13.11.2025
Справа № 489/5980/24
Провадження №2/489/241/25
13 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
встановив.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 61055,00 грн. та понесені судові витрати.
Мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитні договори та договір позики, згідно яких останній отримав кредитні кошти на умовах, визначених договорами. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, кредитну заборгованість не погашав, в зв'язку із чим виникла заборгованість за кожним з договорів, яка спільно становить 61055,00 грн. В подальшому між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» були укладені договори факторингу, відповідно до умов яких позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаними вище договорами. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в судовому порядку.
10 вересня 2024 ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Жильцова В.В., звернувся до суду з зустрічним позовом, яким просить суд визнати: договір позики № 78156214 від 28.06.2023; кредитний договір № 102138557 від 04.08.2023; договір позики № 4291121 від 27.07.2023 нікчемними та застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом повернення його сторонами другій стороні в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору. Мотивуючи вимоги тим, що позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61055,00 грн., яка складається з заборгованості за: договором позики № 78156214 від 28.06.2023; кредитним договором № 102138557; договором позики № 4291121, які були укладені між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом шляхом обміну електронними повідомленнями, надісланими за допомогою засобів мобільного зв'язку без підписання відповідачем анкети - заяви про приєднання до умов договору про надання кредитних послуг та/або позики, заяви про ознайомлення споживача з паспортом кредиту, умовами користування кредитною лінією, умовами надання грошових коштів у позику. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Кредит у розмірі 3000,00 грн. за договором № 102138557 від 04.08.2023 є споживчим кредитом, а позивач за зустрічним позовом є споживачем. Укладення договорів позики № 78156214 від 28.06.2023 та №4291121 від 27.07.2023без додержання передбаченої чинним законодавством письмової форми договору, на думку споживача, є свідченням нікчемності даних правочинів. Спірні договори не відповідають вимогам, визначеними Законом України "Про споживче кредитування" та вимогам щодо договору про споживчий кредит. Між сторонами, як в момент укладення договорів позики, так і в момент укладення кредитного договору не дотримано письмову форму правочину, а отже, такі договори є нікчемними. Посилання позивача за первісним позовом на Закон України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" вважає протиправими та такими, що не можуть заслуговувати на увагу. При укладені спірних договорів не було застосовано кваліфікований електронний підпис ОСОБА_1 , що на думку позивача є основним доказом тієї обставини, що не дотримана письмова форма правочину (електронний документ). Посилання кредитора на ті обставини, що при укладенні договорів застосовувалася смс ідентифікація фізичної особи, також не може бути належним доказом, так як номер телефону з якого відбувалось надсилання смс повідомлень та отримання зворотних смс повідомлень не є контрактним та таким, що ідентифікує фізичну особу - ОСОБА_1 . Передплачений номер мобільного зв'язку не є ідентифікатором фізичної особи. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодовувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. Позикодавець примірник договору позики або кредитного договору споживачу не надав, що підтверджується відсутністю у позикодавця будь-яких підтверджень надсилання на електронну адресу або в інший спосіб споживачу примірнику договору з усіма додатками.
Від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зазначає, що відповідно до умов кожного укладеного договору, невід'ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщено на сайті первісних кредиторів та є в загальному доступі. Тому, кредитні договори та договори позики, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Позивач за зустрічним позовом пройшов весь алгоритм дій при укладанні кредитних договорів та договорів позики. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит (позику), строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення таких договорів та на умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 закону України "Про електронну комерцію" є оригіналом такого документа. Жодних заперечень з приводу того, що ОСОБА_1 не погодився з умовами та правилами надання кредиту (позики) під час укладення та підписання вищезазначених договорів, останнім висловлено не було. Обставини укладення вказаних договорів ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами та дають підстави вважати, що укладені між сторонами електронні кредитні договори (договори позики) не підписувалися ОСОБА_1 та не відображають його волевиявлення, оскільки при підписанні даних договорів останній ознайомився та погодився на їх умови, а відтак, підставі для визнання їх недійсними немає.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Жильцова В.В. надійшли додаткові пояснення по справі. Зазначає, що позивач не наводить належних та допустимих доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики № 78156214 від 28.06.2023, за кредитним договором 102138557 та Договором позики № 4291121. Відповідач надає виписки з банківських рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_1 за період з 01 травня по 30 вересня 2023, на підтвердження того, що в зазначений період на рахунки відповідача не надходили будь-які кредитні грошові кошти, в тому числі за зазначеними у позовній заяві спірними договорами. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Ухвалою суду від 13.08.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 10.09.2024, зустрічну позовну заяву прийнято до провадження, об'єднано первісний позов з зустрічним позовом в одне провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.04.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 30.10.2025 сторони не з'явились.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
28 червня 2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78156214.
Згідно із п.1. вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Пунктом 20 передбачено, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.1. вказаного договору товариство надає клієнту позику в розмірі 9500,00 грн.
Пунктом 2.2. передбачено, що позика надається строком на 30 днів. Процентна ставка (базова фіксована) 2,5 % в день. Дата надання позики - 28.06.2023; дата повернення позики - 28.07.2023; знижена процентна ставка/день % застосовується у відповідності до умов програми лояльності - 1,25 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період воєнного стану) - 2,70%; пеня %/день (не застосовується в період воєнного стану) 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка % - 4715,96%; орієнтовна загальна вартість позики у грн.. - 13062,50 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №13 від 21.12.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 38000 грн., з яких: 9500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 28500,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Зі змісту позову вбачається, що відповідач погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював.
04 серпня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102138557.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (п.2.1. Кредитного договору).
Згідно з п.1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.
Підписання Кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
28 листопада 2023 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28112023, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно п.1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників № 2 від 28 листопада 2023 до Договору факторингу № 28112023 від 28.11.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12570 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 570,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Зі змісту позову вбачається, що відповідач погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював.
27 липня 2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №4291121.
Згідно із п.1. вказаного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Пунктом 20 передбачено, що цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.1. вказаного договору товариство надає клієнту позику в розмірі 3000,00 грн.
Пунктом 2.2. передбачено, що позика надається строком на 20 днів. Процентна ставка (за перший день користування (фіксована) 19,81%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою - 2,5 % (фіксована) в день. Дата надання позики - 27.07.2023; дата повернення позики - 16.08.2023; знижена процентна ставка/день % застосовується у відповідності до умов програми лояльності - 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період воєнного стану) - 2,70%; пеня %/день (не застосовується в період воєнного стану) 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка % - 2686,49%; орієнтовна загальна вартість позики у грн.. - 3600,00грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №16 від 21.12.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 10485 грн., з яких: 3000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 7485 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу з відповідними змінами внесеними додатковою угодою №2 від 28.07.2021, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Зі змісту позову вбачається, що відповідач погашення кредиту та сплату нарахованих відповідно до договору відсотків не здійснював.
У судовому засіданні встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач, ОСОБА_1 не виконав свого зобов'язання та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за: договором позики № 78156214 у загальному розмірі 38000,00 грн.; кредитним договором № 102138557 у загальному розмірі 12570,00 грн.; договором позики № 4291121 у загальному розмірі 10485,00 грн.
Отже у справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із прийняттям Закону України «Про електроннукомерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 вищевказаного Закону зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.
При вирішенні справи судом встановлено, що 28 червня 2023 після ознайомлення з умовами кредитування на сайті ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та реєстрації особистого кабінету, між відповідачем та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір №78156214, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав 9500 грн. строком на 30 днів, до 28 липня 2023, зі сплатою 2,7% на день (орієнтовно 4715,96% річних). Електронний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора та нею узгоджено орієнтовну сукупну вартість отриманої позики.
У розділі 5 цього договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтвердив своє ознайомлення на сайті товариства з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги у відповідності до статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання цього договору вивчав його та правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення договору їй зрозумілі.
Договір діє з моменту перерахування позики та протягом строку позики, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.
Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що за змістом цього Закону прирівнюється до укладення договору в письмовому вигляді.
При цьому позичальником кредитору повідомлено свої паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, адресу та поштову адресу, телефон, адресу електронної пошти та рахунок, яким є частково скритий номер платіжної картки.
28 червня 2023 після ознайомлення з умовами кредитування на сайті ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (MYCREDIT) та реєстрації особистого кабінету, між відповідачем та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір №78156214, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав 9500 грн. строком на 30 днів, до 28 липня 2023, зі сплатою 2,7% на день (орієнтовно 4715,96% річних). Електронний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора та нею узгоджено орієнтовну сукупну вартість отриманої позики.
04 серпня 2023 після ознайомлення з умовами кредитування на сайті ТОВ "Мілоан") та реєстрації особистого кабінету, між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №102138557, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав 3000 грн. строком на 105 днів, до 17 листопада 2023, зі сплатою 3,00% на день (орієнтовно 14452,00% річних). Електронний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора та нею узгоджено орієнтовну сукупну вартість отриманої позики.
27 липня 2023 після ознайомлення з умовами кредитування на сайті ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та реєстрації особистого кабінету, між відповідачем та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір №4291121, за умовами якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав 3000 грн. строком на 20 днів, зі сплатою процентів за перший день користування позикою - 19,81 % та сплатою процентів з другого дня користування позикою - 2,50 %. Електронний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора та нею узгоджено орієнтовну сукупну вартість отриманої позики.
За наведених обставин, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 оформляв заявки в особистому кабінеті на сайті товариств та повідомив свої особисті дані, в тому числі ідентифікаційний податковий номер, що відповідає зазначеному в поданих від імені відповідача відзиві на позов, зазначив засоби зв'язку, надав номер телефону з метою отримання одноразового ідентифікатора для електронного підписання договору та номер банківської карти для зарахування кредитних коштів, і тим самим уклав договори позики та кредитний договір у електронному вигляді.
Встановлені судом обставини спростовують доводи відповідача щодо недоведеності направлення первісним кредитором відповідачу одноразового ідентифікатора для підписання договору, оскільки позивачем зазначено та у договорі відображено усі необхідні для виконання договору відомості, зокрема, одноразовий ідентифікатор в графі електронний підпис.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені.
Таким чином, наявні усі підстави вважати, що при укладенні спірного договору з відповідачем було дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, на яких договір було укладено.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.
Таким чином всі істотні умови договору були узгодженні між сторонами та договір позики був підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Слід звернути увагу, що при неналежному виконанні договірних зобов'язань, нарахування процентів залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань, які узгодженні сторонами у договорі, процентна ставка за користування кредитними коштами була відома позивачу саме на момент укладення договору.
Як видно із спірних Кредитних договорів, сторони при їх підписанні узгодили розмір кредиту, строк договору, умови кредитування та нарахування відсотків у зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення цих Договорів.
Відповідачем не надано доказів відмови в односторонньому порядку від укладання Договорів або визнання їх недійсними, не спростовано належними доказами ті обставини,що він отримував кредитні кошти та не виконав умови двох кредитних договорів,право вимоги за якими в установленому порядку перейшло до Позивача.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд зазначає наступне.
Згідно зі 509 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 р. (далі по тексту -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зокрема,ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Останні встановлені ст.ст.1048-1052,1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Згідно з приписами ч. 2ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.
Відповідно до ст.ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другоїстатті92Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв'язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів" (в редакції на час укладення оспорюваних правочинів) , правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними ( а не нікчемним).
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Так, статтею 20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Крім того, положеннями статті 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тоді як суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_1 просив визнати спірні договори нікчемними та застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом повернення все, що одержав на виконання цього договору у відповідності до ст. 216 ЦК України.
Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Отже "підтвердження обставин нікчемності правочину", як і "встановлення нікчемності правочину" не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Саме таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (пункт 70 постанови).
У пунктах 94, 95 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, судом враховуються правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, оскільки такий обов'язок суду встановлений ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6ст. 203 ЦК України. Згідно зі ч.1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином, за результатами дослідження письмових доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що спірні договори позики та кредитний договір підписані сторонами (позивачем за зустрічним позовом та банками, правонаступниками яких з відповідач за зустрічним позовом), мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував їх умови, був обізнаний про їх необхідні умови, з якими погодився, що засвідчив електронним підписом.
Згідно до правового висновку ВСУ викладеного в постанові від 02.12.2015р. у справі № 6-1341цс15 «Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору».
Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207,640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Відповідна правова позиція викладені ВСУ в постанові від 23.12.2015р. у справі № 6-845цс15.
Доказів того, що ОСОБА_1 не підписував вказані заяви та не отримував кредитних коштів, позивач за зустрічним позовом суду не представив.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Таким чином, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених статтею 203, 215, 216 ЦК України та статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.
Підписавши Договір позики № 78156214 від 28.06.2023; кредитний договір № 102138557 від 04.08.2023 та договір позики № 4291121, ОСОБА_1 погодився з встановленими умовами кредитування, отриманням кредиту, погашення кредитної заборгованості, та не звертався до банку з приводу роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань, не заявляв жодних претензій з приводу того, що йому незрозумілі умови кредитного договору та договорів позики.
Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги зустрічного позову про необхідність встановлення нікчемності договору позики 78156214 від 28.06.2023; кредитного договору № 102138557 від 04.08.2023 та договору позики № 4291121 від 27.07.2023 і застосування наслідків їх недійсності, безпідставні, оскільки під час розгляду справи судом не було здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що при укладенні вищевказаних договорів ОСОБА_1 діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови.
У разі ненадання інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб'єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. У таких випадках споживач може наділятися правом на розірвання договору, правом на відшкодування завданих йому збитків.
У разі встановлення, що позичальнику не була надана повна та достовірна інформація про умови кредитування і сукупну вартість кредиту та визнання недійсними окремих умов про встановлення несправедливих платежів та комісій: за дії, які банк вчиняє на власну користь; які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», при відсутності достатніх даних для визнання решти умов і договору в цілому несправедливими, відсутності достатніх даних щодо нечесної підприємницької практики чи введення позивача в оману, відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним у цілому.
З вищенаведеного суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки оспорюваний кредитний договір та договори позики в цілому не суперечить ст.ст.11,18 Закону України "Про захист прав споживачів" та ст. 203 ЦК України.
Стосовно вимоги позову про повернення сторонами договору в натурі все, що вони одержали на виконання цього договору також, як наслідок, не підлягає до задоволення.
При цьому суд окремо звертає увагу, що обставини щодо не підписання ОСОБА_1 , певних складових кредитного договору були враховані судом та прийняті до уваги при вирішенні вимог первісного позову.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача надати розрахунок суми, сплачених нею грошових коштів на погашення кредитної заборгованості, то суд вважає їх похідними від вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено, а через це вони також не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в сумі 1514 грн., в їх задоволенні необхідно відмовити, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано належним та допустимих доказів понесення таких витрат, а також їх оплати у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 1ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованість за:
- Договором позики № 78156214 у розмірі 38000 грн. 00 коп., з яких: 9500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28500 грн. 00 коп . - сума заборгованості за відсотками;
- Кредитним договором № 102138557 у розмірі 12570 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;570 грн. 00 коп. - заборгованості за комісією;
- Договором позики № 4291121 у розмірі 10485 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7485 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.
У стягненні інших судових витрат - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовити.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено «13» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева