Дата документу 12.11.2025 Справа № 335/9663/25
Єдиний унікальний №335/9663/25 Головуючий у 1 інстанції Шалагінова А.В.
Провадження № 22-ц/807/2010/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Гончар М.С.,
Кочеткової І.В.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент соціального захисту, про встановлення опіки над повнолітньою особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент соціального захисту, про встановлення опіки над повнолітньою особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду, а саме сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просив:
встановити опіку над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як над повнолітньою особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду.
Опікуном призначити ОСОБА_1 .
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмова у відкритті провадження без надання можливості уточнити вимоги порушує принципи доступу до правосуддя (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною) та ст. 4 ЦПК України (завдання цивільного судочинства)
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Так,постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд вимог ОСОБА_1 не віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку із чим у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що заявник звернувся в порядку позовного провадження із заявою про встановлення опіки над повнолітньою особою з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції" De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Підстави для відмови у відкритті провадження у справі визначені статтею 186 ЦПК України.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, частиною 5 статті 186 ЦПК України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд першої інстанції, на виконання вимог частини 5 статті 186 ЦПК України роз'яснив позивачу, що розгляд його вимог віднесений до повноважень відповідного органу опіки та піклування за місцем проживання особи, над якою він просить встановити опіку та призначити його опікуном, з чим в повному обсязі не погоджується колегія суддів.
В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції зазначає, що ОСОБА_1 звертається до суду із позовною заявою, заявляючи вимоги про встановлення опіки над повнолітнім сином та призначення його опікуном, не заявляючи вимог про обмеження дієздатності останнього чи визнання його недієздатним.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду саме із позовною заявою, застосуванню підлягають норми статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, суд першої інстанції наділений повноваженнями щодо визначення відповідності поданої заяви вимогам ЦПК України та, у разі необхідності, залишення такої заяви без руху, задля надання заявнику строку для усунення недоліків позовної заяви про які зазначає в відповідній ухвалі.
На думку колегії суддів, відмова у відкритті провадження без надання можливості уточнити вимоги порушує принципи доступу до правосуддя (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною) та ст. 4 ЦПК України (завдання цивільного судочинства).
Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду першої інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді: