Номер провадження: 22-з/813/475/25
Справа № 757/20926/20-ц
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Карташов О. Ю.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Драгомерецького М.М., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
заяву адвоката Заяць Костянтина Вікторовича який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в своїх та малолітньої дитини ОСОБА_2 інтересах
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння,
В провадженні апеляційного суду перебуває цивільна справа № 757/20926/20-ц за апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: Державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» про визнання незаконними дій та часткове скасування наказу, та визнання права власності шляхом витребування з чужого незаконного володіння.
12.11.2025 року через підсистему «Електронний Суд» від адвоката Заяць К.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в своїх та малолітньої дитини ОСОБА_2 інтересах,надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявники просять вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; парко місце № 3 за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; парко місце № 4 за адресою: АДРЕСА_2 ; парко місце № 5 за адресою: АДРЕСА_2 ; парко місце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; парко місце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; парко місце № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що однією з вимог у позовній заяві є витребування об'єктів нерухомого майна із володіння відповідачів, а тому відчуження вищевказаних об'єктів нерухомості суттєво ускладнить або унеможливить захист порушених прав позивачів.
Сторони у судове засідання не викликалися, так-як у відповідності до вимог ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […]
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявником взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі по справі вчиняють будь-які дії щодо відчуження спірного майна.
Ураховуючи, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, які мають бути співмірними з негативними наслідками, що можуть настати від вжиття цих заходів, а також конкретні обставини зазначеної справи, колегія суддів вважає, що заявником не обґрунтовано, у чому полягає необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, не вказано мотивованих підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, не надано суду відповідних належних доказів щодо недобросовісної поведінки відповідачів спрямованої на відчуження спірного майна, а тому колегія суддів дійшла до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення вказаної заяви.
Згідно з ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 149, 150, 151, 152, 153, 158 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви адвоката Заяць Костянтина Вікторовича який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в своїх та малолітньої дитини ОСОБА_2 інтересах,про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 13.11.2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді М.М. Драгомерецький
В.В. Кострицький