Дата документу 13.11.2025 Справа № 336/7816/24
ЄУН 336/7816/24 Головуючий у І інстанції: Вайнраух Л.А.
Провадження № 22-ц/807/1718/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
суддів: Гончар М.С.,
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 753250. Власноручним підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», код ЄДРПОУ 42350798, Ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, видана згідно з Розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 № 1891, яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua/ в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів, що складають Договір про надання споживчого кредиту. Відповідач відповідно до твердження сторони позивача погодив та зобов'язався виконувати його умови.
Згідно з умовами Договору про надання споживчого кредиту № 753250 від 16.11.2021 відповідачу надається кредит у гривні, на споживчі цілі, позичальник зобов?язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Після укладення цього Договору, первісний кредитор з використанням даних позичальника, зазначених у Кредитному договорі, створює відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується відповідачу через веб-сайт. Так, кредитор ТОВ «Слон Кредит» зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок в форматі IBAN/платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором. Товариство може повідомляти Споживача про факт перерахування коштів шляхом відправки інформаційного повідомлення засобами зв'язку (на номер мобільного телефону). Сума кредиту (його частина) перераховується (утримується) Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.
За змістом позовної заяви кредит вважається наданим в день перерахування вказаним кредитором суми кредиту в порядку, передбаченому Кредитним договором. Кредит вважається погашеним в день отримання ТОВ «Слон Кредит» коштів в погашення заборгованості за кредитом. Позивач також зауважує, що відповідно до умов кредиту, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення. Нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у Кредитному договорі, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (Графіком платежів).
При цьому, відповідно до тверджень позивача, нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кредиту, день надання кредиту враховується, а останній день повернення - не враховується. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. Розмір процентної ставки, встановлений Кредитним договором, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Кредитного договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.
Відповідно до укладеного договору споживач розуміє та погоджується, що використання різних розмірів процентної ставки, зазначених у Кредитному договорі (Проценти за перший день користування кредитом та Поточні проценти), є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Кредитного договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Кредитним договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Кредитного договору.
Сплата Поточних процентів здійснюється Споживачем в кожну дату внесення платежу, зазначену в Графіку платежів, за період, що передує даті внесення. В будь-якому випадку, при повному достроковому поверненні суми кредиту, проценти повинні сплачуватись одночасно з поверненням суми кредиту. Сплата Процентів за перший день користування кредитом, як видно з позовної заяви, здійснюється Споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати Процентів за перший день користування кредитом, Споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню Споживачу. Прострочення Споживачем сплати кредиту (чергового платежу) та/або звернення Товариства до суду про стягнення заборгованості за Договором, не зупиняє нарахування процентів протягом строку, визначеного Кредитним договором, крім випадків прийняття окремого відповідного рішення Товариством.
Разом з цим, порядок повернення позики надається у вигляді Графіку платежів, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком N1 до Договору про надання споживчого кредиту № 753250 від 16.11.2021 та здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на зазначені у Договорі та/або Веб-сайті поточні рахунки Фінансової компанії в національній грошовій одиниці України - гривні. Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком N1 до цього Договору (далі - Графік платежів).
Так, за змістом позовної заяви, відповідач підписанням Кредитного договору підтвердив, що перед укладення цього Кредитного договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; вказана в ч.1-2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті. Відповідач підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ"Слон Кредит", що розміщені на Веб-сайті: https://sloncredit.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Представник також наголошує, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дати, вказаної у Кредитному договорі, а в частині виконання зобов'язань та нарахування штрафів - до повного виконання Споживачем зобов'язань за Кредитним договором.
Таким чином, на виконання укладеного Договору № 753250 від 16.11.2021 та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 16000 гривень, тобто з боку ТОВ «Слон Кредит» зобов'язання за правочином виконані в повному обсязі.
Натомість, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням чинного цивільного законодавства України в частині виконання договірних відносин, а саме ст.526, 527 ЦК України, а також умов договору.
Внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.08.2023 згідно з умовами Договору факторингу № 2808-23, ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 753250 від 16.11.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно позивачем набуто право вимоги до відповідача. Згідно з умовами Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 36326,44 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15282,64 гривень; за відсотками - 21043,80 гривень.
Посилаючись на означені обставини, ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 753250 від 16.11.2021 в розмірі 36326,44 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №753250 від 16.11.2021 в сумі 5029,25 грн, судовий збір в розмірі 335,37 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, вирішити питання судових витрат між сторонами.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з п. 1.3. Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 20000 грн. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, строк кредиту 730 днів, з кінцевим терміном повернення 16.11.2023 р. (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього Договору. Згідно п. 2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: - у розмірі 16 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству в будь-який спосіб; - у розмірі 4 000,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: - за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних) (далі - Проценти за перший день користування кредитом); - за вci наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100% річних (далі - Поточні проценти) Пунктом 1.7. Кредитного договору передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 260,48% річних. Пункт 1.8. Кредитного договору зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 50 637,13 грн.
Крім того, апелянт зазначає, що порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів визначений розділом 3 Договору. Крім того, п. 2.5. Кредитного договору зазначається, що кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.
Таким чином, Відповідач зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтет ними платежами. Виходячи зі змісту Паспорту споживчого кредиту та Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 753250 від 16.11.2021, сума платежу за розрахунковий період становила 1 953,00 грн.* кількість ануїтетних платежів (23) та 1 718,13 грн, які в різному співвідношенні розподілялися між сумою (тілом) кредиту та відсотками за користування кредитом. Дата сплати щомісячного ануїтетного платежу 16 числа кожного календарного місяця. Отже, у сенсі положень частин 1, 2 статті 638 ЦК України слід виходити з того, що сторонами договору якими був Первісний кредитор та Відповідач, станом на 16.11.2021 було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі й щодо предмету договору (валюти договору, строку кредитування, повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, надання кредиту для особистих потреб Споживача, черговості погашення заборгованості, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів, тощо), умов забезпечення кредиту, прав та обов'язків ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Споживача тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа № 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Крім того, апелянт зазначає, що на підтвердження законності нарахування заборгованості позивачем до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості за кредитом у гривні за Договором № 753250 про надання споживчого кредиту від 16.11.2021, який підписаний та сформований станом на 28.08.2023 Первісним кредитором. Таким чином, загальна сума вимог становить 36 326,44 грн, що є сукупним результатом невиконаних зобов'язань Відповідача за Кредитним договором № 753250 від 16.11.2021. Така сума відповідає умовам договору, зокрема п. 1.5 та розділу 3, відповідно до яких нарахування процентів здійснюється фіксовано: · 25% за перший день (одноразово); · 100% річних за наступні дні. Вказані розрахунки спираються на графік платежів (Додаток № 1 до кредитного договору), згідно з яким щомісячний платіж складав 1 953,00 грн упродовж 23 місяців та фінальний платіж у розмірі 1 718,13 грн. Таким чином, загальна сума платежів, які мав внести ОСОБА_1 , складає: (1 953,00 * 23) + 1 718,13 = 46 637,13 грн Фактично ж, було сплачено лише 6 006,00 грн,, з яких погашено заборгованість: за тілом кредиту - 1 041,25 грн, за відсотками - 4 964,75, що становить менш ніж 13 % від загальної суми зобов'язань. Невиконання решти зобов'язань призвело до обґрунтованого нарахування заборгованості у розмірі 36 326,44 грн, включно з накопиченими процентами за весь період прострочення до дати відступлення права вимоги. Первісний кредитор має законне право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не є штрафною санкцією, а визначеною законом формою винагороди за тимчасову передачу кредитних коштів.
Поряд з цим, за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у Позивача, ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань не застосовував жодних штрафних санкцій до Споживача. Відтак, Позивач лише просив суд першої інстанції стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надійшло.
В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор, тобто на суму заборгованості за кредитним договором №753250 від 16.11.2021 у сумі 16000 грн (тіло кредиту), за вирахуванням сплачених позичальником сумі 6006 грн (тіло кредиту), 4964,75 грн (проценти), тобто, у сумі 5029,25 грн. Із врахуванням встановлених судом обставин, розмір відсотків, заявлених до стягнення, не є обґрунтованим та доведеним в порушення процесуального обов'язку позивача з доказування, а саме за допомогою належних та допустимих доказів, відповідно, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 16.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №753250, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 20 000,00 гривень, із нарахуванням процентів (за фіксованою ставкою, визначеною окремо за перший та інші дні у п.1.5 договору) за користування кредитними коштами зі строком кредитування 730 днів, з кінцевим терміном повернення до 16.11.2023. Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на за реквізитами платіжної картки ОСОБА_1 за вказаними реквізитами у сумі 16 000 гривень на користь споживача, а також у сумі 4 000 гривень в рахунок виконання зобов?язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п.3.5 договору на користь Товариства. Порядок сплати заборгованості та повернення кредиту згідно з графіком узгоджений сторонами відповідно до п.5.1 договору у спосіб перерахування коштів на поточні рахунки кредитора (п.5.2.договору).
Відповідач підписанням Кредитного договору підтвердив, що перед укладення цього Кредитного договору йому було в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; вказана в ч.1-2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті. Відповідач підтверджує, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ"Слон Кредит", що розміщені на Веб-сайті: https://sloncredit.ua/, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов?язується неухильно їх дотримуватись.
За змістом п. 9.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами в порядку, визначеному п.9.3 договору і діє до дати, вказаної у п. 1.4 договору, а в частині виконання зобов?язань та нарахування штрафів - до повного виконання споживачем зобов'язань за цим договором. Наявна копія договору засвідчена підписами сторін та печаткою ТОВ «Слон Кредит». Судом досліджено і заяву-анкету від 16.11.2021 за підписом відповідача, що стала підставою для укладення договору, яким надано ОСОБА_1 позику в обумовленому сторонами розмірі.
Стороною позивача долучено до справи копію паспорта споживчого кредиту із викладенням основних умов кредитування, які за своїм змістом відповідають умовам кредитного договору.
Крім того, судом за даними платіжного доручення №11747 від 16.11.2021 встановлено, що ТОВ «Слон Кредит» дійсно перерахувало 16 000,00 гривень на рахунок відповідача в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (Дніпропетровська обласна дирекція), оскільки відповідно до призначення платежу вказана сума перераховується саме згідно кредитного договору №753250 від 16.11.2021, із зазначенням прізвища, імені та по батькові відповідача, його РНОКПП. Платіжний документ у засвідченій копії доданий до позовної заяви, реквізити отримувача відповідають умовам договору.
Згідно з розрахунком, засвідчена копія якого досліджена судом, що здійснений первісним кредитором станом на 28.08.2023, тобто, на день відступлення права вимоги на користь позивача, ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 36 326,44 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту, з урахуванням сплачених сум, - у сумі 18 958,75 гривень, по відсоткам у сумі 17 367,69 гривень. Позичальником неодноразово здійснювалось часткове погашення наявної заборгованості, як встановлено відповідно до даних розрахунка, у загальній сумі 6 006,00 гривень (тіло кредиту), 4 964,75 гривень (проценти).
Суд також зауважує, що сума 4 000 гривень, яка обумовлена умовами договору в рахунок сплати відсотків за перший день користування кредитом в розрахунку відсотків не врахована, оскільки наявний розрахунок здійснений з наступного дня після надання кредиту -17.11.2021, відповідно, 4 000 гривень в рахунок виконання зобов?язань відповідача з оплати процентів за перший день користування кредитом мали бути зараховані в день надання кредиту, на погашення відсотків.
Разом з цим, розрахунок здійснений із врахуванням 730-денного строку користування кредитом, тобто, до 16.11.2023. За даними розрахунку неможливо встановити, чи здійснювались сплати стороною відповідача в подальшому, як неможливо встановити й розміру відсотків, які підлягали сплаті станом на 28.08.2023, як про це помилково зазначено у розрахунку, а також застосованої відсоткової ставки, оскільки розмір щомісячних відсотків за користування кредитом різниться з 17.10.2022 у порівнянні із порядком повернення кредиту (у паспорті кредиту), а також таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (додаток №1 до договору). Поряд із цим суми відсотків, навіть, із врахуванням сплачених сум, поза графіком, співпадають у перші 11 місяців користування кредитом.
Також судом встановлено, що 28.08.2023 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до якого, з урахуванням змісту розділу 2 (предмета договору), розділу 4 (порядок відступлення права вимоги), розділу 8 (терміну дії), позивач набув право Нового кредитора до відповідача за кредитним договором.
Згідно з витягом з реєстру боржників у ньому зазначені дані про відповідача та складові заборгованості відповідно до умов договору від 16.11.2021 у загальній сумі 36 326,44 гривень. Витяг засвідчений підписами представників кредиторів та печатками вказаних юридичних осіб.
Разом з цим, сума тіла кредиту відповідно до даного витягу, право на стягнення якого набув позивач, різниться від суми, вказаної у розрахунку, становить 15 282,64 гривень, як і відсотків, - 21 043,80 гривень. Належного обґрунтування даної обставини, підстав наявності такої розбіжності стороною позивача не доведено в жодний спосіб.
Договір факторингу набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п.8.1).
Відповідно до п. 4.1 права вимоги переходять до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.
Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 28.08.2023 досліджений судом, міститься в додатках до позовної заяви, засвідчений підписами представників сторін правочину та печатками. Позивачем додано й платіжну інструкцію №4565 від 28.08.2023 на підтвердження перерахування плати за договором факторингу на користь ТОВ «Слон Кредит» у сумі 1 648 712,45 гривень.
Адвокаткою Міньковською А.І. за вих.№ від 15.11.2023, як стверджує сторона позивача, надіслано досудову вимогу відповідачу в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс» із пропозицією досудового врегулювання та сплати заборгованості. Проте, її отримання належними доказами не підтверджено, разом з цим, обов'язковості досудового врегулювання правовідносини, що виникли між сторонами, не передбачають.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.
Також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати апелянтом в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами є нічим іншим, як визнанням вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.
Як зазначалося вище з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 16.11.2021 року уклав з ТОВ "Слон Кредит" договір про надання споживчого кредиту №753250, який укладено в письмовій формі та підписано аналогом власноручного підпису - зі сторони споживача, та аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання.
Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд першої інстанції вірно виходив з такого.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї ст. звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з розрахунком, засвідчена копія якого досліджена судом, що здійснений первісним кредитором станом на 28.08.2023, тобто, на день відступлення права вимоги на користь позивача, ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 36 326,44 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту, з урахуванням сплачених сум, - у сумі 18 958,75 гривень, по відсоткам у сумі 17 367,69 гривень. Позичальником неодноразово здійснювалось часткове погашення наявної заборгованості, як встановлено відповідно до даних розрахунку, у загальній сумі 6 006,00 грн (тіло кредиту), 4 964,75 грн (проценти).
Суд першої інстанції правильно зауважив, що сума 4 000 грн, яка обумовлена умовами договору в рахунок сплати відсотків за перший день користування кредитом в розрахунку відсотків не врахована, оскільки наявний розрахунок здійснений з наступного дня після надання кредиту -17.11.2021, відповідно, 4 000 грн в рахунок виконання зобов'язань відповідача з оплати процентів за перший день користування кредитом мали бути зараховані в день надання кредиту, на погашення відсотків.
Разом з цим, розрахунок здійснений із врахуванням 730-денного строку користування кредитом, тобто, до 16.11.2023. За даними розрахунку, як вірно зазначив суд першої інстанції, неможливо встановити, чи здійснювались сплати стороною відповідача в подальшому, як неможливо встановити й розміру відсотків, які підлягали сплаті станом на 28.08.2023, як про це помилково зазначено у розрахунку, а також застосованої відсоткової ставки, оскільки розмір щомісячних відсотків за користування кредитом різниться з 17.10.2022 у порівнянні із порядком повернення кредиту (у паспорті кредиту), а також таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (додаток №1 до договору). Поряд із цим суми відсотків, навіть, із врахуванням сплачених сум, поза графіком, співпадають у перші 11 місяців користування кредитом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №753250 від 16.11.2021 в розмірі 5029,25 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень доводів позовної заяви, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до рішення "Проніна проти України" № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: