13 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/1353/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 911/1353/23 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365"
до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод"
про стягнення 2 076 659,61 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу № 22/11 від 15.05.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", в якому, в редакції заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.05.2019 № 22/11 за період травень - вересень 2022 року у розмірі 2 076 659,61 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі № 911/1353/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 04.11.2025 Верховний Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 911/1353/23 залишив без змін.
У заяві від 30.10.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" повідомило про орієнтовний розмір витрат у суді касаційної інстанції, та те, що докази їх понесення буде подано у встановлений строк.
При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції не здійснювався.
06 листопада 2025 року на адресу Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" 3 750,00 грн витрат на правничу допомогу.
У додаткових поясненнях у справі від 03.11.2025 щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та у відзиві від 11.11.2025 на заяву про ухвалення додаткового рішення, позивач просить відмовити у стягненні таких витрат. Вказані додаткові пояснення та відзив мотивовані тим, що: разом з першим процесуальним документом (відзивом на касаційну скаргу) відповідачем не було заявлено орієнтовний розрахунок понесених витрат, а подана заява не містить його детального розрахунку та підтвердження; розмір витрат на правничу допомогу не було заявлено до судових дебатів і не було подане клопотання про їх понесення; відзив на касаційну скаргу поданий ОСОБА_1 , що спростовує твердження відповідача про складання відзиву; відповідачем не додано до заяви договору про надання юридичних послуг чи правової допомоги адвокатом, а наданий лише акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 04/24 від 04.01.2024. Однак без договору такий акт не має юридичної сили, оскільки немає підстави для його складання.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Норми статті 59 Конституції України встановлюють, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3 750,00 грн в суді касаційної інстанції надало:
- договір про надання правничої допомоги від 04.01.2024 № 04/24 (надалі - Договір), укладений між адвокатом - Шараєвською Вікторією Петрівною (надалі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" (надалі - Клієнт), за умовами якого: Клієнт доручає та зобов'язується оплатити, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1); Адвокат, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги, зокрема: надання правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта (пункт 2.1.1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (пункт 2.1.2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (пункт 2.1.7); за надання правничої допомоги, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує гонорар в готівковій або безготівковій формі на поточний рахунок Адвоката (пункт 4.1); при розрахунку суми гонорару враховується час, що буде витрачений Адвокатом (пункт 4.2); за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги і її вартість (пункт 4.4); Договір набирає чинності з моменту його підписання Адвокатом і Клієнтом та діє до 31 грудня 2024 року. Строк Договору може бути продовжено за письмовою домовленістю сторін (пункт 7.1);
- додаткову угоду від 30.12.2024 до Договору, якою пункт 7.1 Договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання Адвокатом і Клієнтом та діє до 31 грудня 2025 року. Строк Договору може бути продовжено за письмовою домовленістю сторін»;
- додаток від 11.02.2025 № 2 до Договору, в якому сторони погодили, що: Адвокат приймає на себе обов'язки надати Клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених Договором щодо підготовки відзиву на касаційну скаргу, супутніх документів та пояснень за необхідності та здійснення всіх юридично значимих дій з представництва інтересів Клієнта у Верховному Суді (Касаційний господарський суд) при розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 року (дата складання та підписання повного тексту 11.10.2023 року) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 року у справі № 911/1353/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Херсонський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 22/11 від 15.05.2019; правнича допомога включатиме в себе наступний обсяг робіт: 1. Опрацювання документальної складової по даному питанню, а саме: ознайомлення з касаційною скаргою та написання відзиву до неї - кількість запланованого часу зазначається по факту в Акті виконаних робіт, з розрахунку 700 грн 1 година; 2. За необхідності представництва інтересів Клієнта безпосередньо в судовому засіданні, узгоджується наступний гонорар з розрахунку за одну годину правничої допомоги Адвоката, щодо здійснення судового представництва Клієнта, ознайомлення з матеріалами справи: - за здійснення судового представництва Клієнта - 2 500,00 грн за 1 судове засідання (з урахуванням проїзду Адвоката до суду і назад), - за здійснення судового представництва Клієнта (в режимі відеоконференцзв'язку) - 1 000,00 грн за 1 судове засідання; мінімальна вартість за забезпечення судового представництва Клієнта у судовому засіданні починається від однієї години; загальний гонорар за правничу допомогу зазначається в Акті виконаних робіт по факту закінчення розгляду справи в Верховному суді;
- Акт виконаних робіт від 05.11.2025 до Договору, у якому сторони визначили, що Адвокат надав Клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених Договором, а саме: ознайомлення з касаційною скаргою та написання відзиву на неї - всього витрачено часу 2,5 год з розрахунку 700 грн за 1 годину. Вартість послуги по даному пункту становить 1 750 грн; участь в судових засіданням призначених в режимі відеоконференції, що підтверджується протоколами судових засідань в режимі відеоконференції від 11.03.2025, 29.04.2025. Всього засідань, в яких взяв участь адвокат - 2 з розрахунку по 1 000,00 грн за кожне судове засідання в режимі відеоконференції. Вартість наданих послуг по даному пункту становить 2 000,00 грн; всього Адвокатом надано Клієнту послуг на загальну суму 3 750,00 грн;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серій АІ № 1543653.
Отже Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Доводи позивача про те, що разом з першим процесуальним документом (відзивом на касаційну скаргу) відповідачем не було заявлено орієнтовний розрахунок понесених витрат, і розмір витрат на правничу допомогу не було заявлено до судових дебатів та не було подане клопотання про їх понесення, Суд відхиляє, з огляду на таке.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);
- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, від 11.01.2024 у справі № 924/423/23, від 28.08.2025 у справі № 910/8275/24). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20);
- застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, від 18.01.2024 у справі № 927/885/17);
- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткові постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17, від 03.10.2025 у справі № 922/1834/24);
- відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 927/26/18).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до прийняття Верховним Судом постанови у цій справі № 911/1353/23, а саме, 30.10.2025 було подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" повідомило про орієнтовний розмір витрат у суді касаційної інстанції (5 000,00 грн), та те, що докази їх понесення буде подано у встановлений строк.
При цьому, Суд зазначає, що у даному випадку позивач не довів, яким чиним неподання відповідачем попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом з відзивом на касаційну скаргу, при умові того, що такий розрахунок був ним поданий окремою заявою до прийняття Верховним Судом постанови у даній справі, порушило принцип змагальності та завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо обґрунтованості та співмірності заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. До того ж, позивач висловив свої міркування щодо заявлених витрат шляхом подання 03.11.2025 додаткових поясненнях щодо заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та подання 11.11.2025 відзиву на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що відповідачем не додано до заяви про ухвалення додаткового рішення договору про надання юридичних послуг чи правової допомоги адвокатом, а наданий лише акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 04/24 від 04.01.2024, є необґрунтованими, оскільки відповідачем до прийняття постанови у цій справі (разом із заявою від 30.10.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу) було надано до Суду Договір, додаткову угоду від 30.12.2024 до Договору, додаток від 11.02.2025 № 2 до Договору, ордер.
Доводи позивача про те, що відзив на касаційну скаргу поданий ОСОБА_1 , що спростовує твердження відповідача про складання відзиву, Суд відхиляє як необґрунтовані, адже з умов додатку від 11.02.2025 № 2 до Договору вбачається, що правничі послуги Адвоката у даному випадку охоплювались лише підготовкою (написанням) відзиву на касаційну скаргу, а не підписанням і поданням (направленням) такого відзиву до Верховного Суду. До того ж факт підписання відзиву на касаційну скаргу та подання (направлення) його до Верховного Суду директором Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" не спростовує обставин здійснення саме адвокатом - Шараєвською Вікторією Петрівною дій щодо ознайомлення з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" у цій справі, аналізу такої скарги, та фактичного написання, виготовлення відповідного відзиву.
Крім того обставини надання Адвокатом та отримання Клієнтом за Договором таких послуг (написання відзиву на касаційну скаргу) у цій справі підтверджується Актом виконаних робіт від 05.11.2025 до Договору.
До того ж обставини надання Адвокатом та отримання Клієнтом за Договором послуг щодо участі в судових засіданнях, призначених в режимі відеоконференції, визначені в Акті виконаних робіт від 05.11.2025 до Договору, підтверджуються також протоколами судових засідань від 11.03.2025 та від 29.04.2025, відповідно до яких відповідача в судових засіданнях представляла адвокат - Шараєвська В.П.
Тобто витрати відповідача на правничу допомогу у суді касаційної інстанції є реальними та такими, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи та підтверджуються матеріалами справи.
Суд вважає доведеними обставини надання Адвокатом Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" професійної правничої допомоги у цій справі у суді касаційної інстанції у заявленому розмірі, і такі витрати повною мірою відповідають обсягу наданих адвокатом послуг крізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їхньої дійсності, необхідності та не є надмірними.
При цьому Суд враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" у своїх запереченнях не обґрунтовувало відсутність співмірності витрат з наданими Адвокатом послугами Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод".
Отже, враховуючи результати розгляду справи у суді касаційної інстанції, положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 3 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (місцезнаходження: 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 5-А, кім. 509; код ЄДРПОУ 41447959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Херсонський машинобудівний завод" (місцезнаходження: 09150, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Промислова, 2; код ЄДРПОУ 35788406) 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 911/1353/23.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Київської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
О.А. Кролевець