12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2737/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України,
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тихий П. В., Гребенюк Н. В., Плахов О. В.
від 10.09.2025
за позовом Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України
про стягнення 24 910 095,90 грн.
1. Історія справи
Харківська обласна прокуратура, виступаючи в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", в якій просила стягнути з відповідача 24 910 095,90 грн, з яких: 22 325 623,64 грн - основний розмір заборгованості зі сплати концесійних платежів за період з ІІ кварталу 2022 року до ІV кварталу 2023 року (включно); 22 325,62 грн - штрафні санкції; 1 774 972,85 грн - інфляційні втрати за період з 05.08.2022 до 01.07.2024; 787 173,81 грн - 3% річних за період з 05.08.2022 до 25.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Концесійного договору від 20.04.2012 в частині своєчасної сплати концесійних платежів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2737/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі №922/2737/24 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2737/24.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 922/2737/24 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", зупинено апеляційне провадження у справі № 922/2737/24 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23, на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 було зупинено апеляційне провадження у справі № 922/2737/24 до вирішення Верховним Судом справи № 922/639/23, однак постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 922/639/23 судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу № 922/639/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області;
- за результатами нового розгляду справи, рішенням від 06.08.2025 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні позову. Повний текст зазначеного рішення складено 18.08.2025, отже станом на 27.08.2025 воно не набрало законної сили;
- тобто розгляд вказаної справи № 922/639/23 по суті не закінчено, відтак, відсутні остаточні висновки щодо питань: чи вплинула передача єдиного майнового комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" в управління Фонду державного майна України на зміну сторін Концесійного договору; чи був здійснений перехід прав та обов'язків від Міністерства енергетики України як концесієдавця за Концесійним договором до Фонду державного майна України; чи набув Фонд державного майна України всі права та обов'язки за Концесійним договором, чи виключно Фонд державного майна України є органом управління у розумінні Концесійного договору, а Міністерство енергетики України втратило права та обов'язки за Концесійним договором і перестало бути його стороною - у контексті застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокурором інтересів держави;
- враховуючи, що без вирішення вказаних питань, наведених у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 922/639/23 (до розгляду якої в касаційному порядку вже було зупинено провадження в даній справі № 922/2737/24), є неможливим вирішення спору у справі № 922/2737/24, а також з огляду на те, що на теперішній час рішення господарського суду у справі № 922/639/23 за результатами нового розгляду справи з урахуванням вказівок Верховного Суду не набрало законної сили, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення єдності судової практики у спірних правовідносинах, дотримання принципу правової визначеності та уникнення суперечності у судових рішеннях, дійшов висновку про задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" та про зупинення апеляційного провадження у справі № 922/2737/24 до набрання чинності остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у даній справі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України, подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням приписів статей 86, 227, 229 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що: суд апеляційної інстанції належним чином не встановив і, як наслідок, не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи № 922/2737/24, та пріоритетність справи № 922/639/23; в оскаржуваній ухвалі вказано, що розгляд справи № 922/639/23 по суті не закінчено, відтак, відсутні остаточні висновки щодо певних питань, проте, саме ці питання підлягають вирішенню Східним апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги прокурора на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2737/24; судом апеляційної інстанції не зазначено, чому такі обставини не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні даної справи, та яким чином встановлені в іншій справі (яка також наразі переглядається цим же апеляційним судом) обставини вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі № 922/2737/24 щодо наявності або відсутності саме юридичних підстав для стягнення заборгованості.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Порядок та умови зупинення провадження у справі унормовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
За змістом наведеного пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має права самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється (постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
У постанові від 01.03.2024 у cправі № 910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зробив такі висновки: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Як зазначалось вище, у даній справі № 922/2737/24 Харківська обласна прокуратура, виступаючи в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики України звернулася з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про стягнення боргу зі сплати концесійних платежів, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Концесійного договору від 20.04.2012 в частині своєчасної сплати концесійних платежів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2737/24 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначений прокурором позивач - Міністерство енергетики України не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. Тобто є неналежним позивачем, що є підставою для відмови у даному позові.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Під час здійснення апеляційного провадження, 10.09.2025 апеляційний господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу, якою, зокрема, зупинив апеляційне провадження у справі № 922/2737/24 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23.
Зупиняючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у справі № 922/639/23, розгляд якої по суті не закінчено, відсутні остаточні висновки щодо питань: чи вплинула передача єдиного майнового комплексу ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" в управління Фонду державного майна України на зміну сторін Концесійного договору; чи був здійснений перехід прав та обов'язків від Міністерства енергетики України як концесієдавця за Концесійним договором до Фонду державного майна України; чи набув Фонд державного майна України всі права та обов'язки за Концесійним договором, чи виключно Фонд державного майна України є органом управління у розумінні Концесійного договору, а Міністерство енергетики України втратило права та обов'язки за Концесійним договором і перестало бути його стороною - у контексті застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокурором інтересів держави. Суд апеляційної інстанції зазначив, що без вирішення вказаних питань є неможливим вирішення спору у справі № 922/2737/24.
Однак Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неможливість розгляду цієї справи № 922/2737/24 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23, оскільки суд у будь-якому випадку зобов'язаний встановити та оцінити зокрема обставини щодо належності/неналежності позивача - Міністерства енергетики України (чи є він органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, в інтересах якого звернулась прокуратура) на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що входить до предмета доказування у межах справи № 922/2737/24, а тому об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 922/639/23 була відсутня.
Так, зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції жодним чином не пояснив та не мотивував неможливість встановити відповідні обставини у межах справи, що розглядається, через обмеженість юрисдикції, предметом позову чи то з інших мотивованих підстав; не аргументував неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та наявні у ній докази.
Суд звертає увагу на те, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 922/639/23, суд у цій справі має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті.
Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Проте, зупиняючи провадження у даній справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що зупинення провадження у наведеному випадку може призвести до безпідставного затягування апеляційного перегляду вже ухваленого рішення місцевого господарського суду по суті спору у справі № 922/2737/24.
Таким чином оскаржувана ухвала постановлена без дотримання положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 922/639/23, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).
Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.
6. Судові витрати
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України задовольнити.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 922/2737/24 скасувати.
3. Справу № 922/2737/24 направити для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
І.Д. Кондратова