Справа № 297/3114/25
про продовження строку тримання під вартою
13 листопада 2025 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатскої обалсті в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025071060000023 від 14.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липове Берегівського району мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, одруженого, непрацюючого, з середньою освітою, раніше не судимого,
встановив:
Прокурор звернувся з клопотанням до суду, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, із визначенням розміру застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 , у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, з метою незаконного збуту психотропних речовин та особистого збагачення, незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, загальною вагою 0,0701 г, яку переніс за місцем свого проживання до будинку АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав зазначену психотропну речовину з метою подальшого збуту до 14.07.2025.
У подальшому, 14.07.2025 року о 15:00 годин, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою незаконного збуту психотропної речовини та особистого збагачення, за грошові кошти в сумі 2000 гривень незаконно збув громадянину ОСОБА_6 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, кристалічну речовину білого кольору у одному поліетиленовому зіп-пакеті, що у подальшому була вилучена у ОСОБА_6 працівниками поліції та згідно висновку експерта № СЕ-19/107-25/9079-НЗПРАП від 18.07.2025 у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, вагою 0,0701 г.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин.
Продовжуючи свою протиправну діяльність у сфері незаконного обігу психотропних речовин, ОСОБА_4 у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збуту психотропних речовин та особистого збагачення, незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, яку переніс за місцем свого проживання до будинку АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав зазначену психотропну речовину з метою подальшого збуту до 19.07.2025.
У подальшому, 19.07.2025 о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання у будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного збуту психотропної речовини та особистого збагачення, за грошові кошти в сумі 3000 гривень незаконно збув громадянину ОСОБА_7 , який у встановленому законом порядку був залучений працівниками поліції до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, кристалічну речовину білого кольору у одному зіп-пакеті, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/107-25/9423-НЗПРАП від 29.07.2025 у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, вагою 0,1420 г, після чого відразу був викритий та затриманий з грошовими коштами працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин, вчиненому повторно.
Продовжуючи свою протиправну діяльність у сфері незаконного обігу психотропних речовин, ОСОБА_4 у невстановлений слідством день, час та місці, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збуту психотропних речовин та особистого збагачення, незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, яку переніс за місцем свого проживання до будинку АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав зазначену психотропну речовину з метою подальшого збуту до 19.07.2025.
У подальшому, 19.07.2025 в період з 19 години 07 хвилин по 20 годину 04 хвилин працівниками Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області на підставі ухвали Берегівського районного суду № 297/2336/25 від 17.07.2025 за місцем користуванням ОСОБА_4 адресою: будинок АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: 1 прозорий поліетиленовий зіп-пакет із речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/107-25/9424-НЗПРАП від 29.07.2025 у своєму складі містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, вагою 9,8952 г, яку він до цього зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно, якщо предметом таких дій психотропні речовини у великих розмірах.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за: ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також у незаконний збут психотропних речовин; за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно та за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинене повторно, якщо предметом таких дій психотропні речовини у великих розмірах.
У сукупності ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України.
19 липня 2025 року, слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 було повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ч. 2 ст. 307 КК України.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , результатами судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, протоколами обшуків від 19.07.2025 року, проведеними за ухвалами слідчого судді, речовими доказами вилученими під час обшуків та іншими, результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та іншими зібраними в ході досудового розслідування, доказами.
Ухвалою Берегівського районного суду від 22.07.2025 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів, а саме до 20.09.2025 року.
Крім того, підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, а визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали та продовжують існувати.
На виконання вимог ч. 3 ст. 199 КПК України зазначено, що заявлені ризики не зменшились оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не працює, постійного джерела прибутку або доходу не має, може переховуватись від органів досудового розслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може вчинити інше правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, а також мету і завдання кримінального; провадження.
На думку сторонни обвинувачення ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. ч. 1, 2 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченому переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_10 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні. обвинувачений ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування відносно обвинувачений ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 дані про особу обвинуваченого з метою забезпечення виконання процесуальних обов?язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_4 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто вказані ризики не зменшились на даний час.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, оскільки на даний час виконані всі основні слідчі дії. У зв'язку з чим, просив обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду уважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд уважає належним чином вмотивованим, викладені в клопотанні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах доказами та обставинами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання суду, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно взяти до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого; відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та необхідність проведення судового розгляду кримінального провадження, у тому числі допит свідків, дослідження доказів тощо.
Тому, суд погоджується із позицією прокурора про наявністі передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які на даний час не відпали та не зменшилися.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 визначеного місця проживання, за яким позитивно характеризується, а також той факт, що він раніше не судимий, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики. Крім того, суд зауважує, що вказані обставини не стали перешкодою для настання подій, у яких обвинувачується ОСОБА_4 .
Також суд приходить до висновку, що ці обставини не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
За приписами ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора, суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та в період воєнного стану. Даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, його тяжкість може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу
Викладені обставини, на переконання суду, свідчать про реальне існування ризику того, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатись до спроб переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, продовження злочинної діяльності.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26.06.1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою».
При цьому судом враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, суд бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду чи порушення своїх процесуальних обов'язків, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, їх високого ступеня суспільної небезпеки, а також особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що даний випадок є виключним і застава у межах ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, а тому слід визначити заставу, у розмірі, що перевищує вказані межі, а саме 990 (дев'ятсот девяносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави, у разі його внесення, є необхідним і буде достатнім мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Такий розмір застави, суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
У зв'язку з чим, викладені прокурором в клопотанні посилання щодо необхідності визначення обвинуваченому застави в розмірі 1350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб підлягають частковому задоволенню.
При таких обставинах, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, продовжити відносно ОСОБА_4 строк тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 990 (дев'ятсот девяносто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять) грн.
При прийнятті рішення суд також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що сторонами кримінального провадження не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували чи впливали на вищенаведені висновки суду, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, - з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачений - з корисливих мотивів вчинений злочин, та з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, який не працює, неодружений, пенсіонер, досудове розслідування завершено, суд вбачає за доцільне при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити раніше визначений розмір застави на заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатись з території Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183,194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липове Берегівського району, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, з середньою освітою, несудимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання ОСОБА_4 під вартою встановити до 11.01.2026 включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 990 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 997 720 (два мільйони девятсот девяносто сім тисяч сімсот двадцять) грн.
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку тримання під вартою.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись із території Закарпатської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Організацію виконання ухвали доручити прокурору Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1