12 листопада 2025 рокуСправа №160/15274/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення, перерахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 13.03.2024;
-зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 за період з 13.03.2024 по 07.01.2025, із урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) призначив їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника не з дня, що настає за днем смерті годувальника, а з дня звернення із відповідною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив. До суду направлено матеріали пенсійної справи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Як зазначає позивач, вона 27.03.2024 звернулась з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про переведення її на пенсію в разі втрати годувальника. Рішенням від 03.04.2024 №912010811958 у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника їй було відмовлено у зв'язку з не підтвердженням факту перебування на утриманні чоловіка та не співпадіння адреси проживання.
Доказів оскарження даного рішення матеріали справи не містять та судом не встановлено.
З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2024 рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у справі №201/13425/24 про встановлення факту перебування особи на утриманні задоволено та встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня його смерті.
Рішення суду набрало законної сили 07.01.20 25.
Судом встановлено, що 08.01.2025 позивач звернулась до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до Рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.02.2025 №912010811958 позивача з 08.01.2025 переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Вважаючи, що пенсія по втраті годувальника повинна бути призначена позивачу з дня, що настає за днем смерті годувальника, а не з дня звернення із відповідною заявою, позивач звернулась до відповідача із відповідним зверненням.
Відповідач листом від 26.02.2025 №0400-010307-8/41263 повідомив позивача, що її переведено на пенсію по втраті годувальника з дати звернення (з 08.01.2025).
Незгода позивача із датою переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 09.07.2003 #1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон #1058-IV), відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
За приписами частини 2 статті 36 Закону №1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині 2 цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Виходячи з аналізу наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Пунктом 2.3 Порядку N 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Також, надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у даній справі стосується оцінки правомірності дій пенсійного органу щодо переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з дати звернення - 08.01.2025, тоді як позивач вважає вірним переведення з дня наступного за днем смерті годувальника.
Правило пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Тож на переконання позивача, вона має право на отримання пенсії з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 13.03.2024.
Суд зазначає, що частина 1 статті 45 Закону №1058-IV регулює строки призначення пенсії вперше, тоді як частина 3 цієї норми регламентує переведення з одного виду пенсії на інший та обумовлює, що таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи обставини того, що позивач, отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії з усіма необхідними документами 08.01.2025, то на переконання суду до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина 3 статті 45 Закону №1058-IV.
У зв'язку з цим висновок пенсійного органу про відсутність підстав для перегляду строку призначення пенсії в разі втрати годувальника суд визнає правомірним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 77, 241-246, 255,257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська