Справа № 947/36425/25
Провадження № 3/947/4853/25
13.11.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 452972 від 13.09.2025 року) -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 452972 від 13.09.2025 року, що 13.09.2025 року о 21:09 год., за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, біля будинку № 51, водій ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «FIAT», номерний знак НОМЕР_1 (належить ОСОБА_2 ) у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 2,51 %о (проміле) алкоголю.
За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
ОСОБА_1 пояснив суду, що з протоколом про адміністративне правопорушення не згоден, транспортним засобом не керував, дійсно перебував біля транспортного засобу, дійсно пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння, однак водієм була його дружина ОСОБА_2 , що підтверджується її письмовими поясненнями. Він розуміє, що у стані сп'яніння заборонено керувати автомобілем, тому його дружина і керувала транспортним засобом.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10жовтня 2001№ 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
У постанові від 20 лютого 2019 по справі №404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Крім того, за змістом закону, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.02.2019 року по справі №404/4467/16-а (провадження №К/9901/21130/18) зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відеозапис віднесений ч. 1ст. 251 КУпАПдо джерел доказів.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за відмову водія від проходження відповідного огляду. Водночас суб'єктом правопорушення є виключно водій, тобто особа, яка фактично керувала транспортним засобом у момент події. Відповідальність не може наставати за сам факт перебування в транспортному засобі чи поряд із ним, а також за наявність стану сп'яніння без факту керування. Верховний Суд у своїй сталій практиці наголошує, що факт керування має бути доведений чіткими, конкретними та об'єктивними доказами, а жодні припущення або правові презумпції в цій категорії справ не допускаються.
Керування транспортним засобом - це виконання особою умисних технічних дій, спрямованих на приведення автомобіля в рух, його переміщення чи зміну траєкторії або швидкості. Перебування у транспортному засобі, біля нього, у стані алкогольного сп'яніння або навіть на сидінні водія не є доказом керування, якщо відсутні будь-які технічні дії, що свідчать про контроль над автомобілем. У цьому контексті об'єктивна сторона правопорушення може бути встановлена лише за умови фіксації факту руху транспортного засобу під контролем конкретної особи.
До матеріалів справи долучено фрагментарний відеозапис з нагрудної камери працівників поліції. Аналіз цього відеозапису показує, що він не є безперервним, містить значні прогалини та не охоплює моменту фактичного руху транспортного засобу марки «FIAT», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
Зокрема, відеоматеріали: не містять моменту початку руху транспортного засобу; не фіксують момент його зупинки екіпажем поліції; не містять жодних кадрів, на яких можна чітко встановити, хто саме перебував за кермом у момент руху; не демонструють жодних технічних дій ОСОБА_1 , що свідчили б про керування автомобілем.
Таким чином, відеозапис не дозволяє встановити особу водія, що є правовою підставою для висновку про відсутність об'єктивної сторони правопорушення.
Протокол серії ЕПР1 № 452972 від 13.09.2025 року містить формальне твердження працівника поліції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом «FIAT», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Однак протокол не підтверджено жодним технічним засобом фіксації, не містить опису моменту руху автомобіля, не містить відомостей про спостереження працівниками поліції за рухом автомобіля перед зупиненням. Опис стану сп'яніння у протоколі не є доказом керування.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі є фактичні дані, встановлені за допомогою визначених законом засобів. Усі обставини мають бути доведені органом обвинувачення, а не припущені.
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б містили дані про рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 послідовно пояснив, що транспортним засобом «FIAT», номерний знак НОМЕР_1 , він не керував, а за кермом перебувала його дружина - ОСОБА_2 , якій автомобіль належить на праві власності. До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , яка прямо підтвердила, що саме вона керувала транспортним засобом. Ці пояснення є логічними, узгодженими та не суперечать жодному доказу у справі.
Таким чином, не надано жодних доказів, які б спростовували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 , або які б підтверджували, що за кермом перебував ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.62 Конституції України та ст.7 КУпАП, вина особи має бути доведена у встановленому законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. У справі відсутні переконливі докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 у момент, зазначений у протоколі. Фрагментарний відеозапис не дає можливості встановити обставини події, а пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є узгодженими, логічними та не спростовані жодним об'єктивним доказом.
За таких обставин застосування презумпції невинуватості є обов'язковим.
Оскільки факт керування транспортним засобом є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а органом поліції не надано доказів такого керування ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з цим провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.130, 247, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, Суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з ухвалення постанови.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси Іванчук В. М.