Номер провадження: 11-сс/813/2091/25
Справа № 523/20851/25 1-кс/523/6684/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
06.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, який обіймає посаду прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025150020002995 від 30.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року задоволено клопотання слідчого Другого СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_10 та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.12.2025 року із визначенням застави у розмірі 500 (п'ятисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 514 000 (один мільйон п'ятсот чотирнадцять тисяч) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував, наявністю обґрунтованої підозри та наданими прокурором матеріалів (докази), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали, кожен окремо, апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволення клопотання слідчого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- пред'явлена ОСОБА_7 підозра необґрунтована, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обґрунтованої підозри;
- ризики заявлені слідчим у клопотанні не підтверджені жодним доказом;
- суд не прийняв до уваги дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, сім'ю;
-життя підозрюваного на даний час під загрозою, оскільки в ДУ ОЧІ відсутні бомбосховища
-визначений слідчим суддею розмір застави є необґрунтованим та завідомо непомірним.
Позиції учасників апеляційного провадження
Захисник ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надіслав клопотання в якому просив провести розгляд апеляційної скарги без його участі.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги у повному обсязі та просили їх задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, підозрюваного, та думку прокурора, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за таких обставин.
Відповідно до клопотання, 17.07.2025 на території м. Чорноморськ Одеського району Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме: приблизно о 14:00 мопед «Honda Dio 27» під керуванням ОСОБА_11 , рухаючись у напрямку вул. Захисників України по вул. Олександрійській у м. Чорноморську, разом із пасажиром ОСОБА_12 , допустив зіткнення з припаркованим автомобілем BMW X5, державний номер НОМЕР_2 , у якому перебував ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок зіткнення ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток верхньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків та закритого перелому нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням.
З метою проведення огляду місця ДТП на місце події виїхав слідчий слідчого відділу відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (далі - СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області) ОСОБА_14 , яким зафіксовано обставини ДТП та складено відповідні процесуальні документи.
Відомості про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення 17.07.2025 о 18 год 57 хв внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162160000650 з попередньо визначеною кримінально-правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
Здійснення подальшого досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено групі слідчих, старшим групи визначено слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області ОСОБА_14 .
Крім того, у кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво; старшим групи прокурорів визначено прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 .
Приблизно в цей час, але не пізніше 30.07.2025, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від учасника ДТП - водія автомобіля BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_13 .
З цією метою, враховуючи займану посаду, досвід роботи в правоохоронних органах і значне коло знайомств, для реалізації свого злочинного плану ОСОБА_7 залучив слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в області ОСОБА_14 .
На виконання заздалегідь розробленого злочинного плану слідчий ОСОБА_14 повинен був висловити ОСОБА_13 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США за вжиття заходів процесуального впливу у кримінальному провадженні № 12025162160000650 від 17.07.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Отримані кошти ОСОБА_13 мав передати іншій особі, яка не була обізнана про злочинний намір ОСОБА_7 та не знала про дійсність його намірів - адвокату Ради адвокатів Одеської області ОСОБА_15 .
У подальшому, на виконання раніше розробленого злочинного плану, використовуючи месенджер WhatsApp, прокурор ОСОБА_7 , не пізніше 03.10.2025, переслав слідчому ОСОБА_14 номер мобільного телефону адвоката ОСОБА_15 , а саме - тел. НОМЕР_3 .
Зазначений номер мобільного телефону ОСОБА_14 02.10.2025 приблизно о 15 год. 04 хв., використовуючи месенджер WhatsApp, переслав ОСОБА_13 .
Також, у ході особистої розмови через месенджер WhatsApp, слідчий ОСОБА_14 , діючи умисно, за попередньою змовою з прокурором ОСОБА_7 , на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, приблизно о 16 год. 00 хв., висловив ОСОБА_13 вимогу про надання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повернення раніше вилученого транспортного засобу. У цій же розмові ОСОБА_14 повідомив, що зазначені грошові кошти необхідно буде передати під час особистої зустрічі адвокату ОСОБА_15 .
Будучи необізнаним із вимогами чинного законодавства, побоюючись настання для себе негативних наслідків і не бажаючи їх настання, ОСОБА_13 вимушено погодився на незаконну вимогу ОСОБА_14 .
На виконання раніше висунутої вимоги 07.10.2025 ОСОБА_13 , використовуючи месенджер WhatsApp, приблизно о 18 год. 50 хв. повідомив ОСОБА_14 про готовність передати неправомірну вигоду. Останній домовився із заявником про те, що наступного дня вони, приблизно о 10 годині, зателефонують один одному.
Того ж дня, у телефонній розмові, що відбулася приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_13 , що реальний власник раніше вилученого автомобіля (теща ОСОБА_13 ) має підготувати розписку про його отримання, яку ОСОБА_13 повинен буде передати ОСОБА_14 наступного дня.
08.10.2025, приблизно об 11 год. 40 хв., ОСОБА_13 , діючи на виконання незаконних вимог ОСОБА_14 , зателефонував адвокату ОСОБА_15 та повідомив, що ОСОБА_14 просив із ним зв'язатися. На це ОСОБА_15 відповів, що зателефонує йому пізніше.
У наступній телефонній розмові, яка відбулася приблизно об 11 год. 45 хв. між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , останні домовилися, що перед візитом до адвоката ОСОБА_15 ОСОБА_13 під'їде до ОСОБА_14 та, як гарантію дотримання домовленостей щодо надання неправомірної вигоди, отримає свідоцтво про реєстрацію раніше вилученого транспортного засобу.
Приблизно об 11 год. 50 хв. ОСОБА_15 , використовуючи месенджер WhatsApp, зателефонував ОСОБА_13 та домовився про зустріч у м. Одесі через годину після дзвінка.
Надалі, приблизно о 12 год. 46 хв., ОСОБА_13 прибув до будівлі ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Хонтадзе, 15, де зустрівся з ОСОБА_14 , отримав від нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , і після короткої розмови виїхав до м. Одеси для зустрічі з адвокатом ОСОБА_15 .
У подальшому, на виконання вказівок адвоката ОСОБА_15 , ОСОБА_13 о 13 год. 30 хв. прибув за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 18, та повідомив ОСОБА_15 про факт свого прибуття.
Перебуваючи за вказаною адресою, приблизно о 13 год. 30 хв., діючи на виконання раніше висунутої вимоги слідчого СВ ВП № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , який діяв за попередньою змовою з прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , ОСОБА_13 передав адвокату ОСОБА_15 , який не був повною мірою обізнаний про злочинний намір останніх, неправомірну вигоду у розмірі 7000 доларів США, що станом на 08.10.2025, згідно з офіційним курсом НБУ, становило 289210,60 гривні, за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повернення раніше вилученого транспортного засобу BMW X5, д.н.з. НОМЕР_2 , у рамках кримінального провадження № 12025162160000650 від 17.07.2025 за ч. 1 ст. 286 КК України.
Після отримання грошових коштів від ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , використовуючи месенджер WhatsApp, діючи на прохання ОСОБА_7 , повідомив останнього про отримання неправомірної вигоди у розмірі 7000 доларів США від ОСОБА_13 .
Після цього, за результатами проведення комплексу слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку, передбаченому статтею 208 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині на даному етапі досудового розслідування підтверджується: матеріалами ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області про виявлений злочин; заявою про злочин ОСОБА_13 ; протоколами допиту ОСОБА_13 у якості свідка; протоколами затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_14 та ОСОБА_7 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_16 ; протоколами огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_16 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_15 ; протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_14 ; протоколом обшуку за місцем роботи ОСОБА_14 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_14 ; протоколом огляду місця події; та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування перевірка обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя констатував наявність у вказаному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, на думку колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано допустив наявність даного ризику.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Апеляційний суд також вважає реальним існування ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, проводяться необхідні слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, окрім того, інкримінований злочин вчинений підозрюваним із використанням службового становища, відтак підозрюваний ОСОБА_7 обізнаний із тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також не виключає ризику незаконного впливу на заявника та свідків та іншого підозрюваного, оскільки підозрюваному відомі їх дані.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги аргументи сторони захисту з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_7 офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки, має цивільну дружину, а також перебування на його утриманні малолітнього сина ОСОБА_17 та падчерок ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , однак зазначені обставини безумовно не спростовують існування зазначених вище ризиків, окрім того зазначені обставини не стали для підозрюваного стримуючим фактором від імовірного вчинення тяжкого корисливого злочину.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував те, що досудове розслідування не завершено, а його завершення може стати неможливим у разі ухилення підозрюваного від досудового розслідування внаслідок обрання останньому іншого запобіжного заходу.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу непомірності розміру застави, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_7 який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 830 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість, відомості про особу підозрюваного, його майновий стан та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відтак, апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є обґрунтованим з огляду зокрема на специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість та додатково враховує, що інкримінований злочин можливо вчинений із використанням службового становища особою, яка займає посаду у системі органів прокуратури у найбільш несприятливий для держави час.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду, на теперішній час відносно підозрюваного ОСОБА_7 діє альтернативний запобіжний захід, у зв'язку з внесенням застави, що спростовує доводи захисника про непомірність визначеного розміру застави.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та обрання підозрюваному запобіжного заходу відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025150020002995 від 30.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4