Справа № 683/1595/22
1-кп/683/27/2025
10 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілих: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,
В провадженні Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
10 листопада 2025 року між потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.472 КПК України укладена угода про примирення.
Згідно даної угоди потерпілі та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди. Також, сторони погодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_6 за ч.1 ст.286-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 51 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення, і наполягає на затвердженні зазначеної угоди. Обвинувачений свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, шкоду потерпілим відшкодував повністю.
Захисник обвинуваченого просить затвердити угоду, оскільки вона відповідає вимогам закону та не суперечить інтересам суспільства.
Потерпілі в судовому засіданні просять затвердити угоду про примирення, наслідки затвердження угоди їм зрозумілі, шкода відшкодована.
Прокурор заперечує щодо затвердження угоди, оскільки вона не відповідає вимогам закону.
Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілих, дослідивши угоду від 10 листопада 2025 року та обвинувальний акт, постановив, що слід відмовити в затвердженні угоди та продовжити судове провадження у загальному порядку, з наступних підстав.
Пунктом першим ч.3 ст.314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 КПК України.
Частиною третьою статті 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Пунктом першим частини сьомої статті 474 КПК України визначено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» №13 від 11.12.2015 року (далі Постанова Пленуму ) сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди).
Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи:
- положення пунктів 1-2 ч. 1 ст. 65 КК, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК;
- ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м'який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов'язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК.
Врахування означених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.
Крім того, відповідно до п.18 вказаної Постанови Пленуму, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема, в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Так, згідно даної угоди про примирення обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину є добровільне відшкодування завданого збитку, а також щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Однак, судом встановлено що згідно обвинувального акту, обставиною що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є добровільне відшкодування завданого збитку, однак в обвинувальному акті відсутня пом'якшуюча покарання обставина у виді щирого каяття або активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Крім того, обставини у виді щирого каяття або активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення не були встановлені в судовому засіданні, оскільки стадія підготовчого судового засідання не передбачає встановлення таких обставин на цій стадії.
Отже, судом встановлено лише одну обставину що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме: добровільне відшкодування завданого збитку.
Таким чином, суд не вбачає наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому відсутні підстави для застосування положень ст. 69 КК України з призначенням більш м'якого виду основного покарання у виді штрафу.
У зв'язку із цим вказана угода про примирення суперечать вимогам закону, зокрема вимогам ст. 69 КК України щодо призначення обвинуваченому більш м'якого виду основного покарання у виді штрафу.
Таким чином, слід відмовити в затвердженні угоди від 10 листопада 2025 року між потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , а кримінальне провадження продовжити у загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.7 ст.474 КПК України,
Відмовити в затвердженні угоди від 10 листопада 2025 року між потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 , а кримінальне провадження продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: