іменем України
12 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/13640/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1772/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,
особа, яка може набути статус учасника справи - Приватне акціонерне товариство «Житлокомунпостачторг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Житлокомунпостачторг» на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за заявою особи, яка може набути статусу позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
У жовтні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Підгорний К.Є. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позову. В обгрунтування посилався на те, що 20.08.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Житлокомунпостачторг» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги, предметом якого є купівля майнового права вимоги щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , який має вводиться в експлуатацію 30.12.2021.
Вказує, що в період з 25.08.2021 по 17.01.2022 заявником було сплачено ПрАТ «Житлокомунпостачторг» грошові кошти у розмірі 1331400,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами, проте не зважаючи на сплату заявником коштів за Договором, ПрАТ «Житлокомунпостачторг» не визнає виконання ОСОБА_1 зобов'язань згідно умов Договору, про що повідомило листом від 12.09.2024, вказавши на розірвання договору в односторонньому порядку та вжиття заходів позбавлення майнових прав заявника на спірну квартиру.
Крім того зазначає, що ПрАТ «Житлокомунпостачторг» вже 27.09.2024 зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тому вважає, що існує реальна загроза того, що до набрання законної сили рішенням суду у справі щодо захисту прав ОСОБА_1 на спірну квартиру, що виникли за Договором, ПрАТ «Житлокомунпостачторг» може відчужити квартиру та/або може передати її в забезпечення зобов'язань, з метою унеможливлення виконання рішення суду.
У заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Підгорний К.Є. просить в порядку забезпечення позову:
накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити державним реєстраторам, особам, які виконують функції, повноваження реєстратора (нотаріусам, іншим особам, уповноваженим реєструвати речові права на нерухоме майно) вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2025 заява про забезпечення позову задоволена частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 3015888774100.
При постановленні оскаржуваної ухвали судом враховано докази укладення договору купівлі-продажу від 20.08.2021, проведення Заявником оплати по договору, отримання ним повідомлення від ПрАТ «Житлокомунпостачторг» про розірвання договору в односторонньому порядку та проведення за ПрАТ «Житлокомунпостачторг» рестрації речового права на спірну квартиру, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник має обгрунтовані підстави для звернення до суду із заявою про забезпечення позову до його подачі, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за результатами розгляду справи по суті спору.
Проте, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2024 у справі № 567/459/23, суд дійшов висновку, що не є необхідним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, а тому в цій частині заяви відмовив.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ПрАТ «Житлокомунпостачторг» - адвокат Тарабанько Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2025 і ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову і за результатами розгляду справи постановити окрему ухвалу, а також стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.
За доводами апеляційної скарги, постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.09.2025 у справі № 750/15144/24 договір купівлі-продажу права вимоги від 20.08.2021, на який посилається ОСОБА_1 у своїй заяві, визнано нікчемним, про що було відомо і заявниці, і її адвокату, враховуючи присутність адвоката в судовому засіданні 24.09.2025 під час розгляду апеляційним судом справи № 750/15144/24.
Тому вважає, що підстав для застосування заходів забезпечення у вигляді накладення арешту на спірну квартиру не існує, у зв'язку з чим заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03.10.2025 у справі № 750/13640/25 мають бути скасовані, оскільки обраним судом видом забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно, обмежується право власника вказаного нерухомого майна щодо володіння та користування спірним майном.
Крім того, заявник посилається на те, що стороною заявника ОСОБА_1 вже вчетверте подається заява про забезпечення позову у формі накладення арешту на вищезазначене майно: квартиру АДРЕСА_1 , а саме: ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2024 у справі № 750/14524/24; ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2025 у справі № 750/10347/25; ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.09.2025 у справі № 750/13480/25; ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2025 у справі № 750/13640/25, що є зловживанням своїми процесуальними правами та здійсненням перешкод господарській діяльності ПрАТ «Житлокомунпостачторг» здійснювати права власника на спірну квартиру.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Підгорний К.Є. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «Житлокомунпостачторг» на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2025 щодо забезпечення позову. В обґрунтування посилається, що вжитими судом першої інстанції заходами забезпечення позову встановлена законодавством мета забезпечення позову, а скасування таких заходів та подальший продаж апелянтом спірної квартири унеможливить виконання рішення суду у разі конвалідації договору від 20.08.2021 судом та спричинить неможливість захисту прав ОСОБА_1 на поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Щодо посилання в апеляційній скарзі на наявність судових рішень щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, заявник зазначає, що ОСОБА_1 має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права та інтереси від порушень і протиправних посягань, а тому наявність судових рішень не впливає на її можливість в подальшому продовжувати здійснювати свій захист прав у суді. Також заявник вказує, що вимога в апеляційній скарзі про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції буде переглядати судове рішення не по суті спору, а здійснювати перегляд процесуального судового рішення у справі.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 20.08.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Житлокомунпостачторг» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги, предметом якого є придбання майнового права вимоги щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , який має вводиться в експлуатацію 30.12.2021 (а.с. 7-8).
Листом від 12.09.2024 ПрАТ «Житлокомунпостачторг» повідомило ОСОБА_1 про розірвання Договору купівлі-продажу права вимоги від 20.08.2021 в односторонньому порядку на підставі п. 6.5. Договору (а.с. 12) та в листі від 23.09.2024 запропоновано ОСОБА_1 надати актуальні реквізити для повернення сплачених грошових коштів за Договором (а.с. 12 зворот).
За матеріалами справи, зокрема згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 27.09.2024 ПрАТ «Житлокомунпостачторг» здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, судом першої інстанції враховано докази укладення договору купівлі-продажу від 20.08.2021, проведення Заявником оплати по договору, отримання ним повідомлення від ПрАТ «Житлокомунпостачторг» про розірвання договору в односторонньому порядку та проведення за ПрАТ «Житлокомунпостачторг» рестрації речового права на спірну квартиру, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявник має обгрунтовані підстави для звернення до суду із заявою про забезпечення позову до його подачі, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за результатами розгляду справи по суті спору.
Проте, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2024 у справі № 567/459/23, суд дійшов висновку, що не є необхідним додатково забороняти державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, а тому в цій частині заяви відмовив.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмовленх вимог заяви про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Вказане вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчинення певних дій.
Арешт майна (квартири), як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартиру, позивач повинен довести ті обставини, що відповідачем вчиняються дії щодо їх відчуження, оскільки саме відчуження спірної квартири, з приводу якої і виник спір, може утруднити виконання рішення суду в майбутньому чи зробити його виконання неможливим.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За матеріалами справи, предметом майбутнього позову є визнання дійсним укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Житлокомунпостачторг» договору купівлі-продажу права вимоги щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, ОСОБА_1 зазначала, що у разі відчуження квартири та/або передання в забезпечення виконання зобов'язань значно ускладнить, утруднить чи унеможливить захист її порушеного права в рамках майбутнього позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу права вимоги щодо набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд враховує, що предметом вказаного позову є захист прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , а саме визнання судом того, що договір купівлі-продажу права вимоги є юридично чиним.
Як встановлено, судом першої інстанції 03.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 та ПрАТ «Житлокомунпостачторг» про визнання дійсним договору та визнання недійсним одностороннього правочину залишено без руху.
Під час розгляду справи апеляційним судом було з'ясовано, що відповідно до пояснень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , 10.11.2025 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Житлокомунпостачторг» про конвалідацію договору купівлі-продажу права вимоги від 20.08.2021 та визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору.
Отже, ОСОБА_1 , якій відомо, що право власності на спірну квартиру зареєстровано за ПрАТ «Житлокомунпостачторг», довела, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того, як в в апеляційній скарзі так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник ПрАТ «Житлокомунпостачторг» посилається, що майже рік позбавленні можливості продати квартиру, враховуючи неодноразове звернення ОСОБА_1 з різними позовами та заявами про забезпечення позову.
При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що накладення арешту на спірну квартиру є менш обтяжливим, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, оскільки новий власник спірної квартири до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матиме можливість розпорядження спірною квартирою на власний розсуд, у тому числі, здійснити відчуження її на користь третіх осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну квартиру обмежує права власника квартири щодо володіння та користування нею, колегія суддів вважає необґрунтованим, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, які полягають у обмеженні власника розпоряджатися належним йому майном, здійснюється у спірних правовідносинах не з метою обмеження прав власника, а з метою збереження прав та обов'язків учасників спору, які можуть вплинути на виконання судового рішення.
Посилання заявника на те, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 24.09.2025 у справі № 750/15144/24 договір купівлі-продажу вимоги від 20.08.2021, укладений з ОСОБА_1 визнано нікчемним, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 жодних прав на спірну квартиру не виникає, не можуть бути підставою для скасування правильного судового рішення, оскільки позов у цій справі поданий з інших підстав.
Апеляційний суд враховує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Також не є обґрунтованими доводи скарги про те, що ОСОБА_1 вже вчетверте подається заява про забезпечення позову у формі накладення арешту на вищезазначене майно, що є зловживанням своїми процесуальними правами, враховуючи, що ОСОБА_1 має право будь-якими не забороненими законом засобами здійснювати захист своїх прав та інтересів на спірну квартиру.
Враховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об'єктивним та безстороннім судом, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде накладення арешту на спірну квартиру, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду.
Також під час розгляду справи апеляційнм судом представник ОСОБА_1 - адвокат Смірнов А.В. зазначив щодо необхідності заявлення колегії суддів апеляційного суду самовідводу.
Разом з тим, заявалений представником ОСОБА_1 - адвокатом Смірновим А.В. відвід суддям апеляційного суду був вирішений на підставі ухвали Чернігівського апеляційного суду від 05.11.2025.
Апеляційний суд враховує, що розгляд питання про заявлення відводу або самовідводу здійснюється в порядку та строки, передбачені ЦПК України, який був дотриманий при відкритті провадження та призначення справи до розгляду.
Крім того, заявлене в апеляційній скарзі клопотання про постановлення окремої ухвали щодо ОСОБА_1 за зловживання своїми процесуальними правами, вирішенню не підлягає, враховуючи наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі №761/32388/13-ц (провадження №61-3251св18) зазначено, що: «при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком».
Враховуючи, що колегія суддів у процесі перегляду даної справи не встановила порушень, які б слугували достатньою підставою для постановлення окремої ухвали відносно ОСОБА_1 за зловживання процесуальними правами, тому клопотання про постановлення окремої ухвали є необгрунтоване.
Крім того, заявлені в апеляційній скарзі вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції вирішенню не підлягають з огляду на таке.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом із тим, такий обов'язок суду у випадку перегляду питання щодо забезпечення позову відсутній.
Отже, якщо судом апеляційної інстанції здійснено перегляд ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, розподіл судових витрат у справі, в тому числі за розгляд справи судом апеляційної інстанції, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, оскільки судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо забезпечення позову до його подання шляхом накладення арешту на спірну квартиру, є необґрунтованими та не спростовують правильність висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали, тому не приймаються апеляційним судом та не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Житлокомунпостачторг» залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Головуючий Судді: