05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 902/416/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Тростянецької селищної ради - Андрійко О. В.,
Фізичної особи-підприємця Мазур Таїсії Іванівни - Бровка О. М., Лісовського С. В.,
Гайсинської районної ради - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мазур Таїсії Іванівни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (у складі колегії суддів: Маціщук А. В. (головуючий), Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 (суддя Маслій І. В.) в частині задоволених позовних вимог
касаційну скаргу Тростянецької селищної ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (у складі колегії суддів: Маціщук А. В. (головуючий), Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 (суддя Маслій І. В.) в частині відмови у задоволенні позовних вимог
у справі № 902/416/23
за позовом Тростянецької селищної ради
до Фізичної особи-підприємця Мазур Таїсії Іванівни,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Гайсинської районної ради,
про розірвання договору оренди та стягнення 204 235,48 грн заборгованості
У березні 2023 року Тростянецька селищна рада звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мазур Таїсії Іванівни (далі - ФОП Мазур Т. І.) про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу Комунального підприємства «Тростянецька комунальна аптека», розташованого за адресою: вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець, Вінницька область, укладеного 01.04.2010 між Тростянецькою районною радою та ФОП Мазур Т. І., зареєстрованого у реєстрі за № 626, та стягнення з ФОП Мазур Т. І. 204 235,48 грн заборгованості з орендної плати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачкою зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди цілісного майнового комплексу Комунального підприємства «Тростянецька комунальна аптека», власником якого є Тростянецька селищна рада, а саме, сплати орендної плати в меншому розмірі без урахування індексу інфляції, що носило, на думку позивача, систематичний характер.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.11.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідки - Гайсинську районну раду.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 12.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 позов частково задоволено. Стягнено з ФОП Мазур Т. І. на користь Тростянецької селищної ради 1 207,51 грн заборгованості з орендної плати. Відмовлено у задоволенні позову у частині розірвання договору оренди та стягнення з ФОП Мазур Т. І. 203 027,97 грн заборгованості з орендної плати. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 скасовано в частині відмови у стягненні 203 027,97 грн заборгованості. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким зазначену позовну вимогу задоволено. У зв'язку з цим викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції :
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ФОП Мазур Т. І. на користь Тростянецької селищної ради 204 235,48 грн. заборгованості та 3 063,53 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
3. Відмовити у задоволені позовної вимоги про розірвання договору оренди укладеного 01.04.2010 між Тростянецькою районною радою та ФОП Мазур Т. І.».
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у серпні 2025 року ФОП Мазур Т. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у серпні 2025 року Тростянецька селищна рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 902/416/23 за касаційною скаргою ФОП Мазур Т. І. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 (в частині задоволених позовних вимог) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; та за касаційною скаргою Тростянецької селищної ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог) з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.10.2025.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП Мазур Т. І. посилається на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.
У судовому засідання 01.10.2025 у справі № 902/416/23 за касаційними скаргами ФОП Мазур Т. І. та Тростянецької селищної ради оголошено перерву до 22.10.2025.
21.10.2025 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ФОП Мазур Т. І., у яких остання просила її касаційну скаргу задовольнити, а касаційну скаргу Тростянецької селищної ради залишити без задоволення.
У судовому засідання 22.10.2025 у справі № 902/416/23 за касаційними скаргами ФОП Мазур Т. І. та Тростянецької селищної ради оголошено перерву до 05.11.2025 у зв'язку з відсутністю електричної енергії у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що призвело до неможливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції (довідка від 22.10.2025).
Гайсинська районна рада у судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Гайсинській районній раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Гайсинська районна рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Гайсинської районної ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Тростянецької селищної ради, ФОП Мазур Т. І., дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як установлено судом апеляційної інстанції, 01.10.2010 між Тростянецькою районною радою (орендодавець) та ФОП Мазур Т. І. (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) належний орендодавцеві цілісний майновий комплекс Комунального підприємства «Тростянецька комунальна аптека» (далі - КП «Тростянецька комунальна аптека»), а саме, вбудоване нежитлове приміщення (№ 93-103) А - 72,8 кв. м, тамбур а1 - 3,6 кв. м, вхідний майданчик а2, загальною площею 76,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець, Вінницька область, на суму 166 011,00 грн, яке є власністю орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС № 563831, виданого виконавчим комітетом Тростянецької селищної ради Вінницької області 30.03.2010 на підставі рішення від 25.03.2010 № 32 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 30.03.2010 за реєстраційним номером: 30065158, номер запису: 139 в книзі: ЮН1; чисті активи на суму 99 827,00 грн, з них нематеріальні активи на суму 45 894,00 грн: основні засоби на суму 53 933,00 грн (далі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передавального балансу підприємства станом на 01.04.2010 і становить 265 838,00 грн (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 1.2 договору підприємство передається в оренду з метою використання для здійснення роздрібної та оптової торгівлі лікарськими засобами.
Орендар вступає у строкове платне користування підприємством із моменту підписання сторонами цього договору (пункт 2.1 договору).
У пунктах 3.2, 3.3 договору передбачено, що місячна орендна плата становить за один місяць оренди 4 166,70 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції за попередній місяць.
Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до районного бюджету 10 числа наступного місяця за звітним. У разі здійснення оренди протягом неповного календарного місяця плата розраховується на основі орендної плати пропорційно дням користування (пункт 3.4 договору).
Розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством (пункт 3.5 договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до районного бюджету.
Цей договір діє з 01.04.2010 до 23.02.2015 включно (пункт 11.1 договору).
Реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно підприємства третім особам не є підставою для зміни або припинення дії цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна підприємства (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна підприємства орендарем (пункт 11.5 договору).
22.02.2013 між тими ж сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди від 01.04.2010, за умовами якого сторони прийшли до згоди внести зміни, зокрема до пункту 11.1 договору та викласти його у наступній редакції: «Цей договір діє з 01.04.2010 до по 20.12.2027 включно».
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.03.2010 власником вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 76,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець, Вінницька область, є територіальна громада Тростянецького району в особі Тростянецької районної ради, господарське відання КП «Тростянецька комунальна аптека».
14.12.2020 рішенням Гайсинської районної ради «Про початок реорганізації Тростянецької районної ради Вінницької області шляхом приєднання до Гайсинської районної ради Вінницької області» вирішено розпочати процедуру реорганізації Тростянецької районної ради шляхом приєднання до Гайсинської районної ради (пункт 1); Гайсинська районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Тростянецької районної ради (пункт 2).
Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Тростянецька районна рада з 15.12.2020 перебуває в стані припинення.
Рішенням Тростянецькою селищною радою від 23.12.2020 № 58 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності Тростянецької селищної об'єднаної територіальної громади майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району» надано згоду на прийняття до комунальної власності Тростянецької селищної об'єднаної територіальної громади майна з спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району об'єктів нерухомої власності, які знаходяться на території Тростянецької територіальної громади.
У подальшому Тростянецька селищна рада листом від 04.03.2021 № 576-02.15 з посиланням на рішення від 23.12.2020 № 58 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності Тростянецької селищної об'єднаної територіальної громади майна із спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району» просила Гайсинську районну раду передати зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району до комунальної власності Тростянецької селищної об'єднаної територіальної громади рухоме майно, що перебувало на балансі Тростянецької райради, а також КП «Тростянецька комунальна аптека».
Згідно з протоколом постійної комісії з питань регулювання комунальної власності, комунального господарства, адміністративно-територіального устрою та комплексного розвитку населених пунктів Гайсинської районної ради від 16.04.2021 № 5 на засіданні комісії розглянуто питання про передачу нерухомого та рухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району у комунальну власність Тростянецької територіальної громади, вирішено взяти інформацію до відома та рекомендувати сесії районної ради підтримати запропонований проєкт рішення.
Рішенням Гайсинської районної ради від 16.04.2021 «Про передачу нерухомого та рухомого майна із спільної власності територіальних громад сіл, селища Тростянецького району у комунальну власність Тростянецької територіальної громади» вирішено вийти зі складу засновників КП «Тростянецька комунальна аптека», що розташоване за адресою: вул. Мічуріна, 30, смт Тростянець, Вінницька область (пункт 1); передати права засновника районного КП «Тростянецька комунальна аптека» Тростянецькій територіальній громаді в особі Тростянецької селищної ради (пункт 2); передати основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи, що перебували на балансі Тростянецької районної ради Тростянецькій селищній раді згідно з додатком (пункт 3); Голові Гайсинської районної ради спільно із Тростянецьким селищним головою здійснити заходи щодо приймання-передачі майна, прав та зобов'язань об'єктів спільної власності територіальних громад Тростянецького району відповідно до чинного законодавства (пункт 4); контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію районної ради з питань регулювання комунальної власності, комунального господарства, адміністративно-територіального устрою та комплексного розвитку населених пунктів (далі - комісія) (пункт 5).
У додатку до вказаного рішення затверджено перелік основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів Тростянецької районної ради, що підлягають передачі Тростянецькій селищній раді.
Згідно з актом приймання-передачі основних засобів, затвердженим головою Гайсинської районної ради) від 16.04.2021, на підставі рішення Гайсинської районної ради від 16.04.2021, Тростянецькою районною радою передано, а Тростянецька селищна рада прийнято вбудоване нежитлове приміщення (№ 93-103), первісна (переоцінена) вартість - 166 011,00 грн. Також у акті зазначено, що комісією проведено огляд приміщення КП «Тростянецька комунальна аптека» (вбудоване нежитлове приміщення, площею 72,8 кв. м, тамбур, площею 3,6 кв. м та вхідний майданчик); місцезнаходження об'єкта у момент передачі (прийняття): вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець. Крім того, у акті наведено перелік документації, що додається, а саме: технічний паспорт на вбудоване нежитлове приміщення на вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець; договір оренди від 01.04.2010; договір про внесення змін до договору оренди від 22.02.2013; акт приймання-передачі майна; акт оцінки цілісного майнового комплексу КП «Тростянецька комунальна аптека», що передається в оренду; свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Рішенням Тростянецької селищної ради від 13.05.2021 № 225 «Про входження Тростянецької селищної ради до складу засновника КП «Тростянецька комунальна аптека» вирішено увійти до складу засновника КП «Тростянецька комунальна аптека» шляхом прийняття права засновника від Гайсинської районної ради (пункт 1); здійснити всі необхідні організаційно-правові заходи щодо проведення відповідних реєстраційних дій згідно з чинним законодавством.
Рішенням Тростянецької селищної ради від 13.05.2021 № 222 «Про затвердження Порядку передачі в оренду комунального майна Тростянецької селищної ради» затверджено Порядку передачі в оренду комунального майна Тростянецької селищної ради згідно з додатком; делеговано виконавчому комітету Тростянецької селищної ради повноваження щодо прийняття рішень стосовно оренди комунального майна.
Так, відповідно до пункту 2.1 затвердженого Порядку об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене комунальне майно. Передача в оренду пам'яток культури, цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Рішенням Тростянецької селищної ради від 16.02.2023 № 636 «Про затвердження статуту КП «Тростянецька комунальна аптека» у новій редакції» затверджено статут КП «Тростянецька комунальна аптека» у новій редакції.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 цього статуту підприємство є комунальною власністю Тростянецької селищної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області в особі Тростянецької селищної ради (власник), управління якого здійснює виконавчий комітет Тростянецької селищної ради (уповноважений орган управління).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП Мазур Т. І. на підставі листів Тростянецької районної ради щодо сплати орендної плати сплачувала до місцевого бюджету Тростянецького району орендну плату в зазначеному у цих листах розмірі та на вказані в них рахунки.
Зокрема, листом від 22.12.2020 № 212 Тростянецька районна рада повідомила ФОП Мазур Т. І., що згідно з договором оренди майнового комплексу КП «Тростянецька комунальна аптека» останній за грудень 2020 року необхідно сплатити орендну плату у розмірі 11 175,77 грн.
28.12.2020 ФОП Мазур Т. І. р. сплатила Тростянецькій районній раді 11 175,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 317, призначення платежу «оренда плата за грудень 2020 року згідно з договором».
У подальшому, протягом січня - квітня 2021 року ФОП Мазур Т. І. сплачувала Тростянецькій районній раді орендну плату у розмірі 4 166,70 грн за кожен місяць, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.03.2021 № 563, від 24.03.2021 № 594 та від 23.04.2021 № 642. /
У період із травня 2021 року по березень 2023 року ФОП Мазур Т. І. щомісяця сплачувала до бюджету Тростянецької селищної територіальної громади орендну плату за оренду цілісного майнового комплексу КП «Тростянецька комунальна аптека» у розмірі 4 166,70 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та платіжними інструкціями.
Листом від 04.02.2022 № 02-17/318 Тростянецька селищна рада повідомила ФОП Мазур Т. І. про те, що у зв'язку з невиконанням нею вимог пункту 3.3 договору оренди від 01.04.2010 сума коштів, недоотриманих бюджетом Тростянецької селищної територіальної громади за цим договором оренди у період із травня по грудень 2021 року, становить 70 181,12 грн та запропонувала сплатити недоплачену суму оренди за 2021 рік на бюджетний рахунок Тростянецької селищної ради.
ФОП Мазур Т. І. отримала зазначений лист 08.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, однак залишила його без реагування.
Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, Тростянецька селищна рада на їх обґрунтування послалась на неналежне виконання ФОП Мазур Т. І. зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди, а саме, сплати орендної плати у меншому розмірі, без урахування індексу інфляції за попередній місяць, що спричинило виникнення заборгованості з орендної плати за період з травня по грудень 2021 року у розмірі 70 181,12 грн, у період з січня по грудень 2022 року -134 054,36 грн та, що на думку позивача, носить систематичний характер.
ФОП Мазур Т. І., заперечуючи проти позову, послалась на те, що починаючи з квітня 2010 року сплачувала орендну плату до районного бюджету на підставі виставлених їй орендодавцем рахунків, а з травня 2021 року у зв'язку із закриттям рахунків Тростянецької районної ради на розрахунковий рахунок Тростянецької селищної ради у розмірі 4 166,70 грн щомісячно. При цьому відповідачка зазначила, що була змушена сама дізнаватися рахунки позивача для сплати орендної плати.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у рішенні від 12.03.2024, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції у постанові від 23.07.2024, виходив із недоведеності позивачем належними та допустимими доказами обставин набуття ним права власності на цілісний майновий комплекс КП «Тростянецька комунальна аптека», у тому числі, на вбудоване нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди та, відповідно, й обставин переходу до нього прав та обов'язків орендодавця за договором оренди від 01.04.2010.
Переглядаючи у касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд (постанова від 12.11.2024) з огляду на ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки усім наявним у справі доказам у їх сукупності, зазначені рішення скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин правонаступництва позивача за договором оренди.
При новому розгляді справи, суд першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, встановив, що на підставі рішення Гайсинської районної ради від 16.04.2021 до позивача перейшли права власника на цілісний майновий комплекс КП «Тростянецька комунальна аптека», у тому числі на вбудоване нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди, укладеним між Тростянецькою районною радою та ФОП Мазур Т. І., та, відповідно, права і обов'язки орендодавця за цим договором.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, ураховуючи положення законодавства та умови договору оренди, здійснив власний розрахунок орендної плати за спірний період та дійшов висновку про підтвердження обставин неповної сплати відповідачкою орендної плати, без урахування індексу інфляції, за цей період та наявність заборгованості у сумі 1 207,51 грн зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, нарахованої на визначений у договорі оренди розмір орендної плати.
Разом з цим, встановивши відсутність істотних порушень умов договору оренди, які можуть бути підставою для його розірвання, суд першої інстанції виснував про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання оспорюваного договору оренди.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 203 027,97 грн заборгованості зі сплати орендної плати та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог, суд апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати з урахуванням умов пункту 3.3 договору оренди, положень статті 19 закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 13 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика), відповідно до яких розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, та, відповідно, про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості з орендної плати за спірний період у розмірі 204 235,48 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач є правонаступником Тростянецької районної ради за договором оренди та про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди у зв'язку з відсутністю істотних порушень відповідачкою умов договору, які можуть бути підставою для його розірвання.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги ФОП Мазур Т. І., предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати.
Так, ФОП Мазур Т. І. у поданій касаційній скарзі, на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 532/1550/23, від 10.04.2019 у справі № 390/24/17 щодо заборони суперечливої поведінки; від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі № 910/878/19, відповідно до яких особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови; у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15, відповідно до якого у разі законодавчих змін розміру орендної плати, орендар до моменту внесення таких змін до договору оренди зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди.
За доводами ФОП Мазур Т. І., судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що сплата відповідачкою індексованої орендної плати попередньому орендодавцю була обумовлена постійним отриманням від нього рахунків на оплату, разом з тим теперішній орендодавець (позивач) такі рахунки відповідачці не виставляв; умовами договору оренди не передбачено застосування до правовідносин сторін будь-якої методики розрахунку розміру орендної плати.
Зі змісту касаційної скарги Тростянецької селищної ради, предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди.
У поданій касаційній скарзі, на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Тростянецька селищна рада послалась на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19 щодо застосування частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, відповідно до яких наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.
Також, у поданій касаційній скарзі Тростянецька селищна рада послалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 782 ЦК України у випадку, коли має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, ніж визначено умовами договору оренди майна (не земельної ділянки), тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати. Зокрема, відсутній висновок щодо співвідношення спеціальної норми - частини 1 статті 782 ЦК України, яка передбачає право наймодавця відмовитися від договору при невнесенні плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, та загальної норми - частини 2 статті 651 ЦК України - у ситуаціях, коли порушення зобов'язання полягає у систематичній та тривалій недоплаті орендної плати, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги ФОП Мазур Т. І. та Тростянецької селищної ради у межах їх доводів та вимог, виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частини 1 статті 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з статтею 283 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, тут і далі у відповідній редакції, далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (частина 1). За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (частина 2). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина 3).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 ГК України).
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 5 статті 762 ЦК України).
За приписами частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.
Пунктом 13 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП Мазур Т. І. за договором оренди, укладеним 01.04.2010 з Тростянецькою районною радою (правонаступником якої є Тростянецької селищної ради (позивач)), передано у платне користування цілісний майновий комплекс КП «Тростянецька комунальна аптека» - вбудоване нежитлове приміщення (№ 93-103) А - 72,8 кв. м, тамбур а1 - 3,6 кв. м, вхідний майданчик а2, загальною площею 76,4 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 66, смт Тростянець.
Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, у тому числі щодо розміру та порядку сплати орендної плати.
Так, згідно з умовами пункту 3.2 договору місячна орендна плата становить за один місяць оренди 4 166,70 грн. У пунктів 3.3 та 3.4 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно до районного бюджету 10 числа наступного місяця за звітним.
Як установлено судом апеляційної інстанції, ФОП Мазур Т. І. сплачувала на рахунок попереднього орендодавця (Тростянецької районної ради) орендну плату відповідно до надісланих останнім розрахунків, у яких орендна плата нараховувалась відповідно до умов договору оренди та законодавства (із коригуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць).
Зі зміною орендодавця ФОП Мазур Т. І. почала сплачувати на рахунок Тростянецької селищної ради орендну плату у розмірі 4 166,70 грн без будь-якої індексації.
Зі свого боку Тростянецька селищна рада повідомила відповідачку про недоплату орендної плати та запропонувала сплатити недоплачену суму (лист від 04.02.2022 № 02-17/318), однак на таку пропозицію ФОП Мазур Т. І. не відреагувала.
Отже, ураховуючи умови договору оренди та положення законодавства (у редакції, чинній на час укладення договору оренди), а також те, що ФОП Мазур Т. І. тривалий час (більше 10 років) сплачувала орендну плату, розраховану шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував про порушення відповідачкою умов договору оренди у зв'язку з неповною сплатою орендної плати у період з травня 2021 року по грудень 2022 року.
За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 204 235,48 грн у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи ФОП Мазур Т. І. про те, що несплата орендної плати у повному обсязі була спричинена неотриманням нею від позивача розрахунків орендної плати, що підлягала сплаті за договором оренди, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18), що також було враховано і судом апеляційної інстанції.
При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив, що встановлені у справі обставини свідчать про недобросовісну поведінку саме ФОП Мазур Т. І., яка тривалий час сплачувала орендну плату відповідно до умов договору оренди та вимог законодавства (із коригуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць), та відсутність такої поведінки позивача, оскільки за умовами договору оренди орендодавець не зобов'язаний виставляти рахунок орендарю для сплати орендної плати.
У зв'язку з наведеним, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання ФОП Мазур Т. І. на неврахування судом касаційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 532/1550/23, від 10.04.2019 у справі № 390/24/17 щодо заборони суперечливої поведінки, в яких така поведінка була встановлена.
Крім того, ураховуючи те, що визначення розміру орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць у справі, що розглядається, передбачено як умовами договору оренди, так і вимогами законодавства (у редакції, чинній на час укладення договору оренди), суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15, оскільки правовідносини у справі № 902/416/23, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржниця у касаційній скарзі не є подібними, з огляду на відмінні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин та стали підставою для прийняття відповідних рішень.
Отже, наведена ФОП Мазур Т. І. у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини 2 статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19).
Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази щодо неповної сплати орендної плати у їх сукупності, встановив відсутність обставин систематичної повної несплати орендної плати та наявність регулярної часткової сплати орендної сплати (недоплати орендної плати), а також спору щодо її розміру та порядку здійснення платежів, ураховуючи обставини зміни орендодавця, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність істотних порушень відповідачкою умов договору оренди, що виключає можливість його розірвання на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Однією з підстав касаційного оскарження судового рішення у справі № 902/416/23, що розглядається, Тростянецька селищна рада зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У поданій касаційній скарзі Тростянецька селищна рада зазначає про необхідність формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 782 ЦК України у випадку, коли має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, ніж визначено умовами договору оренди майна (не земельної ділянки), тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати. Зокрема, відсутній висновок щодо співвідношення спеціальної норми - частини 1 статті 782 ЦК України, яка передбачає право наймодавця відмовитися від договору при невнесенні плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, та загальної норми - частини 2 статті 651 ЦК України - у ситуаціях, коли порушення зобов'язання полягає у систематичній та тривалій недоплаті орендної плати.
Як зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
За приписами частини 1 статті 782 ЦК України (у відповідній редакції) наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, не встановив як обставин повної несплати відповідачкою орендної плати протягом трьох місяців підряд, так і обставин істотного порушення відповідачкою умов договору оренди, а встановив наявність недоплати орендної плати через різне тлумачення умов договору оренди.
Доводи Тростянецької селищної ради, наведені у касаційній скарзі, не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди.
Проаналізувавши зміст оскаржуваної судового рішення, суд касаційної інстанцій не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за наведеними у касаційній скарзі доводами.
Разом з тим, зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо наведеного ним у касаційній скарзі питання фактично зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для формування зазначеного скаржником висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.
Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи Тростянецької селищної ради про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 782 ЦК України, викладених у постанові від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19, оскільки як зазначалось вище, у справі № 902/416/23, що розглядається, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин несплати відповідачкою орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Крім того, із наведених вище підстав необґрунтованими є також посилання Тростянецької селищної ради на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Зважаючи на викладене, наведені Тростянецькою селищною радою підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг ФОП Мазур Т. І. та Тростянецької селищної ради, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Мазур Таїсії Іванівни та Тростянецької селищної ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 902/416/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко