Справа № 481/1345/25
Провадж.№ 2/481/635/2025
іменем У К Р А Ї Н И
12.11.2025 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Уманської О.В., за участі секретаря Кузьміної Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку,
Установив :
08.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з цивільним позовом до відповідача Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, згідно з яким просив ухвалити судове рішення про визнання за ним права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що він є власником житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,18 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.
Але, вказана земельна ділянка належить - ОСОБА_2 та значиться за нею відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №034471, площею 0,18 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 149 від 28.11.1994 року.
Колишній власник вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В серпні місяці 2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. з метою подальшого відчуження житлового будинку, але йому було відмовлено, оскільки земельна ділянка, на якій розташований будинок перебуває у приватній власності іншої особи.
Ухвалою суду від 17.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, в судове засідання на виклик суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду направив клопотання про розгляд справи без його участі оскільки заперечень по справі відповідач не має.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2011, серії НОМЕР_1 , власником житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Державну реєстрацію проведено Новобузькою філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації 29.03.2011 року на підставі Рішення виконавчого комітету Новоюр'ївської сільської ради № 16 від 25.05.2006, номер витягу 29475360 ( а.с.12, 13)
Вищезазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,18 га з цільовим призначенням для обслуговування вказаного жилого будинку.
Відповідно до фотокопії Державного акту серії III-МК № 034471, виданого 28.11.1994 року на підставі рішення Новоюр'ївської сільської ради народних депутатів № б/н від 25.11.1994 року і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 149, земельна ділянка площею 0,18 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку належать на праві власності ОСОБА_2 (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 20.11.1997 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоюр'ївці, Новобузького району, Миколаївської області ( а.с.15)
За змістом ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Вказані норми законів узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в Постанові від 12.10.2016 р. у справі N 6-2225цс16 (яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України), за змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зробила наступні висновки.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тіш не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Враховуючи вище наведене , суд дійшов висновку, що є всі підстави визнання за позивачем права власності на земельну ділянку загальною площею 0,18 га та задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд
Ухвалив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,18 га для обслуговування жилого будинку, що розташована по АДРЕСА_1 , припинивши при цьому право приватної власності на дану земельну ділянку ОСОБА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Вільнозапорізька сільська рада Баштанського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04375671, місцезнаходження: вул.. Москаленка,35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанського району Миколаївської області, 55650.
Повний текст рішення виготовлено 12.11.2025 року.
Суддя