12 листопада 2025 року Єдиний унікальний № 501/2226/24 Провадження № 1-кп/501/73/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 секретар судових засідань - ОСОБА_2
номер справи 501/2226/24 провадження 1-кп/501/73/25
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що надійшов 23 травня 2024 року від Одеської обласної прокуратури, номер кримінального провадження № 22024160000000070 внесеного до ЄРДР від 22 лютого 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. імені Ілліча Аккурганського району Ташкентської області Узбекистан, громадянина РФ, одруженого, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України,-
участь у справі приймали: прокурор - ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
перекладач - ОСОБА_6
Стислий виклад обставин клопотання.
Чорноморським міським судом Одеської області розглядаються матеріали кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України.
Відносно ОСОБА_3 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», який спливає 10 листопада 2025 року.
03 листопада 2025 року прокурор звернувся до суду з клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Позиція учасників судового засідання.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та прохав його задовольнити посилаючись на викладені в ньому підстави.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували вказували на його безпідставність та недоведеність просили, застосувати цілодобовий домашній арешт.
Дослідивши клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу та вислухавши доводи сторін, Суд виходить з наступного.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до вимог ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою покладено на суд.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2024 року, під час досудового розслідування у даному провадженні, відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державна установа «Одеський слідчий ізолятор», без визначення застави.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ухвалами суду було неодноразово задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого строк дії обраного запобіжного заходу, зокрема ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 12 вересня 2025 року строк тримання під вартою, продовжено та спливає 10 листопада 2025 року.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_3 на даний час, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України. Розгляд справи підходить до завершення.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Прокурором зазначений як ризик можливість ОСОБА_3 переховуватись від суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинення вказаного кримінального правопорушення, адже з урахуванням віку обвинуваченого, того що обвинувачений ОСОБА_3 має громадянство РФ, близьких родичів, в тому числі батьків та брати, що дасть останньому змогу вільно перебувати на території держави-агресора та переховуватися через міцні стосунки.
Також прокурор вважає що ОСОБА_3 може продовжити кримінальні правопорушення або вчинити нове кримінальне правопорушення, посилаючись на той факт, що останній має можливість безпосереднього контактування засобами мобільного зв'язку з родичами, які проживають в РФ, надсилання їм фотоматеріалів, та відеоматеріалів через месенджер мобільного зв'язку, можливості продовження протиправних дій проти України безпосередньо контактуючи з родичами, особами з якими просо ходив військову службу.
При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Так, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого прокурором доведено, що ризики, переховування, та скоєння нового злочину які встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати.
Ризик впливу на свідків суд не може прийняти до уваги , оскільки заявлені свідки як з боку обвинувачення так і захисту судом допитані.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку що ризики, які враховувались судом при обранні та продовженні запобіжного заходу можливість продовження кримінального правопорушення яке йому інкримінується та вчинити нове кримінальне правопорушення, переховуватися від суду залишаються актуальними, доводи захисника Суд вважає непереконливими і необґрунтованими, а тому відсутні достатні підстави для відмови в продовженні запобіжного заходу обвинуваченму, оскільки наявні ризики які враховувались судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за цей час не зменшувались, та не відпали.
Також стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні або зменшились та/або наявність інших підстав для зміни запобіжного заходу.
Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою чи не допущено безпідставне тривале розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Суд також враховує, обставини передбачені ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: вагомість обґрунтованої підозри про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, яке становить найвищу суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що може загрожувати особі у разі визнання винуватим (у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років), міцність соціальних зав'язків ( є громадянином РФ, має рідних на території РФ, одружений), майновий стан останнього (на час затримання працевлаштований), наявність судимостей (раніше не судимий).
Також Суд ураховує, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас Суд доходить висновку, що причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України, у клопотанні прокурора є обґрунтованою і достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість правової позиції прокурора безумовно можливо перевірити лише під час судового розгляду. Проте, достатньо у даній стадії судового провадження, для висновку про те, що раціональні підстави для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до обставин інкримінованих йому діянь об'єктивно існують.
Крім того, виходячи з ч. 2 ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини .
Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).
Також, серед іншого, потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв'язки з державою, в якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (справа «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»).
При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, Суд враховує, що обвинувачений є громадянином РФ, яка проводить збройну агресію проти України, проходив військову службу, може переховуватися від суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, що може бути спрямовано на підтримку РФ у веденні збройної агресії проти України. Має батьків та братів ,які постійно проживає на території РФ та мають постійний зв'язок з ними через месенджер у мобільному додатку, з іншими особами з числа громадян РФ, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .
Крім того, Суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
Під час розгляду клопотань в суді не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, у тому числі щодо стану здоров'я.
Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 114-2 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного застава судом не визначається.
Висновок суду.
Виходячи з наведеного, Суд, приходить до висновку, що прокурором дотримано вимог ч. 3 ст.199 Кримінального процесуального кодексу України і в судовому засіданні, зокрема, доведено, що існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою, не зменшилися. На даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою , враховуючи стадії розгляду справи строком на 30 днів.
Клопотання про застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 199, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України Суд, -
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. імені Ілліча Аккурганського району Ташкентської області Узбекистан, громадянина РФ, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 3о діб, тобто до 06 грудня 2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
Повний текст ухвали проголошено 12 листопада 2025 року о 9.00 годині.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий