Справа № 1-347/10
30.12.2010 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого: Дворніченка В.І.
при секретарі: Ситар М.В.,
за участі прокурора: Ракущинця С.П.,
підсудного: ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_2,
законного представника потерпілої: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградові справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м.Виноградів, мешканця АДРЕСА_1 Виноградівського району, з середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, на вихованні двоє дітей, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
ОСОБА_1 13.09.2010 року приблизно о 10-20 годині, керуючи по дорученню автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, рухаючись по вул..Ардовецькій в с.Підвиноградів в напрямку с.Фанчиково, в порушення вимог п.12.3 Правил Дорожнього руху України, згідно якого - «У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля, яким керував, на пішохода ОСОБА_5, яка переходила проїзну частину дороги з ліва на право по ходу руху автомобіля, в результаті чого потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді скальпованої рани правої стопи та гомілково-ступеневого суглобу, закритого перелому нижньої третини великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №341 від 11.10.2010 року, кваліфікуються як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості.
Підсудний ОСОБА_1 під час судового розгляду справи повністю підтвердив обставини пред'явленого йому обвинувачення та визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та пояснив, що дійсно за дати, місця та часу, вказаних у обвинуваченні, він повертався з м.Виноградів в с.Фанчиково на своєму автомобілі ЗАЗ-110307, р.н.НОМЕР_1. Виїхавши з м.Виноградів та заїхавши в с.Підвиноградів приблизно на відстані 100 метрів, він побачив як з лівого боку на узбіччі біля проїзної частини дівчинка збирала горіхи, але він спочатку не придав цьому увагу, аж коли побачив, що вона почала перебігати дорогу з ліва на право по ходу руху його автомобіля. Тоді він почав відразу гальмувати, але не зміг уникнути наїзду. Після цього підсудний відвіз дівчинку до травматологічного відділення Виноградівського ЦРЛ, а по дорозі викликав працівників ДАІ. У допущеному ним діянні щиро кається, відшкодував повністю завдану шкоду представнику потерпілої ОСОБА_3, обіцяє в подальшому не допускати подібного, просить суд врахувати дані обставини при обранні виду та міри покарання.
Визначаючи в порядку, передбаченому ст.299 КПК України, обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд за згодою учасників судового розгляду, обмежується допитом підсудного, який визнав себе винним повністю, та показами законного представника потерпілої - ОСОБА_3, яка суду заявила, що не має ні матеріальних, ні моральних претензій до підсудного, завдану його діями шкоду ним повністю відшкодовано до судового розгляду справи. Дослідження решти доказів вважати недоцільним.
Оцінивши зізнання підсудного в сукупності з іншими зібраними доказами, суд вважає, що юридична кваліфікація злочинних дій підсудного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України є правильною за кваліфікуючими ознаками як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а вина його у вчиненні даного злочину є доведеною.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що б обтяжували покарання підсудного, не встановлено.
Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, дані особистості - в лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.с.69), по місцю проживання характеризується позитивно (а.с.66), раніше не судимий (а.с.60), а також обставини, що пом'якшують покарання.
При викладених обставинах, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе в умовах без ізоляції його від суспільства і до нього необхідно обрати покарання в межах санкцій статті, за якою кваліфіковано його дії у вигляді штрафу. При вирішенні питання про доцільність застосування додаткового покарання, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд враховує обставини вчинення злочину, обставини, що пом'якшують покарання підсудного, особу підсудного, а відтак визнає за можливе не застосовувати до підсудного покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Питання про речові докази вирішити у відповідності до ст.81 КПК України. Судові витрати по справі на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ в З/о підлягають стягненню із ОСОБА_1
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речовий доказ по справі (а.с.34) - легковий автомобіль марки «ЗАЗ-110307» р.н.НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_1 (а.с.35) - передати ОСОБА_4, як законному власнику (а.с.62).
Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ в З/о судові витрати на проведення автотехнічних досліджень від 06.10.2010 року №2142 в розмірі 644,40 грн. та від 06.10.2010 року №2143 в розмірі 322,20 грн. (а.с.46, 54).
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб через даний районний суд.
Головуючий: Дворніченко В.І.