іменем України
11 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/822/25
Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1512/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Корюківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року (проголошено о 13:17, повне рішення складено 28 липня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , датою смерті вважать ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт Соледар Бахмутського району Донецької області, вважати, що загибель ОСОБА_3 настала під час виконання безпосередньої участі в бойових діях, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі ВЧ НОМЕР_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що вона є дружиною ОСОБА_3 , який 22.09.2022 мобілізований до лав ЗСУ та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Заявниця посилається, що 01.02.2023 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що її чоловік ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області зник безвісти.
Зазначає, що Корюківським районним відділом поліції ГУНП в Чернігівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202327029000010100 від 02.02.2023 щодо зникнення безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході проведеного службового розслідування встановлено, що внаслідок мінометного обстрілу противником 16.01.2023 поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області, поміж інших військовослужбовців зник безвісти і чоловік заявниці. Заходи щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_3 результату не дали. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №16 ОСОБА_3 вважається таким, що 16.01.2023 зник безвісти в районі н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області.
З 16.01.2023 місцезнаходження чоловіка заявниці не відоме та зв'язок з ним відсутній. Оголошення ОСОБА_3 померлим потрібно заявниці для отримання соціальних виплат, передбачених законодавством та оформлення спадщини.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 23.07.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 23.04.2019, уродженця м. Сновськ, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , днем смерті визначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області.
Вважати, що загибель ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала під час безпосередньої участі у бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду обґрунтоване тим, що надані докази у справі надають суду обґрунтоване припущення факту смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_3 , за обставин, що загрожували йому смертю, тому шестимісячний строк для звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, у даному випадку слід обраховувати від дня його вірогідної смерті (загибелі), а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення районного суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення на його користь, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов'язки його спадкоємців, а також на їхнє право на отримання одноразової грошової допомоги, що свідчить про наявність спору про право.
Зауважує, що оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо вплине на права та обов'язки Міноборони як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки за наслідками задоволення заяви у даній справі у заявника виникнуть підстави для звернення за виплатою одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що ключовою ознакою окремого провадження є безспірність, а тому у разі встановлення судом під час розгляду справи у порядку окремого провадження можливості виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у будь-якої особи внаслідок підтвердження наявності такого юридичного факту, про який просить заявник, суд має залишити таку заяву без розгляду на підставі існування спору про право і роз'яснити учасникам справи, що вони мають право звернутися до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження.
При цьому заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.06.2018 у справі № 522/11740/14-ц, від 27.06.2018 у справі № 522/10696/17, від 31.10.2018 у справі № 477/284/16-ц, від 18.07.2022 у справі № 755/9100/18, від 19.03.2021 року у справі № 643/14985/18-ц.
Крім того, зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами) станом на дату зникнення безвісти ОСОБА_3 (16.01.2023) територія, на якій останній зник безвісти (поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області), була територією, на якій велись активні бойові дії і натепер вказана територія перебуває на окупованій території,
Тому заявник вважає, що воєнні дії у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України на території, де зник безвісти ОСОБА_3 , не завершились, в силу чого у суду відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення померлим.
Заявник також стверджує, що у ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про можливість оголошення зниклої безвісти у зв'язку з воєнними діями особи померлою після спливу, щонайменше, 6-місячного строку з дня закінчення таких воєнних дій, а не з дати зникнення безвісти такої особи, тому заявник наголошує, що строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, ще не почали спливати, у зв'язку з чим відсутні нормативно визначені у ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити Міністерству оборони України в задоволенні його апеляційної скарги на рішення районного суду та залишити його в силі, посилаючись на його законність.
Посилається, що жодними належними доказами не підтверджено наявність спору про право між спадкоємцями ОСОБА_3 , а МОУ не входить до цього кола, а тому його права в цій частині не порушуються.
Зазначає, що станом на час звернення з відзивом на апеляційну скаргу відсутні підстави стверджувати, що в ОСОБА_1 та МОУ наявний спір щодо призначення ОГД, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
Стверджує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17.09.2025 до участі в справі залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 .
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 10.02.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 10.02.2017 Сновським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с. 10, т. 1).
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 , виданого 14.09.2017 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 9, т. 1)
Згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №54 від 18.12.2022 ОСОБА_3 проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 17, т. 1).
З довідки ВЧ НОМЕР_1 № 421 від 24.01.2024, вбачається, що ОСОБА_3 з 07.01.2023 по 16.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію рф проти України в н.п. Соледар Бахмутського району, Донецької області (а.с. 12, т. 1).
01.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 надіслано сповіщення сім'ї № 1 ОСОБА_1 про те, що її чоловік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході ведення бойових дій поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області, зник безвісти (а.с. 14, т. 1).
Відповідно до Акту службового розслідування встановлено, що під час повномасштабної збройної агресії з боку рф в ході ведення бойових дій з метою захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області в результаті штурму вогневих позицій противника ОСОБА_3 зник безвісти. Заходи щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_3 результату не дали. Аналогічні обставини зазначені і у поясненнях солдат ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 16-21, т. 13).
Згідно із витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20230707-922, сформованим 07.07.2023 Міністерством внутрішніх справ України на запит № С-14349 від 09.06.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 27.06.2023 (а.с. 13, т. 1).
ОСОБА_3 є власником рухомого майна: транспортного засобу Renault Megane д.н.з. НОМЕР_6 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 (а.с. 15, т. 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме оголошення померлим ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що надані докази у справі надають суду обґрунтоване припущення факту смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_3 , за обставин, що загрожували йому смертю, тому шестимісячний строк для звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, у даному випадку слід обраховувати від дня його вірогідної смерті (загибелі), а саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.
Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
За змістом ч. 2, ч. 3 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Колегія суддів, проаналізувавши наведені норми та обставини справи, враховує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оголошення її чоловіка ОСОБА_3 померлим.
Судом першої інстанції встановлено, що у заяві ОСОБА_1 посилається на акт службового розслідування, яким встановлено, що під час повномасштабної збройної агресії з боку рф в ході ведення бойових дій з метою захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу н.п. Соледар Бахмутського району Донецької області в результаті штурму вогневих позицій противника ОСОБА_3 зник безвісти. Заходи щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_3 результату не дали.
01.02.2023 ОСОБА_1 (дружину ОСОБА_3 ) сповіщено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 1992 р.н., відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області, зник безвісти.
Зазначені обставини дають підстави припускати загибель ОСОБА_3 у ході бойових дій під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2019 року у справі № 490/342/17 зазначив про те, що якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Судом встановлено, що подія, за якої безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_3 , сталася 16.01.2023, а із заявою про визнання фізичної особи померлою представник ОСОБА_1 - адвокат Допа В.І. звернулась 07.04.2025 через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 09.04.2025), тобто станом на час розгляду справи минуло більше шести місяців від подій, за яких ОСОБА_3 зник безвісти.
Отже, спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про недотримання заявницею строків, встановлених ч. 2 ст. 46 ЦК України, через те, що воєнні дії на території, де зник безвісті чоловік заявниці.
Апеляційний суд також враховує, що воєнний стан це конкретний правовий режим, який запроваджується у випадку загрози або фактичного нападу на країну іншою державою чи навіть кількома державами. Воєнні дії це організоване застосування військ, сил і засобів для воєнних операцій на суші, на морі, в повітрі, тощо.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 07.07.2023 № 20230707-922, ОСОБА_3 має статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 13, т. 1).
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 376 від 28.02.2025 підтверджено, що на території м. Соледар Соледарської міської територіальної громади активні бойові дії тривали з 24.02.2022 по 24.01.2023. Наразі воєнні дії на території Соледарської міської територіальної громади, зокрема, в м. Соледар, не ведуться, а з 25.01.2023 вказане місто визнано тимчасово окупованим (а.с. 37-40, т. 2).
Велика Плата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що для з'ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб'єктів і суспільні інтереси.
Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Отже, визначені ст. 46 ЦК України строки спрямовані виключно на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії. Проте за доводами апеляційної скарги, Міністерство оборони України не стверджує, що ОСОБА_3 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, а його загибель є неочевидною, тощо.
Зі змісту витягу із Наказу Командира ВЧ НОМЕР_8 № 16 від 16.01.2023, вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_3 вважається таким, що 16.01.2023 зник безвісти в районі населеного пункту Соледар Донецької області (а.с. 24 зворот).
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і враховуючи доводи апеляційної скарги, по суті вирішеної заяви Міністерство оборони України не доводить, що у суду першої інстанції були відсутні достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у цій справі ОСОБА_3 - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлим (загиблим), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій статті 64 ЦК України, про нього з'являться додаткові відомості як про живого.
Виходячи з наведеного вище та враховуючи обставини конкретно цієї справи, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що ОСОБА_3 передчасно визнано загиблим у ході бойових під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані заявницею письмові докази за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 з достатньою вірогідністю підтверджують загибель останнього під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Соледар Бахмутського району Донецької області.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що строк шість місяців, передбачений ч. 2 статті 46 ЦК України, має рахуватись з моменту закінчення воєнних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 оголошення фізичної особи померлою можливе після спливу шести місяців з дня настання відповідної події - загибелі у бою.
Крім того, за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та принципу правової визначеності.
Вказане вище узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постановах: від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.
Крім того, згідно з відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Чернігові від 23.09.2025, наданої на запит апеляційного суду, актовий запис про смерть відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі відсутній (а.с. 232, т. 1).
Чернігівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області 25.09.2025 надано апеляційному суду відомості з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 16.01.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у розшуку Чернігівським ВП ГУН у Чернігівській області як безвісти зниклий. Інші відомості відсутні. (а.с. 220-222, т. 1).
Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Чернігівській області від 29.09.2025, наданих на запит апеляційного суду, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 27.11.2015 і знятий з реєстрації не був (а.с. 224 зворот т. 1).
За повідомленням Чернігівського обласного центру зайнятості від 29.09.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наданням соціальних послуг з питань зайнятості не звертався та станом на 26.09.2025 на обліку не перебуває (а.с. 235, т. 1).
Інформація, надана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.09.2025, свідчить про те, що ОСОБА_3 на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області як отримувач пенсії, інших соціальних виплат та як одержувач страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, не перебуває (а.с. 212, т. 1).
Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 в межах наданих повноважень та відповідно до п. 12.15 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (далі - База даних) надіслав витяг з наявною в Базі даних інформацію щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово купованою територією України громадянином України в період з 01.01.2022 по 24.10.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнув кордон 03.11.2022 в напрямку «Виїзд» та 04.11.2022 в напрямку «В'їзд» (а.с. 28 т. 2).
Також відповідно до наданої апеляційному суду інформації ДП «Український національний центр розбудови миру» при Міністерстві розвитку громад та території України від 24.10.2025, відомості про перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у полоні відсутні. Інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надходила (а.с. 26 т. 2).
Отже, на час розгляду справи у суду відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 живий, перебуває у полоні, відсутні дані щодо місця його перебування, як і дані, що він виїхав за межі України, тощо.
Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про наявність спору про право у цій справі, що унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, з огляду на таке.
Згідно приписів ч. 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п. 3 ч. 2 статті 293 ЦПК України).
Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов'язується із подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи із підходу Європейського Суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане із наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , оголошення ОСОБА_3 померлим (загиблим) необхідне їй для отримання свідоцтва про смерть та отримання соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої сім'ям загиблих осіб та здійснення спадкування.
Пункт 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року звертає увагу судів на необхідність відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це встановлення судовим рішення припущення про смерть даної особи, тобто, констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто, доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації відповідним органом факту смерті.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 154/2135/17 дійшов висновку, що, виходячи зі змісту положень статей: 43, 46 ЦК України, статей: 305, 306 ЦПК України, у випадку, якщо особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв'язку із воєнними діями, зокрема, внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення антитерористичної операції (операції об'єднаних сил), такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою, на підставі ч. 2 статті 46 ЦК України, а не визнання фізичної особи безвісно відсутньою на підставі ч. 1 статті 43 ЦК України.
Отже, апеляційний суд вважає, що оголошення фізичної особи померлою у цьому випадку не пов'язується із наступним вирішенням спору про право, враховуючи, що ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 306 ЦПК України вказала мету, для якої слід оголосити її чоловіка померлим, що автоматично спір не породжує. Нею не заявлено вимог майнового характеру та не обґрунтовано цю заяву наявністю будь-якого майнового спору за наслідками оголошення чоловіка загиблим. Міністерство оборони України не наводить аргументів на підтвердження доводів існування між сторонами спору про право. Не свідчить про наявність спору про право і те, що в результаті вирішення цієї заяви ОСОБА_1 може отримати виплати, гарантовані законом, або спадщину.
Доводи апеляційної скарги про те, що задоволення заяви про оголошенна ОСОБА_3 померлим безпосередньо вплине на права та обов'язки Міністерства оборони України як органу, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової виплати, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки останнє не є суб'єктом отримання такої допомоги згідно із положеннями статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 298/1350/22 (провадження № 61-15100св24).
Питання кола спадкоємців та їх право на отримання одноразової грошової виплати у зв'язку з оголошенням ОСОБА_3 померлим не є предметом розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_3 померлим та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у цій справі і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права та спростовуються матеріалами справи.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Головуючий Судді: