Справа № 301/735/21
10.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/283/24 за апеляційною скаргою захисника засудженогоОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про виправлення описки у вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року,
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року, в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про виправлення описки у вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року - відмовлено.
З матеріалів судового провадження вбачається, що захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про виправлення описки у вироку Іршавського районного суду від 10.02.2022 відносно ОСОБА_6 , засудженого за ч. 2 ст.286 КК України, а саме вирішити долю речових доказів.
Клопотання обґрунтовано тим, що 10.02.2022 вироком Іршавського районного суду засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст.286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
31 січня 2024 року вироком Закарпатського апеляційного суду зазначений вирок суду першої інстанції у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_6 призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. У решті вирок залишено без змін.
При винесенні вироків судами не було вирішено долю вилучених у даному кримінальному провадженні матеріальних цінностей, які були вилучені та визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, а саме транспортного засобу марки «ОРЕL № моделі «ZAFIRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Даний транспортний засіб було визнано речовим доказом у справі постановою від 17 грудня 2020 року (том №1 а.с. 181) та ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 21.12.2020 накладено арешт на майно (том №1, а.с. 188-193), в зв'язку з чим просив вирішити долю вказаних речових доказів.
Відмовляючи в задоволенні клопотання захисника, суд першої інстанції зазначив, що оскільки, суд має право виправити допущені описки в розумінні ст. 379 КПК України тільки у вироку, який він виніс, а такий був переглянутий Закарпатським апеляційним судом і 31 січня 2024 року винесено новий вирок, суд приходить до висновку що дане клопотання не підлягає до задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, захисник засудженогоОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що не згідний з оскаржуваною ухвалою, оскільки у даному випадку вирішення питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні є компетенцією суду першої інстанції. Просить суд, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, речовий доказ, а саме транспортний засіб марки «ОРЕL № моделі «ZAFIRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути його власникам та законним володільцям.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 будучи належним чином сповіщеними про дату та час, в судове засідання не з'явилися, від засудженого ОСОБА_6 клопотань про розгляд справи у його присутності не надходило, крім того, у матеріалах провадження містяться заяви захисника про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, апеляційний суд заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності засудженого та його захисника, у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, вважав за можливе провести судовий розгляд за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали суду, думку прокурора,дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_7 , вважає висновок суду про відмову в задоволенні клопотання про виправлення описки у вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року, а саме щодо вирішення долі речових доказів,відносно засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.
Питання вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні регламентоване ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 10 лютого 2022 року вироком Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
31 січня 2024 року вироком Закарпатського апеляційного суду вирок Іршавського районного суду від 10 лютого 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. У решті вирок залишено без змін.
При винесенні вироків судами не було вирішено долі вилучених у даному кримінальному провадженні матеріальних цінностей, які були вилучені та визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, а саме транспортного засобу марки «ОРЕL № моделі «ZAFIRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Даний транспортний засіб у рамках зазначеного кримінального провадження було визнано речовим доказом постановою від 17 грудня 2020 року (том №1 а.к.п. 181) та ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.12.2020 року накладено арешт на майно (том №1, а.к.п. 188-193).
На думку колегії суддів, слушними є доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що 31 січня 2024 року Закарпатським апеляційним судом, в межах апеляційної скарги прокурора, вирок Іршавського районного суду від 10 лютого 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України скасовано у частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок. У решті вирок залишено без змін.
Оскільки при ухваленні вироку 10 лютого 2022 року Іршавським районним судом Закарпатської області не було вирішено питання щодо долі речового доказу, а саме транспортного засобу марки «ОРЕL № моделі «ZAFIRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , то апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про те, що долю речових доказів мав вирішити Закарпатський апеляційний суд.
Згідно із ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, зокрема, повинен вирішити, що належить вчинити з речовими доказами. У резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, зазначається рішення щодо речових доказів.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За наведених обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 обґрунтованою, яка підлягає частковому задоволенню, та вважає за необхідне скасувати ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника засудженогоОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про виправлення описки у вироку Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2022 року відносно засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді