Справа № 128/2478/24
Провадження № 22-ц/801/2390/2025
Категорія: 19
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.
Доповідач:Оніщук В. В.
13 листопада 2025 рокуСправа № 128/2478/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,
учасники справи:
позивач - Вінницька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Слюсар Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року, постановлену у складі судді Карпінської Ю. Ф. в залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У червні 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся в суд в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державних реєстрацій прав та зобов'язання повернути земельні ділянки.
12 червня 2025 року позивачем подано до суду заяву про призначення у справі земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи є накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 939,7 га, яка перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05 квітня 1996 року. Якщо так, то яка площа земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 знаходиться в межах контуру земельної ділянки №1 площею 939,7 га, право користування якою посвідчено вказаним державним актом? (а. с. 127-137, том 3).
Проведення експертизи просила доручити на вибір суду судовому експерту Данилюку Валерію Олександровичу, або судовому експерту Арашину Олександру Леонідовичу, або судовому експерту Окрепкій Анні Ігорівні.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року заяву було задоволено та вирішено призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Вінниця, вул. В. Порика, 8).
На вирішення експертів поставити таке питання:
1. Чи є накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 939,7 га, яка перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року? Якщо так, яка площа земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 знаходиться в межах контуру земельної ділянки №1 площею 939,7 га, право користування якою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року?
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
Оплату за проведення експертизи покладено на Вінницьку обласну прокуратуру.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором обґрунтовано необхідність призначення експертизи і такий доказ є належним доказом обставин, які підлягають встановленню у даній справі, а для з'ясування обставин, що мають значення для цієї справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким судовим, представник відповідачки подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду на 13 листопада 2025 року о 10 год 00 хв.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач в цілому щодо питання про призначення експертизи покладався на розсуд суду, однак категорично заперечує проти формулювання самого питання, яке встановлює як доведений факт те, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні саме Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», оскільки цей факт позивачем не доведено.
За підсумками поданого клопотання, сторона відповідача просила суд при вирішенні питання про призначення земельно-технічної експертизи виключити із самого запитання експертам слова «яка перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України», оскільки цей факт є спірним, та підлягає доведенню.
Окрім того неможливо вирішити питання «Чи є накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 939,7 га, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року», оскільки в Державному земельному кадастрі відсутні координати Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На противагу доводам сторони відповідача прокурор зазначає, що обставини правонаступництва Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, якій видано Державний акт серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року на право постійного користування землею площею 1229,6 га, встановлені рішеннями судів у справах №902/115/22, №902/44/21, № 902/479/24, які набрали законної сили, а тому не потребують додаткового доказування при розгляді даної справи в силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшов.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно вимог ч. 1-3 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Із матеріалів справи встановлено, що предметом спору у цій справі є усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756 площею 0,085 га, 0520680200:01:007:0758 площею 0,085 га, 0520680200:01:007:0759 площею 0,085 га, 0520680200:01:007:0760 площею 0,085 га, 0520680200:01:007:0761 площею 0,085 га, 0520680200:01:007:0762 площею 0,085 га, які розташовані на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки та повернення їх у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
При цьому позивач у заявленому позові покликається на те, що згідно із державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05 квітня 1996 року Вінницькій обласний державній сільськогосподарській дослідній станції Української академії аграрних наук надано у постійне користування 1229,6 га землі на території Агрономічної сільської ради.
На переконання позивача, земельні ділянки з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 належать до земель державної власності на підставі вказаного державного акту, використовуються для забезпечення діяльності НААН України та перебувають у постійному користуванні ДП НІТЦ ІК СГП НААН, а тому не могли передаватися у приватну власність іншим особам без погодження із постійним користувачем.
Таким чином, на переконання колегії суддів, коректним є формулювання поставленого на вирішення експерта питання чи є накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0756, 0520680200:01:007:0758, 0520680200:01:007:0759, 0520680200:01:007:0760, 0520680200:01:007:0761, 0520680200:01:007:0762 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 939,7 га, яка перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05 квітня 1996 року.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки саме за результатами проведеної експертизи можуть бути встановлені обставини, що підлягають доказуванню у цій справі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з апеляційним переглядом справи, слід залишити за нею.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Слюсар Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський