Справа №127/34794/25
Провадження №1-кс/127/13495/25
10 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
заявника ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 07.10.2025, про закриття кримінального провадження №12025020050000398 від 21.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 07.10.2025, про закриття кримінального провадження №12025020050000398 від 21.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Скарга мотивована тим, що під час досудового розслідування слідчим не було вжито всіх заходів для здійснення всебічного, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження.
Враховуючи викладене, заявник просив скасувати вищевказану постанову про закриття кримінального провадження.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст. 94 КПК України, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження №12025020050000398 встановлено, що 21 червня 2025 року близько 09:20 водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Вінниця правою смугою автодороги М-21 сполученням «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський», під час виконання маневру зміни смуги руху на попутну ліву, не переконався в безпечності такого маневру для інших учасників дорожнього руху. Внаслідок цього він створив аварійну ситуацію для автомобіля ВАЗ 11183-110-20, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , який рухався попутною лівою смугою.
У подальшому водій ОСОБА_3 не впорався з керуванням транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з напівпричепом автопоїзда у складі автомобіля Volvo FH 13.440, державний номер НОМЕР_3 , та напівпричепа Kogel S 24-1, державний номер НОМЕР_4 , який знаходився на узбіччі праворуч від проїзної частини.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водія автомобіля ВАЗ, ОСОБА_3 , було госпіталізовано до травматологічного відділення Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: перелом лівої руки.
За результатами проведення слідчих дій та експертиз, слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яким слідчий керувався під час винесення оскаржуваної постанови, кримінальне провадження закривається у разі, якщо в діянні встановлено відсутність складу кримінального правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту положень ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, окрім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), а також обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках,- на потерпілого.
Разом з тим, при дослідженні матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що слідчим за період досудового розслідування не було проведено усіх необхідних дій для встановлення дійсних обставин справи, розгляд справи проведено поверхнево.
Зокрема, слідчим не враховано пояснень потерпілого ОСОБА_3 та обставин, які передували ДТП, а саме, що ОСОБА_3 не змінював напрямок свого руху. Відповідно до показів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , саме водій ОСОБА_5 здійснював перелаштування транспортного засобу на ліву смуху руху, по які рухався ОСОБА_3 . Крім того, як встановлено з висновку експерта № СЕ-19/102-25/21019-ІТ, останнім не взято до уваги пояснення ОСОБА_3 , оскільки на його думку, такі пояснення можуть призвести до хибного висновку. По суті поставлених експерту питань відповіді не надані.
За викладених обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що до вирішення усіх вищевикладених питань та розбіжностей закриття провадження є передчасним.
Враховуючи вищевикладене, слідчим суддею встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки обставинам кримінального правопорушення, не досліджені усі обставини справи та прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутності складу кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії" (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі "Танрікулу проти Туреччини" (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, "Ґюль проти Туреччини" (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий суддя, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому у вказаному кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування і не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України), однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, про неналежне та неповне дослідження обставин кримінального провадження.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляє ухвалу згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку, що постанова слідчого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №12025020050000398 була винесена передчасно, а тому не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303, 305, 306, 307, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову слідчого СВ ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 07.10.2025, про закриття кримінального провадження №12025020050000398 від 21.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України- скасувати.
Ухвалу суду направити до СВ ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області для виконання та організації проведення подальшого досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню.
Слідчий суддя