Справа №333/5517/25
Провадження №1-кп/333/765/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання директора ТОВ «Фаворит Логістік» ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу та закриття кримінального провадження, -
03.11.2025 року до суду звернувся директор ТОВ «Фаворит Логістік» ОСОБА_7 із клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу підприємства.
У своєму клопотанні ОСОБА_7 посилається, що ТОВ «Фаворит Логістік» (код ЄДРПО № 40463896) є юридичною особою приватного права, здійснює господарську діяльність, у т.ч. надає послуги з вантажних перевезень автомобільним транспортом.
Трудовому колективу ТОВ "Фаворит Логістік" стало відомо, що в провадженні Комунарського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, в якому ОСОБА_5 є обвинуваченим за ч.1 ст.286 КК України.
17.10.2025 року було проведено збори трудового колективу працівників ТОВ "Фаворит Логістік", на яких з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, прийнято рішення звернутися до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу підприємства в порядку, визначеному ст. 47 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 працює на ТОВ "Фаворит Логістік" директором з транспорту з 09.02.2021 року згідно з наказом № 45-к від 08.02.2021 р.
За час роботи на підприємстві ОСОБА_5 зарекомендував себе як дисциплінований працівник, який належним чином виконує свої обов'язки та користується повагою колективу, під час роботи не допускав порушень трудової дисципліни, громадський порядок не порушував, до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався.
Під час проведення зборів трудового колективу встановлено, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Свою провину ОСОБА_5 визнав повністю, в скоєному він щиро кається. Під час судового розгляду справи він частково визнав цивільний позов потерпілої, та готовий здійснювати відшкодування завданої шкоди. Проти звільнення його від кримінальної відповідальності з подальшою передачею його на поруки трудового колективу підприємства не заперечує. Він запевнив, що спокутує свою провину перед колективом підприємства. В подальшому він не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, а також запевнив, що він виправдає довіру трудового колективу своєю законослухняною поведінкою. Йому роз'яснено, що якщо він протягом року з дня передачі його на поруки колективу підприємства не виправдає довіру колективу, буде ухилятися від заходів виховного характеру та порушувати громадський порядок, то загальні збори трудового колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства. У разі порушення умов передачі на поруки обвинувачений буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Трудовий колектив підприємства бере на себе обов'язок здійснювати щодо ОСОБА_5 наступні заходи виховного характеру:
1) контроль за виконанням ОСОБА_5 своїх безпосередніх трудових обов'язків;
2) залучення ОСОБА_5 до активної суспільної роботи:
3) проведення регулярних заходів з підвищення кваліфікації ОСОБА_5 .
На ОСОБА_5 будуть покладені наступні зобов'язання: раз на півроку доповідати директору Товариства про дотримання ним правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання трудової дисципліни та стану безпеки руху.
Здійснення контролю за належною поведінкою ОСОБА_5 при здійсненні заходів виховного характеру буде покладено на директора Товариства ОСОБА_7 ..
У зв'язку з цим, представник трудового колективу просить звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та передати останнього на поруки трудового колективу ТОВ «Фаворит Логістік» за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Базова, будинок 9-Б.
У судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали клопотання представника трудового колективу.
Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він готовий у разі задоволення клопотання виконати усі, покладені на нього обов'язки, пов'язані із заходами виховного характеру. Водночас, останній не відповів на питання, які ж саме були запропоновані та обговорювалися заходи виховного характеру.
Додатково зазначив, що під час зборів трудового колективу була присутня 31 особа, з них фактично лише 2 особи - директор та головний бухгалтер, які фактично займають посади, вищі, ніж у нього. Також були присутні водії підприємства, які є його підлеглими.
Цивільний позов потерпілої він визнає лише частково, фактично у розмірі 15 000 грн., які і сплатив на банківську картку мину потерпілої напередодні судового засідання.
Прокурор та представник потерпілої проти задоволення зазначеного клопотання заперечували, зазначивши, що фактично не було щиро каяття з боку обвинуваченого. За весь час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_5 не контактував з метою надання допомоги (навіть моральної), не вибачився, не співчував. Сплата останній 15 000 грн. перед судовим засіданням не може свідчити про щире каяття обвинуваченого.
Представник потерпілої також вважає, що збори трудового колективу були проведені формально, а представник підприємства взагалі не з'явився до суду, щоб пояснити про певні заходи. Крім того, більшість працівників підприємства, які були на зборах - це підлеглі ОСОБА_5 , які не зможуть його фактично контролювати.
Представник трудового колективу ТОВ "Фаворит Логістік" до судового засідання не з'явився.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши матеріали клопотання та документи, додані до нього, матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.
Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину здійснюється судом.
На підставі ст.44 КК України встановлено, щоособа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно зі ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї передбачених законом України про кримінальну відповідальність заходів примусу. Вирішення цього питання відноситься до дискреційних повноважень суду.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Аналіз положень КК, якими регламентовано питання звільнення від кримінальної відповідальності, призначення покарання чи звільнення від його відбування дає підстави для висновку, що чіткі критерії визначення необхідності застосування саме тієї чи іншої форми реалізації кримінальної відповідальності відсутні, натомість суду надається право самостійно її обрати. Так, наприклад ст. 47 КК визначено «особа, за наявності умов, може бути звільнена від кримінальної відповідальності», або ж за змістом ч. 2 ст. 75 КК, суд «може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням», в іншому ж випадку суд призначає покарання у межах санкції визначеної відповідною нормою права, яке особа реально має відбувати. Таким чином суд, у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, з огляду на його дискреційні повноваження та положення закону обирає між альтернативами, кожна з яких є законною.
В даному випадку ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні нетяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, притягається до кримінальної відповідальності вперше. Вказане кримінальне правопорушення не пов'язане з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, особою яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувала під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Під час судового розгляду ОСОБА_5 зазначив, що вину свою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, він визнає повністю та щиро розкаюється. Цивільний позов ОСОБА_8 у сумі 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди фактично визнав частково - у сумі 15 000 грн., які перерахував на користь потерпілої перед судовим засіданням.
Водночас, на думку суду, на момент розгляду цього клопотання, поведінка та дії обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не свідчили про наявність у останнього щирого каяття, так як останній не демонстрував щирий жаль з приводу наслідків події, яку розглядає суд, у обвинуваченого повною мірою відсутнє співчуття потерпілій та бажання виправити наслідки вчиненого, готовність нести справедливе покарання. Крім того, вважаю, що обвинуваченим не було здійснено достатніх заходів щодо намагання відшкодувати потерпілій завдані збитки.
Також, суд враховує та погоджується із думкою представника потерпілого щодо формального підходу з боку керівника підприємства до питання про проведення загальних зборів на підприємстві щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності (обвинувачений не знає та не розуміє які заходи виховного характеру будуть до нього застосовані).
Наявність формального підходу керівника ТОВ «Фаворит Логістік» до проведення загальних зборів трудового колективу по питанню про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, відсутність щирого каяття обвинуваченого у розумінні КК України, на думку суду, є перепоною для задоволення клопотання ОСОБА_7 та закриття відносно останнього кримінального провадження.
Керуючись ст.44, ч.1 ст.47 КК України, ст.ст. 284, 286, 288, 372 КПК України, суд -
Клопотання клопотання директора ТОВ «Фаворит Логістік» ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу та закриття кримінального провадження - залишити без задоволення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 12.11.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1