Справа № 303/5728/19
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11-кп/4806/398/25 за апеляційною скаргою керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року, якою відповідно до ст. 81-1 КК України звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_7 від відбування невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років для проходження військової служби за контрактом,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року подання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» задоволено.
Відповідно до ст. 81-1 КК України, звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років для проходження військової служби за контрактом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81-1 КК України покладено на засудженого обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України для укладення контракту та проходження військової служби.
Встановлено до засудженого адміністративний нагляд строком на 12 місяців, але не більше ніж дія контракту, з встановленням обмежень, а саме: 1) заборона перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; 2) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з яким укладено контракт.
Контроль за здійсненням адміністративного нагляду стосовно засудженого покладено на командира військової частини, в якій останній буде проходити службу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 26.02.2025 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло подання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 для проходження військової служби за контрактом, згідно положень визначених ст. 81-1 КК України, та встановлення адміністративного нагляду стосовно засудженого.
На зазначену ухвалу суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що оскаржувана ухвала суду про задоволення подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби засудженого ОСОБА_7 , винесена необґрунтовано, передчасно, з формальним підходом, а тому є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що умови умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 не виконані, оскільки він ухилився від проходження служби, а мета застосування норми ст. 81-1 КК України (інтеграція особи через дисципліну служби) фактично не досягнута. При цьому факт умовно-дострокового його звільнення створив ризик суспільної небезпеки, оскільки він засуджений за особливо тяжкий злочин та підрив довіри до механізму залучення засуджених до Збройний сил України. Таким чином вказує, що обставини, що стали підставою для постановлення судом ухвали, фактично не настали, а сам засуджений не реалізував надану можливість проходження служби, чим порушив умови ст. 81-1 КК України - у сукупності вказані обставини слугують поважними причинами для скасування ухвали суду. Просить суд, оскаржувану ухвалу суду про задоволення подання начальника ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» щодо умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 для проходження військової служби за контрактом - скасувати.
Засуджений ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
За таких обставин, апеляційний суд заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності засудженого, оскільки місце його перебування на даний час невідоме, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, вважав за можливе провести судовий розгляд за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали суду, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 2-1 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні з 24.02.2022 року введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Згідно зі ст. 81-1 КК України, під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Однак вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_7 виявив бажання проходити військову службу за контрактом, відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, обмежень, визначених ст. 81-1 КК України для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби судом не встановлено, тому дійшов висновку про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом засудженого ОСОБА_7 .
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81-1 КК України покладено на засудженого обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України для укладення контракту та проходження військової служби.
Також судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_7 встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців, але не більше ніж дія контракту, з встановленням обмежень, а саме: 1) заборона перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; 2) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з яким укладено контракт.
Однак, прокурором під час апеляційного розгляду зазначено, що вищезгадана ухвала суду виконана не була, оскільки згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.04.2025 близько 20.30 год., ОСОБА_7 самовільно залишив збірний пункт військовозобов'язаних, пролізши через вікно туалету під час зміни чергових, зник у невідомому напрямку.
На теперішній час за вказаним фактом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030000902 від 03.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Отже, апеляційний суд зазначає, що умови умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 не виконані, оскільки останній ухилився від проходження служби, а мета застосування норми ст. 81-1 КК України (інтеграція особи через дисципліну служби) фактично не досягнута. При цьому факт умовно-дострокового його звільнення створив ризик суспільної небезпеки, так як ОСОБА_7 засуджений за особливо тяжкий злочин. Тобто, обставини, що стали підставою для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, фактично не настали, а сам засуджений не реалізував надану йому можливість проходження військової служби, чим порушив умови ст. 81-1 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що незважаючи на подання письмової згоди військової частини НОМЕР_1 на прийняття ОСОБА_7 для проходження військової служби за контрактом, така згода не є достатньою для застосування положень ст. 81-1 КК України, оскільки не виконано інші обов'язкові вимоги цієї норми, зокрема: відсутні належні підтвердження про укладення контракту між засудженим і військовою частиною, не надано гарантії виконання ним умов проходження служби, визначених законодавством та внутрішніми документами ЗСУ, відсутній повний пакет документів, передбачений ст. 81-1 КК України, зокрема належного подання від командування військової частини щодо доцільності та можливості прийняття особи на службу.
Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно визнав таку «згоду» достатньою підставою для звільнення особи від подальшого відбування покарання, не в повній мірі врахував кандидатуру ОСОБА_7 , яка є сумнівною, що є істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, з урахуванням тяжкості вчинення ОСОБА_7 злочинів, за які він засуджений (п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України), а також обставини самовільного залишення останнім збірного пункту та неприбуття до військової частини, існують усі підстави вважати, що звернення із заявою про бажання проходити військову службу могло бути вчинене ОСОБА_7 виключно з метою уникнення подальшого відбування покарання.
За встановлених обставин можна зробити висновок, що така поведінка засудженого свідчить про зловживання правом, передбаченим ст. 81-1 КК України, і про використання механізму умовно-дострокового звільнення в обхід цілей кримінального покарання, а саме невідворотності відповідальності та виправлення.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу суду скасувати та в задоволенні клопотання адміністрації установи про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України - відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 квітня 2025 року, якою відповідно до ст. 81-1 КК України звільнено умовно-достроково засудженого ОСОБА_7 від відбування невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років для проходження військової служби за контрактом - скасувати.
У задоволенні подання начальника Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України, та встановлення адміністративного нагляду стосовно засудженого ОСОБА_7 -відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді