Справа № 303/3179/24
Іменем України
23 жовтня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Мацунич М.В., Кожух О.А.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргамивиконувача обов'язків керівника Закарпатської обласної прокуратури Івана Косея та Державної казначейської служби України на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2024 року у справі №303/3179/24 (Головуючий: Кость В.В.), -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави в особі Державної казначейської служби України, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання судового рішення, мотивуючи тим, що на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 квітня 2021 року по справі №303/6931/20, було присуджено до стягнення з Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 , 2 000 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також грошове забезпечення за період з 18.12.2009 року по 30.09.2020 року включно у розмірі 235 605 гривень 87 копійок.
У подальшому, постановою Закарпатського апеляційного суду від 7 лютого 2022 року, апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково, а рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України грошового забезпечення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4 квітня 2022 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду по справі №303/6931/20, який був пред'явлений до виконання позивачем -20.07.2022.
Рішення суду безпосередньо виконане 26.12.2023, оскільки на його банківський рахунок, було зараховано 2000000,00 грн.
Перерахування коштів мало бути проведено з урахуванням приписів частини четвертої ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів необхідних для цього документів та відомостей.
Таким чином, за період з 20.10.2022 по 26.12.2023 (протягом якого рішення суду не було виконано), він має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Посилаючись на вищезазначені обставини та приписи ст.ст. 11, 209, 526, 530, 511, 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з державного бюджету України на свою користь 202 216,53 грн. (в т.ч. 71014,00 грн. - 3 % річних, 131202,53 грн. - інфляційних втрат), нарахованих за несвоєчасне виконання судового рішення у справі.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму 202051,85 грн. (в т.ч.: 70849,32 грн - 3% річних, 131 202,53 грн - інфляційні втрати) за несвоєчасне виконання судового рішення у справі 303/6931/20.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 , з державного бюджету України, суму 2022,20 гривень сплаченого судового збору на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 09.04.2024 №11.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції виконуючий обов'язків керівника Закарпатської обласної прокуратури Іван Косей подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як цивільно - правові правовідносини держави та ОСОБА_1 щодо відшкодування останньому шкоди припинено фактом відшкодування цієї шкоди, а саме виконанням ДКС України рішення суду від 04.04.2022 р. у справі шляхом перерахування 26.12.2023 р. на користь позивача 2000. 000. 00 грн. Відшкодування шкоди є відповідальністю, що виникає унаслідок завдання майнової шкоди особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи або ж завданням шкоди майну фізичної або юридичної особи, та не може ототожнюватися із грошовим (борговим) зобов'язанням. Відповідно до правовідносин, що виникають у зв'язку із завданням шкоди та її подальшим відшкодуванням, не підлягає застосуванню ч 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. А ні Закон №266/94-ВР, ані Порядок №845 не наділяє ДКС України повноваженнями прийняти рішення про нарахування та виплату стягувану компенсації за несвоєчасне виконання рішення суду зі стягненням шкоди на підставі Закону №266/94 - ВР, як це передбачено статтею 5 Закону №4901-VI у процедурі виконання ДКС України рішення суду, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
У поданій апеляційній скарзі Державною казначейською службою України ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на визначену мету і відповідно до Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконується на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Відповідно до наданих повноважень Казначейство не має права законодавчої ініціативи та не має можливості встановлювати або змінювати бюджетні призначення. Вважають, що суд не має підстав ухвалювати рішення, яке фактично має на меті зобов'язання державного органу вчиняти певні дії, що виходять за межі його повноважень або взагалі не входять до таких повноважень в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України.
Заслухавши пояснення представника прокуратури Закарпатської області Роман М.С. представника Державної казначейської служби України Бардашевську Л.С., які підтримали доводи, викладених ними у поданих апеляційних скаргах представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Олексій В.В., який підтримав доводи поданих апеляційний них скарг, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про вручення йому поштового відправлення і його неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності позивача у відповідності до ч 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 квітня 2021 року по справі №303/6931/20 (надалі - Рішення), частково задоволено позов представника позивача ОСОБА_1 - Шелельо Івана Івановича. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , 2 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також грошове забезпечення за період з 18.12.2009 року по 30.09.2020 року включно у розмірі 235 605 гривень 87 копійок.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 7 лютого 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, в частині стягнення з Державної казначейської служби України, за рахунок коштів державного бюджету України, грошового забезпечення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
4 квітня 2022 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист, для примусового виконання рішення суду по справі №303/6931/20, який був пред'явлений до виконання позивачем 20.07.2022 р. і рішенням суду безпосередньо виконане 26.12.2023 р. шляхом зарахування коштів на банківський рахунок позивача у сумі 2 000 000 00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави
щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання, чи застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають внаслідок несвоєчасного виконання підтвердженого рішенням суду грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, зробила такі висновки:
91. У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
92. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон №4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
93. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
94. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другоїстатті625ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування 3%річних, що становить 70 849 32 грн. та інфляційних втрат, що становить 131 202 53 грн. у рішенні навів розрахунки, з яких виходив при стягненні цих сум і розмір суми, які підлягають стягненню учасниками справи не оспорюється, а тому такі обґрунтовано стягнені судом.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційні скарги виконувача обов'язків керівника Закарпатської обласної прокуратури Івана Косея та Державної казначейської служби України, залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ