Справа №127/35300/25
Провадження №1-кс/127/13704/25
08 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020040000715 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020040000715 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у солдата ОСОБА_6 19.10.2025, перебуваючи в районі розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 19.10.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_6 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме тимчасове розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , і до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухилявся від проходження військової служби до моменту його затримання працівниками правоохоронного органу, тобто до 06.11.2025.
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказано військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводить час на власний розсуд.
Таким чином, солдат ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, вчинене військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Крім цього, солдат ОСОБА_6 , будучи обізнаним в тому, що в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася, та який триває до теперішнього часу, 04.11.2025, точний досудовим слідством час не встановлено, однак не раніше 11 години 00 хвилин, проник на територію домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де помітив залишений там, належний ОСОБА_7 . автомобільний акумулятор марки «Forse» серії «Original CT Євро 100 Ah 850A 12V» моделі «6СТ-100А2». Після цього, у солдата ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння ним.
Реалізуючи свій злочинний умисел, таємно, вчиняючи дії проти волі власника, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та прямим умислом, в умовах воєнного стану, солдат ОСОБА_6 підійшов до вказаного акумулятора та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, взяв вищевказаний акумулятор в руки та залишив територію домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно висновку експерта ринкова вартість акумулятор марки «Forse» серії «Original CT Євро 100 Ah 850A 12V» моделі «6СТ-100А2», станом на 04.11.2025 складала 3862,47 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3862,47 гривень.
Таким чином, солдат ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше сховище, вчиненій в умовах воєнного стану.
07.11.2025 ОСОБА_6 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказами, а саме: доповіддю військової частини, наказами, протоколом затримання особи, протокол допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, повідомленням про підозру, протоколом огляду відеозаписів, та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Оскільки в даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі може: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є достатні підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів в рамках вказаного кримінального провадження та слідчий ОСОБА_4 , в судовому засіданні клопотання підтримали у повному обсязі, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні заявив, що має бажання повернутись на військову службу.
Захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні просив визначити мінімальний розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, прокурора, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчими слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020040000715 від 06.11.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_6 , останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, вчинене військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, а також ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше сховище, вчиненій в умовах воєнного стану.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України обґрунтована. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 407 КК України), санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Крім того, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 185 КК України), санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі контактні дані свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на даних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_6 раніше судимий, будучи військовослужбовцем в період дії воєнного стану підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Відповідно до ст. 178 КПК України судом враховано, що ОСОБА_6 раніше судимий, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні двох дітей, має постійне місце проживання.
За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 в умовах воєнного стану, особу підозрюваного, який раніше судимий, відомості про його сімейний стан, стан його здоров'я, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання особи, тобто з 06.11.2025 по 04.01.2026 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя