12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1598/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024
(суддя Тимошевська В. В.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025
(головуюча - Верхогляд Т. А., судді: Парусніков Ю. Б., Іванов О. Г.)
у справі за позовом Заступника керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Світловодської міської ради Олександрійського району Кіровоградської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО"
про стягнення 28 062,00 грн.
1. У червні 2024 року Заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Світловодської міської ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення збитків в сумі 28 062,00 грн, заподіяних неповним виконанням робіт за договором № 225 від 13.10.2020, укладеним між Власівською селищною радою (правонаступником якої є Світловодська міська рада Олександрійського району Кіровоградської області) та відповідачем.
2. Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеної в межах кримінального провадження будівельно-технічної експертизи встановлено завищення вартості фактично виконаних за договором від 13.10.2020 робіт на суму 28 062,00 грн, що призвело до збитків державі в особі позивача. Мотивуючи порушення інтересів держави в особі позивача, прокурор вказував на неефективне використання бюджетних коштів та невжиття зі сторони позивача, як головного розпорядника бюджетних коштів, належних заходів на усунення порушень.
3. 11.10.2024 Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025, яким позов задовольнив повністю.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності завищення вартості виконаних будівельних робіт за договором № 225 від 13.10.2020 на суму 28 062,00 грн, що свідчить про протиправність дій відповідача, які полягають в порушенні умов договору щодо об'ємів фактично виконаних робіт та визначення їх вартості, а відсутність вини відповідача під час розгляду справи останній не спростував.
5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд докладно і обґрунтовано оцінив доводи відповідача щодо відхилення експертного висновку і правильно виснував, що наданий до справи висновок судової будівельно-технічної експертизи № 0707/23/1 від 10.01.2024 складено відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз, підстав для відхилення вказаного висновку експерта у суду першої інстанції не було, тому такий висновок є належним, допустимим та достовірним доказом, і Господарський суд Кіровоградської області дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми.
6. 28.10.2025 відповідач надіслав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
7. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
8. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
10. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
14. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
15. Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо наявності права/відсутності права органів прокуратури подавати позови на всю суму, якщо виконання робіт здійснюється шляхом співфінансування бюджетних коштів і не бюджетних коштів.
16. Відповідач також зазначає, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені у судових рішеннях у цій справи, при розгляді кримінального провадження № 42023122030000026 (підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки докази у справі, яка переглядається отримані з кримінального провадження, яке розглядається в Світловодському міськрайонному суді щодо керівника підприємства.
17. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а", "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
18. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
19. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
20. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
21. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
22. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
23. Колегія суддів зазначає, що з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами обставини, посилання скаржника на відсутність висновків Верховного Суду та посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, фактично зводиться до необхідності переоцінки доказів у справі та є спробою спонукання суду касаційної інстанції до встановлення інших обставин, аніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
24. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
25. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
26. Наявність у цьому випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України в межах перевірки матеріалів касаційної скарги не підтвердилась.
27. Верховний Суд зауважує, що положення про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи означає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, має обґрунтувати зазначені обставини та додати докази на їх підтвердження.
28. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України покладається на скаржника.
29. Натомість скаржник належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у цій справі, при розгляді іншої справи, оскільки не надав жодних доказів на підтвердження наведених доводів щодо необхідності відкриття касаційного провадження.
30. Зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки на те, що рішення у цій справі може вплинути на розгляд кримінального провадження без належного обґрунтування є недостатнім для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень згідно з підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
31. За таких обставин, касаційна скарга відповідача не містить належного та достатнього обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та заперечення результату розгляду справи судом, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.
32. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримався умови допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 28 062,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
34. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у зв'язку з чим Верховний Суд не розглядає інші наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/1598/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДОМО" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2025.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко