12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 760/17292/23
провадження № 61-8178 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сібірцева Олена Сергіївна,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Тітова Олена Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової Олени Олександрівни, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року у складі судді Майстренка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд розірвати шлюб, зареєстрований між ним та ОСОБА_2 , 03 вересня
2016 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2237.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони проживали разом до початку
2023 року, після чого шлюбні відносини між ними було припинено з причин наявності у кожного з подружжя протилежних поглядів на шлюб та сім'ю.
Вказував, що відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, від шлюбу дітей немає, спільне господарство подружжям не ведеться, а примирення є неможливим.
Ураховуючи викладене,ОСОБА_1 просив суд його позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 травня
2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 вересня
2016 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2237.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили почуття поваги один до одного, спільне господарство не ведуть, примирення між сторонами не відбулося.
Відхиляючи доводи відповідачки про залишення позову без розгляду, так як вона ще у червні 2023 року подала позов про розлучення до Вищого суду округу Санта Клара (штат Каліфорнія, США), де вони проживають з 2020 року, де і повинен спір вирішуватися, суди зазначили, що шлюб зареєстровано у м. Києві, сторони є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання в Україні, їхнім спільним особистим законом є право України, на території України вони мають нерухоме майно, пославшись на норми СК України та Закон України «Про міжнародне приватне право» та постанову Верховного Суду від 21 листопада
2019 року у справі № 553/703/18. Наявність справи про розлучення сторін у США, не має значення для цієї справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тітова О. О., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 21 травня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі на підставі підпунктів а) і в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано цивільну справу № 760/17292/23 із Солом'янського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової О. О., мотивована тим, що судові рішення є незаконними і необґрунтованими, оскільки суди неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, порушили норми матеріального та процесуального права.
Суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:
від 18 листопада 2020 року у справі № 717/489/20-ц (провадження № 61-13384св20), від 12 квітня 2022 року у справі № 367/2617/21 (провадження № 61-21343св21),
від 16 жовтня 2023 року у справі № 727/11874/21 (провадження № 61-13050св23) та розглянули справу з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Вказує, що у 2020 році сторони разом переїхали до США, де і проживають до сьогоднішнього дня. Хоча 17 лютого 2023 року вони припинили шлюбні стосунки, проте залишились проживати на території США, а тому 07 червня 2023 року
ОСОБА_2 подала до Вищого суду округу Санта Клара (штат Каліфорнія, США) позовну заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 . Заява була прийнята судом, справі присвоєно № 23FL001988 та ОСОБА_1 надіслано судову повістку.
Зазначає, що розірвання шлюбу повинно розглядатись у Вищому суді округу Санта Клара (штат Каліфорнія, США), так як ОСОБА_2 раніше звернулася до суду і вони із позивачем проживали у США на час звернення нею до суду.
Крім того, зазначає, що ані представника позивача, ані сам позивач ті обставини, що у Вищому суді округу Санта Клара (штат Каліфорнія, США) перебуває справа про розлучення не спростували і не надали доказів того, що після 2023 року позивач постійно проживає не у США, а в Україні.
Вказує, що оскільки існував тотожній спір про розірвання шлюбу, який розглядається Вищим/Верховним Судом округу Санта Клара, тому є підстави для залишення позову без розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника
ОСОБА_1 - адвоката Сібірцевої О. С., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими і зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, які ухвалені з додержанням вимог як процесуального, так і матеріального законодавства України, у тому числі із врахуванням релевантних правових висновків Верховного Суду. При цьому, зазначає, що судами вірно встановлено фактичні обставини справи, а відповідачка не надала доказів, які б підтверджували факт того, що на території США існує справа між тими самими сторонами, з того самого предмету та з тих самих підстав.
Також просить суд стягнути із відповідачки витрати на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 58 260,24 грн, обґрунтовуючи підстави таких витрат та надаючи відповідні докази.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргапредставника ОСОБА_2 - адвоката Тітової О. О., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною третьою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до частини першої статті 104 та частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу, у частині 1 якої визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій і в касаційній скарзі відповідачка вказувала, що правовідносин, що склалися, мають вирішуватися на території США.
Верховний Суд погоджується з такими доводами касаційної скарги.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Оскільки сторони у справі, яка переглядається, є громадянами України, але з
2020 року постійно проживають у США, що позивачем не спростовано, тому вказана справа є справою з іноземним елементом.
Посилання судів на реєстрацію місця проживання сторін в Україні, наявність у них нерухомості в Україні, не спростовує визначення цієї справи як справа з іноземним елементом.
Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
З огляду на обставини справи, яка переглядається, доводи сторін, подання апеляційної та касаційної скарг свідчить про те, що сторони не узгодили між собою підсудність цієї справи судам України.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка регулює загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом: суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі; суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Між Україною та США немає міжнародного договору у сфері правової допомоги у цивільних і сімейних справах.
Визначаючи підсудність справи судам України, необхідно керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Зокрема, пунктами 1 і 2 частини першої статті 76 цього Закону передбачено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача
Верховним Судом установлено, що жоден з цих випадків для визначення підсудності справи з іноземним елементом судам України у справі, яка переглядається, відсутній.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Судами встановлено і це не заперечується сторонами, що 07 червня 2023 року, до пред'явлення позивачем цього позову, відповідачка подала до Вищого суду округу Санта Клара (штат Каліфорнія, США) позовну заяву про розірвання шлюбу з
ОСОБА_1 , нею було сплачено судовий збір Заява була прийнята судом, справі присвоєно № 23FL001988 та ОСОБА_1 надіслано судову повістку. Зазначені документи перекладені, нотаріально посвідчені, апостильовані відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, до якої України приєдналася відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року № 1993-III«Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» (т. 3, а. с. 13-75).
Позов, поданий ОСОБА_1 до суду України, і позов, поданий ОСОБА_2 до суду США, є тотожними, так як наявні три складові: тотожні сторони спору; тотожній предмет позовів, тотожні підстави позову.
Оскільки ОСОБА_2 раніше подано позов до суду США про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , ніж тотожний позов, поданий ним до суду України, тому суд першої інстанції відповідно до вимог частин другої і третьої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» повинен був відмовити у відкритті провадження у справі або у подальшому залишити позов без розгляду.
Суд апеляційної інстанції вказаних порушень судом першої інстанції вимог закону не усунув, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 безпідставно не врахував.
Судами достовірно встановлено, що сторони з 2020 року і по теперішній час проживають у США, як позивач, так і відповідач суду зазначали місце проживання у США, сторони не узгодили між собою підсудність цієї справи судам України.
До подібних висновків неодноразово доходив Верховний Суд у постановах:
від 19 вересня 2019року у справі № 564/1109/17, провадження № 61-33077св18;
від 24 липня 2020 року у справі № 357/12676/18, провадження № 61-1549св20;
від 16 вересня 2020 року у справі № 642/3886/18, провадження № 61-16527св19;
від 06 жовтня 2020 року у справі № 523/4522/18, провадження № 61-696св20;
від 18 листопада 2020 року справі № 717/489/20-ц, провадження № 61-13384св20; від 12 квітня 2022 року у справі № 367/2617/21, провадження № 61-21343св21;
від 16 жовтня 2023 року справі № 727/11874/21, провадження № 61-13050св23;
від 25 вересня 2024 року у справі № 202/14267/23, провадження № 61-5770св24 та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Посилання суду на те, що експертний висновок юриста від 20 листопада 2024 року, підготовленого ОСОБА_3 , адвокатом і дійсним членом колегії адвокатів вищого суду штату Каліфорнія, про те, що позовна заява ОСОБА_2 , подана до суду США, не відповідає вимогам, які встановлені до документів такого виду на території США (т. 3, а. с. 90-105), помилкові, так як відповідно до принципу lex fori лише суд, до якого подано позов, має право визначити, що поданий до суду позов не відповідає вимогам процесуального закону. Таких процесуальних судових рішень суд США не ухвалював.
Крім того, при розгляді справи по суті суд послався на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі № 553/703/18 (провадження № 61-7956св19). Колегія суддів зазначає про нерелевантність цієї постанови Верховного Суду до обставин справи, яка переглядається, оскільки в ній достовірно встановлено, що сторони з 2013 року постійно проживають в Україні.
Відповідно до статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової О. О., задоволено частково, судові рішення скасовані, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, тому Верховний Суд вважає, що заявлені у відзиві витрати на правову допомогу за касаційний перегляд не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тітової Олени Олександрівни, задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 рокускасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк