Номер провадження: 22-ц/813/4879/25
Справа № 523/9147/23
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
16 травня 2023 року засобами поштового зв'язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-511327 в розмірі 23163,39 грн, з яких: 9142,520 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9577,59 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками; 4443,30 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками.
Позов обґрунтовано тим, що 13 листопада 2019 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-511327, за умовами якого відповідач отримав 9142,50 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Позикодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на потрібну йому суму, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.
Укладаючи вказаний вище кредитний договір, сторони вчинили дії визначені
ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
22 грудня 2022 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу договір факторингу №22122022/2, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача.
Посилаючись на викладене вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним вище кредитним договором у розмірі 23163,39 грн, з яких: 9142,520 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9577,59 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками; 4443,30 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 00-511327 у розмірі 23163,39 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не підписував та не укладав кредитний договір, у той час як позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що паперові копії кредитних договорів, що містяться ц справі створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що такі підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Позивачем також не надано жодного документа, який би підтверджував здійснення первісним кредитором переказу грошових коштів. Повідомлення ТОВ ФК «Бестпей» про здійснення транзакції складено у довільній формі, не відноситься до розрахункових документів чи первинних бухгалтерських документів і не може бути підтвердженням факту отримання коштів відповідачем. Вказане повідомлення не підтверджує факту переказу коштів, оскільки згідно зі ст. 78 ЦПК ці обставини мають підтверджуватись іншими засобами доказування, у даному випадку одним із зазначених вище розрахункових документів. ТОВ ФК «Бестпей» не є стороною кредитного договору і не уповноважене здійснювати переказ коштів за умовами вищевказаного договору. Згідно умов зазначеного договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. У договорах під «товариством» виступає ТОВ «Качай гроші», однак платіжне доручення на переказ коштів саме від вказаного товариства, матеріали справи не містять.
Не може бути прийнятим до уваги наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 22122022/2 від 22 грудня 2022 року, оскільки такий завірений лише представником позивача без підпису і печатки іншої сторони угоди, тому перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 00-511327 скаржник вважає є недоведеним.
З матеріалів справи не можливо встановити за який період та за якими ставками було нараховано суму заборгованості за звичайними та за простроченими відсотками, тому є незрозумілим за якими підрахунками суд дійшов висновку про правомірність нарахування 9577,59 грн заборгованості за відсотками та 4443,30 заборгованості за простроченими відсотками.
Графіком платежів до кредитного договору № 00-511327, що є додатком № 1 встановлено, що розміром процентів в день є 139,88 грн, при цьому процентами за графіком визначено 4196,40 грн, що відповідає формулі 30 днів х 139,88 грн ставки.
Судом не враховано, що надане позивачем зазначення заборгованості за кредитним договором не містить процентну ставку обрахунку заборгованості, докази, які надав позивач лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Вимогу про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, тому нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору у розмірі, заявленому до стягнення, у тому числі прострочених, є необґрунтованим.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало у електронний кабінет копії апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не скористалося.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (23163,39 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не у повній мірі, зважаючи на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 листопада 2019 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір №00-511327 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, який підписано відповідачем, шляхом використання одноразового ідентифікатора, на наступних умовах (а.с. 5-6).
Кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними, комісії та виконати інші обов'язки, передбачені договором (пункт 1.1).
Сума кредиту складає 9142,50 грн. Тип кредиту - кредиту (пункт 1.2).
Строк дії кредиту: 30 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю до 13 грудня 2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії договору у порядку передбаченому пп 1.3.1-1.3.3 цього договору. Графік платежів - без врахування передбачених цим договором пролонгацій строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений додатком №1 до цього договору. При цьому, у випадку здійснення пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до пп.1.3.1-1.3.2 договору, новий графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті на письмову вимогу позичальника (пункт 1.3).
Строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього договору у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості по договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п 1.3 договору та передували (поспіль) дню повернення кредиту (включно) (пункт 1.3.1).
У випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим договором (пункт 1.3.2).
Процента ставка за користування коштами кредиту:1,53% в день (551% річних). Тип процентної ставки - фіксована.
Загальна вартість кредиту - 13380,90 грн (пункт 1.4).
Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку в сумі 9142,50 грн на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України (пункт 2.1).
За використання системи для дистанційного отримання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 1192,50 грн. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику на платіжну картку в момент такого надання. Тобто на платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії, що становить 7950 грн.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця на платіжну картку позичальника до дня повернення кредиту, з урахуванням всіх пролонгацій, у разі якщо в день повернення кредиту відбулося фактичне погашення кредиту в повному обсязі. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 60-ти календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (пункт 3.1).
У разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим договором, з моменту виникнення такої прострочки, позичальник сплачує кредитодавцю розмір процентної ставки в день, встановлений п.1.4 договору, автоматично збільшеним до 2,70% в день. Підписуючи цей договір позичальник надає згоду кредитодавцю щодо застосування умов п.п. договору і така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов договору та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до даного договору. Незалежно від суми заборгованості по кредиту, проценти нараховуються на початкову суму кредиту, визначену п.1.2 договору, протягом строку визначеного договором (пункт 3.2).
Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». До період розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту) (пункт 3.3).
У разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та/або процентів за цим договором, позичальник несе відповідальність передбачену чинним законодавством України (пункт 6.1).
Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони кредитодавця в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направлення кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Договір діє до повного виконання грошових зобов'язань за договором, крім випадків припинення його дії за згодою сторін, відповідно до договору чи закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє до повного погашення заборгованості (пункт 7.10).
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, що і власноручний підпис (пункт 7.11).
Крім цього, кредитний договір містить інформацію про позичальника, зокрема серію та номер його паспорта, РНОКПП, адресу місця проживання.
У вказаний вище спосіб відповідач підписав також паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.с. 7-9).
Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Качай гроші» підтверджується, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір 00-511327 від 13 листопада 2019 року, ідентифікований ТОВ «Качай гроші». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 3346F; час відправки ідентифікатора позичальнику - 12:11:56 год 13 листопада 2019 року; номер телефона на який було відправлено ідентифікатор - +380970386004 (а.с. 83).
Згідно повідомлення ТОВ «Бестпей» за період з 02 липня 2018 року по 10 червня 2021 року через компанію ТОВ «Бестпей» було проведено успішні видачі кредитів позичальника ТОВ «Качай гроші», зокрема 13 листопада 2019 року перераховано 7950 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 74).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 12 грудня 2023 року №20.1.0.0.0/7-231212/22912 на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 13 листопада 2019 року здійснено переказ грошових коштів на суму 7950 грн (а.с.132).
22 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - фактор) та ТОВ «Качай гроші» (клієнт) укладено договір факторингу №22122022/2 за умовами якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (а.с.10-12).
З копії зазначеного вище договору факторингу убачається, що оригінал цього документа підписаний представниками, як фактора, так і клієнта, а підписи їх представників скріплені печатками юридичних осіб.
У вказаний вище спосіб також підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с. 13).
З копії реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідача та кредитний договір, укладений між ним та ТОВ «ФК «Качай гроші» (а.с. 89).
Факт сплати коштів фактором на користь клієнта за вказаним вище договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції №19189 від 27 грудня 2022 року (а.с. 91).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконав умови укладеного договору, не повернув своєчасно грошові кошти, отримані в кредит в результаті чого виникла заборгованість.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зауважує про таке.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що позивачем не доведено обставин щодо підписання сторонами кредитного договору в електронній формі, та видачу (перерахування) йому грошових коштів.
З такими аргументами скаржника колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №00-511327 від 13 листопада 2019 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідачки, шляхом використання одноразового ідентифікатора (3346F), що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов'язки.
Також колегія суддів зауважує, що кредитний договір містить особисті дані відповідач, зокрема його РНОКПП, адресу місця проживання, що відповідає тій інформації, яка зазначена у відзиві на позов та апеляційній скарзі, а також відомостям, які отримані судом першої інстанції з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 38).
Отже, позивачем доведено, що 13 листопада 2019 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію», ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-511327, за умовами якого позикодавець надав, шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 7950 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.
Цього ж дня, тобто 13 листопада 2019 року, вказана сума позики була перерахована відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк».
Наведені вище обставини скаржником усупереч ст. 12,81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов'язком, при цьому позивачем надані докази, які спростовують наведені вище доводи скаржника, оскільки слугують підтвердженням існування між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.
Також колегія суддів зауважує, що відповідач на виконання обов'язків, покладених на нього умовами вказаного вище кредитного договору, сплачував відсотки за користування кредитними коштами, а саме 13 грудня 2019 року у розмірі 4196,40 грн, 12 січня 2020 року у розмірі 3702,6 грн.
Такі дії відповідача, спрямовані на сплату нарахованих процентів за користування кредитом свідчать, як про визнання відповідачем боргу перед позикодавцем, так і існування між сторонами кредитних правовідносин.
Отже за встановлених судом обставин справи, 13 листопада 2019 року між позикодавцем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Качай гроші» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
Крім того, однією з підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог, скаржник посилається на те, що позивач не довів за допомогою належних доказів факт переходу права вимоги до нього від первісного кредитодавця.
Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відомостей про те, що договір факторингу №22122022/2 від 22 грудня 2022 року в частині відступлення права вимоги за договором №00-511327 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 13 листопада 2019 року, судовим рішенням визнано недійсними, матеріали справи не містять.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаними вище кредитними договорами підтверджується витягом з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідача, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсними не визнавався, тобто презумпцію їх правомірності скаржником не спростовано, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги, колегія суддів відхиляє.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості розміру заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, колегією суддів встановлено, що фактично відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 7950 грн, а не
9142,50 грн, як заявлено позивачем, оскільки до складу останньої суми позикодавцем включено також комісію у розмірі 1192,50 грн, щодо стягнення якої, колегія суддів зазначає наступне.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі N 761/42030/21 (провадження N 61-12101св23)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18)).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі N 148/2112/19 (провадження N 61-18061св20)).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі N 359/12165/14-ц (провадження N 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі N 613/1436/17 (провадження N 61-17583св20)).
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі N 740/3852/19 (провадження N 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
Зміст кредитного договору не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію кредитного договору, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
З огляду на викладене вище, пункт 2.2 кредитного договору №00-511327, укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , в частині зобов'язання сплати позичальника комісії у розмірі 1192,50 грн, є нікчемним.
Щодо аргументів скаржника про необґрунтованість розміру процентів, заявлених позивачем до стягнення, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16).
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зауважує, що право позикодавця нараховувати проценти за період прострочення, але не більше 60 днів календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки, яке встановлене сторонами у пункті 3.1 кредитного договору, то цей пункт кредитного договору розташований в розділі, яким врегульовано правомірну поведінку сторін ("Порядок розрахунку процентів"), водночас кредитний договір містить окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника ("Відповідальність сторін"). Позивач у наданих суду розрахунках заборгованості з процентів за період поза межами строку кредитування нарахував суми саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
За таких встановлених у справі обставин, відсутні підстави для стягнення з позичальника процентів, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування.
Зазначене тлумачення умов кредитного договору відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16.
Так, відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 , останньому надано кредит у розмірі 7950 грн, строком на 30 днів, який у подальшому двічі пролонгувався, востаннє з 13 січня 2020 року по 10 лютого 2020 року включно.
Умовами договору позики передбачено відсоткову ставку у розмірі 1,53% за кожен день користування позикою.
З розрахунку заборгованості, що міститься у матеріалах справи убачається, що за період з 13 листопада 2019 року (дата видачі кредиту) по 13 грудня 2019 року (дата внесення платежу у сумі 4196,4 грн), відповідачу нараховувалися відсотки у розмірі 4196,4 грн, які ним сплачені.
З 14 грудня 2019 року по 11 січня 2020 року відповідачу нараховано відсотки за користування позикою у розмірі 3702,6 грн, які сплачені ним 12 січня 2020 року.
Водночас, починаючи з 13 січня 2020 року, відсотки за користування позикою, як і власне суму позики, позичальник не сплатив на користь позикодавця.
Отже, позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту (7950 грн) також має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 3649,05 грн, виходячи з розрахунку 7950 грн*1,53%*30днів.
Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, зі сплином 30-ти денного строку після 13 січня 2020 року, не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами.
Вказаному суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 23163,39 грн, яка підлягає зменшенню до 11599,05 грн (7950 грн +3649,05 грн).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду потрібно змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №00-511327 з 23163,39 грн до 11599,05 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на наведені вище висновки апеляційного суду, про часткове задоволення позову, що становить 50,08% від загальної ціни позову, тому стягнутий з відповідача на користь позивача судовий збір підлягає зменшенню з 2684 грн до 1344,15 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, тому судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у розмірі 2009,78 грн.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №00-511327 з 23163,39 грн до 11599,05 грн, та судовий збір з 2684 грн до 1344,15 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,78 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький