд. 36, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38754647) до Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000059/2 від 18.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000437 від 18.06.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (пр. Олександра Поля, буд. 36, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 38754647) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8-А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 11169 (одинадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. і витрати на правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона