Справа №601/2119/25
Провадження № 2/601/694/2025
12 листопада 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.
з участю секретаря Коляди О.В.,
представника позивача адвоката Кушки О.М.,
представника відповідача адвоката Зембри Є.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В позовній заяві вказав, що з відповідачем перебував у шлюбі, який було розірвано рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 січня 2025 року. За час спільного проживання подружжям на підставі договору купівлі - продажу від 24.01.2022 було набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Дане майно зареєстровано на ОСОБА_2 .. У ОСОБА_1 виникла необхідність звернутися в суд за захистом свого права на майно, придбане у шлюбі, тому просить визнати майно, придбане на ім'я ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, спільною сумісною власністю та здійснити поділ спільного майна подружжя; визнати за ним в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_1 . Здійснити розподіл судових витрат.
Відповідачем ОСОБА_2 та її представником - адвокатом Земброю Є.Й. було подано відзив на позов, згідно якого в позові просить відмовити. Звертає увагу, що відповідачем не оспорюється факт належності спірної квартири на праві спільної сумісної власності, ОСОБА_2 , та Позивачу, ОСОБА_1 . При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя. В обґрунтування необхідності відходу від засади рівності часток подружжя зазначає, що участь Позивача у вихованні дітей обмежена аліментами у сумі по 2000 гривень, однак, основні обов'язки щодо виховання, забезпечення утримання, лікування та фізичного і духовного розвитку дітей повністю виконує відповідач. Зазначає, що витрати на утримання дітей значно перевищують розмір сплачених так би мовити аліментів. Разом з тим, неповнолітній син, ОСОБА_3 , з 2-річного віку є інвалідом дитинства, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , а також поступив до Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя на денну форму навчання за контрактом.
Звертає увагу, що спірна квартира фактично використовується лише відповідачем та дітьми, що підтверджується довідкою від 07 серпня 2025 року, з якої вбачається, що я, ОСОБА_2 , з 2022 року і по даний час проживаю у спірній квартирі разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. Вказує, що Позивач не виконує свого обов'язку з утримання своєї частки у спільному майні, а саме не сплачує комунальні послуги за утримання квартири, не проводив ремонту тощо. Вважають вимоги позивача такими що не підлягають задоволеню.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кушка О.М. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Зембра Є.Й. позов визнають частково. Просять визнати за позивачем право власності на 1/3 частину спірної квартири, а за відповідачем - 2/3 її частини.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 липня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Вислухавши представника позивача адвоката Кушку О.М., представника відповідача адвоката Зембру Є.Й., дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області №601/2019/24 від 23 січня 2025 року було розірвано. У шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За час спільного проживання подружжям на підставі договору купівлі - продажу від 24.01.2022 було набуте нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Дане майно зареєстровано за ОСОБА_2 ..
Частина 3 статті 368 Цивільного кодексу України трактує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 60 СК України визначено що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20), конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що сторона відповідача просить відступити від засад рівності часток подружжя, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування позовних вимог, покладається на ту особу, яка їх спростовує.
Суду відповідачем не надано належних та допустимих доказів тих обставин, які мають істотні значення, зазначені у ст. 70 СК України, а саме, що позивачка ухиляється від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Також суду не надано доказів того, що розмір аліментів, які одержує відповідач, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.
Відповідач на підтвердження своїх заперечень надала наступні письмові докази: довідка ОСББ «Сонячне-Кременець» від 07.08.2025 про те, що громадянка ОСОБА_2 фактично проживає з 2022 року по даний час за адресою АДРЕСА_2 і з нею проживають її сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - проживав по грудень 2023 року включно; посвідчення серії НОМЕР_1 .
Суд вважає, що обставини, що мають істотне значення, які вказані у статті 70 СК України, які б дали можливість відступити від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між колишнім подружжям шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної квартири.
Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст. 57, 60, 61, 70, 72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 368, 372 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесеними.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 .
Головуючий: