Номер провадження: 22-ц/813/742/25
Справа № 515/232/23
Головуючий у першій інстанції Зубов О.С.
Доповідач Вадовська Л. М.
17.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
відповідача комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тузлівської сільської ради, представника Холудєєва Б.Є.,
від позивача ОСОБА_1 - не з'явились,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, директора комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бодюл О.І. - не з'явились,
переглянувши справу №515/232/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи директора комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бодюл Ольги Іванівни про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року у складі судді Зубкова О.С., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 15 лютого 2023 року до суду з вищевказаним позовом до відповідача КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги», просила:
визнати незаконним та скасувати наказ №100 від 16 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП (прогул без поважних причин) з роботи з посади бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги», виданий директором Бодюл О.І.;
поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 16 січня 2023 року;
стягнути з КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2023 року по дату поновлення на роботі;
допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць (т.1 а.с.1-8).
Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2023 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.39).
Відповідач КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» позов не визнав, зазначивши у відзиві наступне. ОСОБА_1 була відсутня на роботі 11 січня 2023 року з 08:00 до 09:45 годин та самовільно залишила підприємство з 13:00 до 16:00 годин без поважних причин, що визнано прогулом. Від надання в порядку статті 149 КЗпП України пояснень з приводу відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що складено відповідний акт від 16 січня 2023 року. Підставу звільнення по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України застосовано правильно. Наказ №100 від 16 січня 2023 року виданий керівником підприємства, тобто особою, яка має право прийняття на роботу позивача, що відповідає положенням статті 147-1 КЗпП України. Визначений статтею 148 КЗпП України порядок застосування дисциплінарного стягнення роботодавцем дотримано. При обранні виду стягнення враховано наказ №89 від 29 грудня 2022 року «Про оголошення догани бухгалтеру ОСОБА_1 » у зв'язку із самовільним залишенням робочого місця 21 грудня 2022 року впродовж 3 годин та інші попередні систематичні порушення трудової дисципліни без притягнення до дисциплінарної відповідальності. Ступінь тяжкості вчиненого проступку полягає у невиконанні 11 січня 2023 року своїх посадових обов'язків та правил внутрішнього трудового розпорядку, перешкоджання виконання обов'язків інвентаризаційної комісії, що стало наслідком невиконання 11 січня 2023 року вимоги наказу №97 від 09 січня 2023 року «Про проведення інвентаризації», невиконання вимоги наказу №99 від 13 січня 2023 року «Про надання пояснень ОСОБА_1 ». При звільнені також враховано заподіяну шкоду, що полягає у порушенні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» та обставини, за яких встановлено відсутність позивача на роботі 11 січня 2023 року сумарно протягом робочого дня без поважних причин, неналежну попередню роботу, що полягає у попередньому притягненні до дисциплінарної відповідальності за аналогічний проступок тощо.
Дійсно позивач має статус одинокої матері, проте достовірно відомо, що вона проживає цивільним шлюбом із ОСОБА_2 , крім того, статус одинокої матері не є правовою підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. Так, наразі заклад дошкільної освіти ясла-садок «Віночок» не працює, навчання у Тузлівському опорному закладі загальної середньої освіти здійснюється у змішаному форматі, проте, дане не дає право позивачу використовувати цю обставину як підставу для самовільного залишення робочого місця без попередження. Перебування позивача на лікарняному до 10 січня 2023 року не стосується предмета доказування. Заява від 11 січня 2023 року про надання дозволу пройти обслідування з 11 січня 2023 року по 13 січня 2023 року не є поважною причиною залишити роботу та повернутися після обслідування до дому за станом здоров'я. З огляду на вид обслідування та досліджень у відповідача не виникало обов'язку надати згоду позивачу залишити роботу 11 січня 2023 року, а у позивача не виникало такої необхідності. Амбулаторне лікування не вимагає ізоляції пацієнта, у період з 12 січня 2023 року по 24 січня 2023 року позивач не позбавлялась обов'язку відвідувати роботу.
Щодо твердження позивача про те, що у її кабінеті було замінено замок на вхідних дверях, то дана обставина не надає позивачу право на самовільне залишення роботи без попередження. Твердження позивача про те, що вона завчасно не була попереджена про проведення інвентаризації, не відповідає дійсності, так як інвентаризація призначена наказом №97 від 09 січня 2023 року «Про проведення інвентаризації» та підлягала проведенню до 13 січня 2023 року. Цим наказом було зобов'язано ОСОБА_1 створити належні умови для роботи комісії та надати всі необхідні матеріали для здійснення інвентаризації, передати всю бухгалтерську документацію спеціалісту ОСОБА_3 . Наказ №97 від 09 січня 2023 року містить підпис ОСОБА_1 , що свідчить про її обізнаність щодо обов'язків, покладених на неї наказом.
Станом на 16 січня 2023 року ОСОБА_1 не було обрано до жодного профспілкового органу, отже у відповідача не виникло законного обов'язку отримання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації (т.1 а.с.45-48).
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року (описку виправлено ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року) позов задоволено;
визнано незаконним та скасовано наказ №100 від 16 січня 2023 року директора КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» про звільнення ОСОБА_1 по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП (прогул без поважних причин) з роботи з посади бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги»;
поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги»;
стягнуто з КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2023 року по 19 жовтня 2023 року в сумі 89658,36 грн.;
стягнуто з КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь держави судовий збір в сумі 896,58 грн.
допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9703,00 грн. (т.1 а.с.1-8).
Висновок суду мотивовано тим, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних причин є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника. Причини відсутності позивача на роботі 11 січня 2023 року не можуть бути визнані такими, що вчинені без поважних причин. Позивач довела, що зверталася до директора з заявою про погіршення самопочуття та в той же день звернулася до лікарні, де їй було призначено лікування. Ці обставини підтверджено заявою позивача від 11 січня 2023 року та електронними направленнями на медичне обстеження від 11 січня 2023 року. Відповідач не довів належними доказами, що вказана позивачем причина залишення роботи є надуманою. Позивач довела наявність об'єктивних, незалежних від її волі обставин, як то погіршення стану здоров'я та звернення до лікарні, які виключають вину позивача у відсутності на роботі 11 січня 2023 року з 13:30 до 16:00 годин. Враховуючи те, що позивач має трьох малолітніх дітей, яким необхідна допомога у навчанні, зазначена нею причина відсутності з 08:00 до 09:45 годин є такою, що за ступенем тяжкості виключає можливість накладення на неї найбільш тяжкого стягнення, а саме звільнення з роботи. Крім того, на позивача поширюються гарантії, передбачені частиною 3 статті 184 КЗпП України. Незаконність звільнення має наслідком поновлення на роботі та стягнення на підставі частини 2 статті 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2023 року до 19 жовтня 2023 року за 198 робочих днів із розрахунку 452,82 грн. середньоденної заробітної плати.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на рішення суду.
В апеляційній скарзі КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Позивачем не доведено той факт, що вона з поважних причин була відсутня 11 січня 2023 року з 08:00 до 09:45 годин та з 13:30 до 16:00 годин на робочому місці та на території підприємства. Відповідачем надані належні та допустимі докази відсутності позивача на роботі на без поважних причин. Суд не надав належної оцінки доказам (т.2 а.с.1-7).
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги (т.2 а.с.42-49).
КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» надано відповідь на відзив (т.2 а.с.54-55).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Наказом №63 від 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 переведена з посади головного бухгалтера КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» на посаду бухгалтера даного підприємства.
Наказом №49-А від 01 серпня 2021 року «Про встановлення п'ятиденного робочого тижня та денного графіка роботи» встановлено в КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 01 серпня 2021 року п'ятиденний робочий тиждень та для адміністрації та іншого персоналу 40 годинний робочий тиждень, затверджено графік роботи бухгалтерії у робочі дні з понеділка до п'ятниці з 08:00 до 16:00 годин, обідня перерва з 13:00 до 13:30 годин.
Згідно Акту про відсутність на роботі та порушення трудової дисципліни від 11 січня 2023 року ОСОБА_1 відсутня на роботі з 08:00 до 09:45 годин та самовільно без поважних причин залишила підприємство з 13:30 до 16:00 годин.
Наказом №100 від 16 січня 2023 року КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_1 звільнено з 16 січня 2023 року по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України за прогул (підстава: Акт про відсутність на роботі від 11 січня 2023 року; Акт про відсутність пояснень від 16 січня 2023 року).
ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей сина ОСОБА_4 , 2013 року народження, сина ОСОБА_5 , 2015 року народження, сина ОСОБА_4 , 2018 року народження, та в силу положень статті 135 СК України має статус одинокої матері.
На ОСОБА_1 поширюються положення частини 3 статті 184 КЗпП України, яка забороняє звільнення, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Проживання ОСОБА_1 сім'єю з будь-ким, в тому числі й особою, яка може бути біологічним батьком дітей, не скасовує статусу одинокої матері, так як на час виникнення трудового спору судове рішення про батьківство відсутнє.
ОСОБА_1 відсутність на роботі 11 січня 2023 року на роботі з 08:00 до 09:45 годин та з 13:30 до 16:00 годин не заперечує, проте посилається на поважність причин своєї відсутності.
Суд першої інстанції надав оцінку причин відсутності ОСОБА_1 на роботі у спірний період та дійшов обґрунтованого висновку про поважність таких причин, що виключає дисциплінарне стягнення за прогул, з чим апеляційний суд погоджується.
Так, відповідно до частини 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Перелік поважних причин відсутності на роботі законодавством не визначений, у кожному конкретному випадку слід виходити з конкретних обставин відсутності та доказів на підтвердження таких.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває й наразі.
Дитячий садок «Віночок» з введенням воєнного стану не працює; дитячий садок відвідував син ОСОБА_1 ОСОБА_4 , 2018 року народження.
У Тузлівському опорному закладі загальної середньої освіти з введенням воєнного стану запроваджено дистанційне навчання; шкільний заклад відвідували сини ОСОБА_1 ОСОБА_4 , 2013 року народження, ОСОБА_5 , 2015 року народження; організація дистанційного навчання потребує допомоги батьків чи інших повнолітніх осіб, які знаходяться за місцем проживання (місцем знаходження) дітей, які навчаються дистанційно.
Обставини, викликані воєнним станом, є об'єктивними, незалежними від волі ОСОБА_1 як працівника.
ОСОБА_1 з 26 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року, з 04 січня 2023 року по 09 січня 2023 року, 10 січня 2023 року перебувала на лікарняному.
11 січня 2023 року (середа) ОСОБА_1 прибула на роботу із запізненням після 09:00 годин (запізнення мотивувала організацією дистанційного навчання дітей); у робочому кабінеті комісією підприємства проводилась інвентаризація роботи бухгалтера ОСОБА_1 на підставі Наказу від 09 січня 2023 року №97 «Про проведення інвентаризації»; виникла суперечка у зв'язку зі зміною замків на дверях робочого кабінету бухгалтера та роботою інвентаризаційної комісії.
11 січня 2023 року ОСОБА_1 на ім'я директора підприємства надала заяву, за змістом якої просила дозволу на проходження медичного обстеження у зв'язку з хворобою, після 13:30 годин ОСОБА_1 на роботі була відсутня (відсутність мотивувала звернення за медичною допомогою).
ОСОБА_1 з 12 січня 2023 року по 24 січня 2023 року призначено амбулаторне лікування.
Син ОСОБА_1 ОСОБА_4 , 2013 року, перебував на лікуванні з 13 січня 2023 року по 18 січня 2023 року.
Відсутність ОСОБА_1 на роботі 11 січня 2023 року після 13:00 годин за станом здоров'я є поважною, дана обставина є істотною, яка не може бути усунена самим працівником. На лікуванні ОСОБА_1 перебувала з 26 грудня 2022 року по 10 січня 2023 року; про стан здоров'я, який потребував подальшого обстеження та лікування, повідомила усно та письмово 11 січня 2023 року, надавши підтвердження від 11 січня 2023 року про направлення на обстеження; надалі з 12 січня 2023 року по 24 січня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікуванні.
Не вважається прогулом відсутність на роботі з поважних причин; відсутність на роботі за станом здоров'я вважається поважною причиною. Оцінка відповідачем стану здоров'я позивача як така, що дозволяла перебувати на робочому місці, не доречна. Стан здоров'я позивач як такий, що потребував обстеження та лікування, підтверджений медичними документами, що є належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підстави для звільнення ОСОБА_1 по пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України були відсутні, так як відсутність ОСОБА_1 11 січня 2023 року на робочому місця з 08:00 до 09:45 годин та з 13:30 до 16:00 годин пов'язана з поважними причинами.
Поновлення на роботі має наслідком застосування положень частини 2 статті 235 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вимушений прогул визначено у період з 16 січня 2023 року дати звільнення до 19 жовтня 2023 року дати ухвалення судового рішення. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу проведено у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами та доповненнями).
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначеного судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Посилання представника КНП «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» в судовому засіданні на те, що у визначенні періоду вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути враховано ту обставину, що ОСОБА_1 у травня 2023 року працевлаштувалася на нову роботу, не приймаються, так як чинне законодавство не передбачає працевлаштування звільненого працівника на нову роботу як підставу для зменшення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу у разі визнання звільнення працівника незаконним.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють.
Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
В судовому засіданні 09 жовтня 2025 року апеляційний суд закінчив з'ясування обставин і перевірку їх доказами, надав представнику відповідача можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 17 жовтня 2025 року.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області залишити без задоволення.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року (арифметичну помилку виправлено ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи директора комунального некомерційного підприємства «Тузлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Бодюл Ольги Іванівни про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
О.М.Таварткіладзе