Справа № 127/3229/21
Провадження №11-кп/801/1090/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2025 року,
якою залишено без задоволення заяву адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2022 за нововиявленими обставинами,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
До Вінницького міського суду Вінницької області 27.05.2025 надійшла заява захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що 12.01.2022 ОСОБА_7 засуджений за частиною другою статті 289, частиною першою статті 357 Кримінального кодексу України (далі - КК) з урахуванням частини першої статті 70 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного йому покарання на підставі частини першої статті 75 КК з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Також на ОСОБА_7 на підставі статті 76 КК покладені відповідні обов'язки.
За результатами апеляційного перегляду зазначеного вироку, 07.04.2022 Вінницький апеляційний суд ухвалив вирок, відповідно до якого ОСОБА_7 засуджений за частиною другою статті 289, частиною першою статті 357 КК з урахуванням частини першої статті 70 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Однак, 03.12.2024 Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив вирок, відповідно до якого засудив ОСОБА_9 за частиною другою статті 146, частиною другою статті 189 та частиною другою статті 289 КК з урахуванням частини першої статті 70 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного йому покарання на підставі частини першої статті 75 КК з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Також на нього на підставі статті 76 КК покладені відповідні обов'язки.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2024 ОСОБА_9 звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 28, частиною першою статті 357 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.03.2025 вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2024 залишений без змін.
З огляду на викладене, захисник вважає, що вирок, яким його підзахисний засуджений за незаконне заволодіння транспортним засобом та свідоцтвом про його реєстрацію, належними потерпілій, слід скасувати за нововиявленими обставинами, оскільки за результатами розгляду кримінального провадження встановлена винуватість інших осіб.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити, здійснюючи посилання на обставини, викладені у заяві.
Прокурор ОСОБА_11 вважала, що правові підстави для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки обставини, на які засуджений та його захисник здійснили посилання, були відомі під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , були враховані судом під час ухвалення відповідного процесуального рішення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2025 року залишено без задоволення заяву адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2022 за нововиявленими обставинами.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що доводи ОСОБА_7 та його захисника про протиправне викрадення у ОСОБА_7 автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію були предметом розгляду суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, а тому суд вважав, що ці обставини були відомі суду під час судового розгляду. З огляду на це, здійснення посилання захисником та засудженим на пункт 4 частини другої статті 459 КПК як підставу для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами суд вважав хибним.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2025 року та задовольнити заяву про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2022 року за нововиявленими обставинами. Постановити новий вирок, яким визнати невинуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України в редакції Закону № 270 - VI та ч.1 ст.357 КК України. Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_7 залишити без розгляду.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що вироком від 03.12.2024 було фактичного спростовано факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 та ч.1 ст. 357 КПК України, оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_9 , що є підставою для перегляду вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2022 за нововиявленими обставинами, який не містить будь-якої оцінки таким фактам. Більш того вирок Вінницького міського суду від 03.12.2024 не існував на момент ухвалення рішення про визнання його винуватим, відтак суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував усі обставини, викладені у заяві, та дав їм неправильну оцінку, що є підставою для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2025 та ухвалення нового вироку.
Позиції учасників судового розгляду
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 надіслав до апеляційного суду заяви про припинення повноважень у зв'язку з тим, що клієнт не підписав додаткову угоду.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Потерпіла ОСОБА_12 просудовий розгляд повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з'явилася, заяв про відкладення не надсилала, а тому її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Мотиви і висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, у ч. 2 ст. 459 КПК України наведено виключний перелік обставин, які визнаються нововиявленими, а саме:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
Пункт 2 частини другої статті 459 виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
При цьому процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини істотно вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ (зокрема, у справі «Желтяков проти України»), який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Таким чином, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, у тому числі шляхом дачі відповідних судових доручень, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Колегією суддів установлено, що 12.01.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області ОСОБА_7 засуджений за частиною другою статті 289, частиною першою статті 357 КК з урахуванням частини першої статті 70 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного йому покарання на підставі частини першої статті 75 КК з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Також на ОСОБА_7 на підставі статті 76 КК покладені відповідні обов'язки.
За результатами апеляційного перегляду зазначеного вироку, 07.04.2022 Вінницький апеляційний суд ухвалив вирок, відповідно до якого ОСОБА_7 засуджений за частиною другою статті 289, частиною першою статті 357 КК з урахуванням частини першої статті 70 КК до покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2022 року та вирок Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни.
Із змісту поданої заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами вбачається, що захисник ОСОБА_8 просив переглянути за нововиявленими обставинами вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2022 стосовно ОСОБА_7 , оскільки вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 03.12.2024 засуджено ОСОБА_9 за частиною другою статті 146, частиною другою статті 189 та частиною другою статті 289 КК України, що унеможливлює притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.
Залишаючи без задоволення заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що доводи ОСОБА_7 та його захисника про протиправне викрадення у ОСОБА_7 автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію були предметом розгляду суду першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, а тому суд вважав, що ці обставини були відомі суду під час судового розгляду. З огляду на це, здійснення посилання захисником та засудженим на пункт 4 частини другої статті 459 КПК як підставу для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами суд вважав хибним.
З такими висновками колегія суддів погоджується і вважає, що доводи апеляційної скарги їх не спростовують, виходячи з наступного.
Як убачається з вироку Вінницького міського суду від 12.01.2022, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 (в редакції Закону № 270-VI) та ч. 1 ст. 357 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі письмових доказів та показань потерпілої ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Потерпіла ОСОБА_12 з-поміж іншого, зазначала, що вона не дозволяла ОСОБА_7 користуватись її автомобілем у її відсутність. При цьому вказувала, що обвинувачений неодноразово самовільно використовував її транспортний засіб, після чого вона 12 лютого 2020 року забрала в нього ключі та документи на автомобіль і заборонила подальшу експлуатацію свого транспортного засобу.
Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які під час допиту надали суду пояснення щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, які їм були відомі. При цьому свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пояснили, що в минулому обвинувачений також без дозволу потерпілої використовував належний їй транспортних засіб.
При цьому сам засуджений ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження по суті не заперечував факту використання ним автомобіля потерпілої, однак стверджував, що використовував його виключно з дозволу потерпілої. На підтвердження своїх доводів посилався на те, що спільно з ОСОБА_12 тривалий час проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Разом з тим, таку версію сторони захисту суд відхилив, аргументуючи свою позицію тим, що зазначені доводи повністю спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема, показаннями свідків та потерпілої, яка вказувала, що з ОСОБА_7 спільно однією сім'єю вона ніколи не проживала та дозволу на використання її автомобіля обвинуваченому не надавала.
Таким чином, установлення того факту, що належний потерпілій ОСОБА_12 автомобіль HYUNDAI державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в подальшому протиправно вибув з володіння ОСОБА_7 до ОСОБА_9 не спростовує висновків суду про незаконне заволодіння транспортним засобом саме обвинуваченим ОСОБА_17 , оскільки таке заволодіння відбулось всупереч волі потерпілої.
Отже, суд першої інстанції на підставі приписів ст. 459 КПК України дійшов до правильного висновку залишення без задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. За таких обставин, колегія суддів не вбачає обґрунтованих і вагомих підстав до задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 та скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2025.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.405, 407, 419, 459 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 вересня 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4