04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1869/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорол-Агро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (судді: Мартюхіна Н. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Лакіза В. В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 (суддя Погрібна С. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорол-Агро"
до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області
про визнання додаткової угоди укладеною,
1. Короткий зміст позовних вимог і підстав позову
1.1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорол-Агро" (далі - ТОВ "Хорол-Агро") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (далі - Хорольська міськрада) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 15.05.2010, укладеного між Хорольською районною державною адміністрацією (далі - Хорольська РДА) та ТОВ "Хорол-Агро", право оренди земельної ділянки за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.09.2017, номер запису про інше речове право: 22418625, площею 34,1709 га, кадастровий номер 5324880300:00:042:0014, розташованої за межами населених пунктів на території колишньої Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області (нинішньої Хорольської міськради) на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 15.05.2010 та додатковою угодою від 11.09.2017 у редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.
На обґрунтування позову позивач посилався на те, що ТОВ "Хорол-Агро" є орендарем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 15.05.2010, яке належним чином виконувало зобов'язання за ним; маючи намір продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою, позивач завчасно вчинив всі необхідні дії, передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", звернувшись до відповідача (як до нового власника земельних ділянок та орендодавця) із листом від 30.06.2023 щодо поновлення дії договору оренди, до якого долучив відповідний проєкт додаткової угоди. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, однак повідомлень про заперечення у поновленні договору позивач від відповідача у встановлений законом строк (упродовж одного місяця після закінчення договору) не отримував та сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою у встановленому розмірі. Отже, на думку позивача, додаткова угода про поновлення договору оренди має бути визнана укладеною, а договір поновленим в силу положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
1.2. Хорольська міськрада у відзиві на позов проти його задоволення заперечила, посилалася, зокрема, на те, що позивач неналежним чином виконував обов'язки за договором щодо сплати орендної плати.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 в позові відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем не доведено наявність переважного права на поновлення договору оренди землі, з огляду на відсутність доказів належного виконання позивачем зобов'язань за таким договором відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі". Суд встановив, що позивачем як орендарем було допущено систематичне порушення умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, інформацією податкового органу про наявність у ТОВ "Хорол-Агро" значного податкового боргу з орендної плати за 2022 рік. Отже, як зазначив суд, договір оренди землі від 15.05.2010 припинив свою дію 05.08.2023 за закінченням строку, на який він був укладений.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та, переглядаючи справу в апеляційному порядку, виходив, зокрема із того, що положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з вимогою щодо укладення додаткової угоди до договору про поновлення його на новий строк) встановлено, що переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин має орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі. Однак, матеріали цієї справи свідчать, що позивач неналежно виконував зобов'язання за спірним договором оренди землі, зокрема, він не сплачував своєчасно і в повному обсязі орендну плату упродовж квітня-грудня 2022 року, станом на 01.12.2022 заборгованість у позивача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 15.05.2010 у становить 604 263,11 грн за період із 01.04.2022 по 01.12.2022; доказів оплати боргу у встановленому договором розмірі та строки позивач не надав, цього не спростував та протилежного не довів. Наведені обставини, як зазначив суд, свідчать про відсутність переважного права орендаря перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин та на укладення договору оренди землі на новий строк. Отже, договір оренди землі від 15.05.2010 припинив свою дію 05.08.2023 за закінченням строку, на який він був укладений.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 і рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у цій справі, ТОВ "Хорол-Агро" звернулося з касаційною скаргою (з урахуванням її уточненої редакції) до Верховного Суду, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі предмета позову, перевіряючи правовідносини, які існували між сторонами до 05.09.2023. У наведеному випадку, на його думку, слід досліджувати правовідносин між ТОВ "Хорол-Агро" до Хорольської міськради з 06.09.2023 до моменту прийняття орендодавцем рішення про припинення права користування землею та спірного договору оренди землі, тобто до 20.10.2023.
3.2. Від Хорольської міськради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому рада просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та це установили суди попередніх інстанцій, у користуванні ТОВ "Хорол-Агро" на умовах оренди перебувала земельна ділянка площею 34,1709 га, кадастровий номер 5324880300:00:042:0014, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі від 15.05.2010, зареєстрованого у Хорольському районному відділі Полтавської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2010 за № 041056300689.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 08.09.2017 № 9212-сг вказаний договір оренди землі було поновлено терміном на 7 років із встановленням орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки шляхом укладення 11.09.2017 додаткової угоди, яка набрала чинності з моменту її підписання сторонами.
У пункті 8 вказаної додаткової угоди передбачено, що, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони встановили, що договір укладено на 7 років, починаючи з 05.08.2015. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до пункту 28 додаткової угоди від 11.09.2017 орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з пунктом 34 додаткової угоди від 11.09.2017 дія договору припиняється зокрема, у разі невиконання орендарем пункту 28 договору.
Право оренди земельної ділянки за вказаною додатковою угодою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.09.2017, номер записів про інше речове право 22418625. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 15.05.2010.
З огляду на те, що договір оренди земельної ділянки мав закінчитися 05.08.2022, однак, відповідно до підпункту 1 пункту 27 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України цей договір було поновлено на один рік (до 05.08.2023) без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30.06.2023 ТОВ "Хорол-Агро" звернулося до Хорольської міськради із клопотанням щодо поновлення договору оренди землі строком на 7 років та орендною платою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі.
До клопотання позивачем додано пакет документів (проєкт додаткової угоди до договору оренди землі у 2 примірниках, копію договору оренди землі від 15.05.2010, копію додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 15.05.2010 та внесення змін до нього від 11.09.2017, копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Хорол-Агро", копію паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ).
Зазначене питання було предметом розгляду сесії Хорольської міськради, однак, за результатами голосування на другому пленарному засіданні 45 сесії Хорольської міськради від 16.08.2023 рішення не було прийнято.
У подальшому, 06.09.2023 ТОВ "Хорол-Агро" направило Хорольській міськраді заяву із проєктом додаткової угоди з проханням укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 15.05.2010 у редакції додаткової угоди від 11.09.2017 із посиланням на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
20.10.2023 Хорольська міськрада прийняла рішення № 2251 "Про припинення права користування земельними ділянками ТОВ "Хорол-Агро"", яким припинено ТОВ "Хорол-Агро" право користування земельною ділянкою площею 34,1709 га, кадастровий номер 5324880300:00:042:0014, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), розташованої на території Хорольської міськради за межами населеного пункту у зв'язку з неналежним виконанням орендарем обов'язків за договором оренди землі, наміром продажу права оренди на умовах аукціону (земельних торгах) з метою подальшого ефективного використання земельної ділянки та наповнення місцевого бюджету; зазначено, що 05.08.2023 договір оренди землі від 15.05.2010 припинив дію за закінченням строку, на який його було укладено.
Підставою для припинення користування спірною земельною ділянкою відповідач визначив, зокрема, неналежне виконання орендарем ТОВ "Хорол-Агро" умов договору оренди землі (несвоєчасне внесення орендарем орендної плати у строки, визначені договором), припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
Рішення Хорольської міської ради від 20.10.2023 № 2251 "Про припинення права користування земельними ділянками ТОВ "Хорол-Агро" є чинним.
Позивач стверджує, що ним дотримано порядок, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" для укладення договору оренди землі на новий строк, а саме він вчасно звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору та з проєктом відповідної додаткової угоди, однак відповідач рішення про поновлення чи відмову у такому не приймав; після закінчення строку дії договору оренди землі від 15.05.2010 ТОВ "Хорол-Агро" продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до цільового призначення, сплачує орендну плату та подає відповідну звітність до податкових органів; упродовж одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі Хорольська міськрада не висловила своїх заперечень щодо користування орендарем земельною ділянкою. Наведене стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
4.3. Предметом цього спору є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до спірного договору в редакції позивача, наведеній у позовній заяві.
4.4. Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено.
4.5. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, залишивши без змін судове рішення.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
При цьому частиною 6 вказаної статті було передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ІХ (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - із 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції, та стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статте 1261 Земельного кодексу України.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 1261 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Згідно з частиною 2 статті 1261 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 1261 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом із тим, як вже зазначалося, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 1261 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 1261 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.
Отже, зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 1261 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 у спорі, що виник з договору оренди землі стосовно продовження орендних правовідносин, який було правомірно враховано судом апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції установив, що на час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк та звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", а отже, до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення позивача із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди).
За змістом частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у вказаній редакції, чинній як на момент звернення позивача із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди, так і з позовом у цій справі), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У розумінні положень наведеної норми орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, у тому числі через судовий захист (постанови Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 20.03.2024 у справі № 910/4561/22).
Таким чином, у вирішенні питання щодо продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 Цивільного кодексу України, а не будь-яким.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.6. Дослідивши обставини та наявні у справі докази, надавши оцінку діям сторін у спірних земельних правовідносинах щодо продовження договору оренди, попередні судові інстанції установили обставини неналежного та недобросовісного виконання орендарем умов спірного договору оренди землі. Здійснюючи апеляційний розгляд справи, суд апеляційної інстанції установив, що ТОВ "Хорол-Агро" у 2022 році не сплачувало належно орендну плату і за ним як орендарем рахувався податковий борг станом на 07.11.2022 у загальній сумі 679 911,34 грн, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.11.2022 №12288/5/16-31-13-09-06. Водночас, станом на 01.12.2022 за позивачем рахувався податковий борг в сумі 604 263,11 грн, який виник за період із 01.04.2022 по 01.12.2022, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.07.2023 № 12208/5/16-31-13-09-02. Також, як з'ясував апеляційний господарський суд, Хорольська міськрада неодноразово зверталася до ТОВ "Хорол-Агро" щодо необхідності сплати орендної плати в розмірі та строки, визначені в договорі оренди земельної ділянки, про що свідчать наявні у справі листи від 27.05.2022 № 1808, від 23.06.2022 № 06-22/2135, від 19.08.2022 № 06-22/3017, від 06.09.2022 № 06-22/3443, від 27.09.2022 № 06-22/3795. Звідси, як висновував, апеляційний господарський суд, орендарем було порушено умови договору оренди земельної ділянки та не сплачувалася своєчасно і в повному обсязі орендна плата упродовж квітня-грудня 2022 року.
Щодо наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень, то, як зазначив суд апеляційної інстанції, вони свідчать про сплату ТОВ "Хорол-Агро" орендної плати за договором лише за період січень-грудень 2023 року, січень-лютий 2024 року, однак жодним чином не доводять належного виконання ТОВ "Хорол-Агро" зобов'язань з повної та своєчасної сплати орендної плати за період із квітня по грудень 2022 року. За висновками суду, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження перерахування орендної плати на користь відповідача у період із квітня по грудень 2022 року.
Також суд апеляційної інстанції урахував і те, що долучені позивачем до апеляційної скарги нові докази, а саме довідка Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.08.2024 № 12004АП/16-31-13-09-02-Е, а також платіжні доручення про сплату орендної плати за період серпень-грудень 2023 року, січень-липень 2024 року, не подавались ТОВ "Хорол-Агро" до суду першої інстанції (частина платіжних доручень міститься у справі) і заявник належним чином не обґрунтував причин неможливості їх подання до місцевого суду, що виключає надання апеляційним судом оцінки таким доказам в силу вимог частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України. До того ж надані позивачем довідки Головного управління ДПС у Полтавській області про відсутність податкового боргу у 2023 та 2024 році самі по собі (без платіжних документів) не свідчать про відсутність такого боргу саме у 2022 році та не спростовують встановлених судом обставин неналежного виконання позивачем договору оренди землі в частині своєчасного внесення орендної плати упродовж квітня-грудня 2022 року.
Таким чином, за висновками суду, матеріали справи не містять жодних доказів здійснення ТОВ "Хорол-Агро" оплати орендної плати за договором за період з квітня по грудень 2022 року, хоча орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з наслідками в разі порушення ним зобов'язань. Інші ж докази сплати орендної плати на користь орендодавця упродовж 2023-2024 років не впливають на обставини неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань у 2022 році щодо внесення орендних платежів.
Такі дії орендаря, за висновками суду, не можуть вважатися як належне виконання умов договору оренди землі при вирішенні питання продовження та поновлення його дії.
Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про неналежне виконання орендарем обов'язків за спірним договором оренди землі відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", тоді як законодавчо передбачено, що право на продовження орендних правовідносин має тільки той орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі.
4.7. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.8. Як уже зазначалося, на обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилався на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено), покладається на скаржника.
Так, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
Між тим, скаржник в касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо вказаної ним норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови у позові. Він лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній правовий висновок суду касаційної інстанції, та у цій частині доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника із прийнятими судовими рішеннями про відмову у позові. Висновок судів щодо відсутності підстав для продовження договірних земельних правовідносин був зумовлений конкретними обставинами цієї справи, зокрема встановленими судами фактичними обставинами неналежного та недобросовісного виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди землі в частині сплати орендної плати, зокрема, упродовж 2022 року.
Водночас суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
У контексті наведеного Верховний Суд також зазначає, що висновок щодо питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме щодо втрати орендарем переважного права на поновлення договору оренди у зв'язку із неналежним його виконанням, викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 29.08.2024 у справі № 910/10380/20, від 14.01.2025 у справі № 912/2104/23, від 13.05.2025 у справі № 927/1237/23 і здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування відповідає зазначеним висновкам.
Отже, зважаючи на встановлені судами обставини справи, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ "Хорол-Агро" про визнання укладеною додаткової угоди, оскільки право орендаря на продовження орендних правовідносин, та, відповідно, можливість його судового захисту, законодавчо передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором. Звідси надання судами оцінки діям сторін у спірних земельних правовідносинах щодо продовження договору оренди, зокрема добросовісності виконання орендарем своїх обов'язків за договором оренди землі під час його дії, не свідчить про вихід судів за межі предмета позову у зв'язку з чим відхиляються як необґрунтовані відповідні доводи касаційної скарги.
4.9. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови та задоволення касаційної скарги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).
5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим оскаржені у справі рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорол-Агро" залишити без задоволення.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 і рішення Господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у справі № 917/1869/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак