13.11.2025
Справа № 489/9111/25
Провадження № 2-о/489/219/25
13 листопада 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Горецькою П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Інгульський відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
встановив.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мирне Каланчацького району Херсонської області. Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 с. Мирне Каланчацького району Херсонської області, внаслідок хвороби помер його батько, ОСОБА_2 . На даний час, с. Мирне Херсонської області є тимчасово окупована територія. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом РАЦСу для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті йому необхідне для подання до військової частини для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ухвалою суду від 12.11.2025, заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження, залучено заінтересовану особу.
Від заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить задовольнити заяву.
Представник заінтересованої особи надіслала заяву про розгляд справи за її відсутністю.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Тобто, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Як вбачається з скриншоту «Дія» у розділі «Актовий запис про народження» та з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З довідки про смерть № С-00839 від 12.08.2025, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мирне Каланчацького району Херсонської області, причина смерті - набряк легень; гострий трансмуральний інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка; сахарний діабет ІІ ступеню з іншими уточненими ускладненнями; гіпертонічна хвороба з переважним зараженням серця та застійної серцевої недостатності.
12 серпня 2025 Каланчацьким районним відділом записів актів цивільного стану Управління реєстрації актів цивільного стану Херсонської області здійснена державна реєстрація № 170259950000200501001 смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказане свідоцтво про смерть, відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним на території України.
Заявник зазначає, що зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть батька в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, позбавлений можливості, оскільки документи, що наявні у нього свідчать про факт смерті батька, видані установами на тимчасово окупованій території України, які створені у порядку не передбаченому чинним законодавством.
Норми права та мотиви їх застосування.
Із змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За положеннями статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Згідно з роз'ясненнями Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22.04.2021 при зверненні до суду осіб із заявами про встановлення факту смерті або народження на тимчасово окупованій території України не вимагається подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Територія с. Мирне Каланчацького (нині - Скадовського) району Херсонської області на час смерті ОСОБА_2 має статус тимчасово окупованої території України.
Отже, оскільки заявник не має можливості надати до відділу ДРАЦС документи, передбачені законодавством України, та які необхідні йому для отримання свідоцтва про смерть, суд приходить до висновку, що з метою захисту законних прав та інтересів громадянина України ОСОБА_1 , необхідно встановити факт смерті його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мирне Каланчацького (нині - Скадовського) району Херсонської області.
Враховуючи наведене та надані заявником докази, суд приходить до висновку, що факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мирне Каланчацького (нині - Скадовського) району Херсонської області, яке на час його смерті мало статус тимчасово окупованої території України, є доведеним та підлягає встановленню, а тому заява підлягає задоволенню.
Рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для видачі відповідного свідоцтва про смерть. Рішення підлягає негайному виконанню.
На підставі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 317 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Інгульський відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Мирне Каланчацького (нині - Скадовського) району Херсонської області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Миру, 46/1.
Повний текст судового рішення складено «13» листопада 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева