10 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 902/44/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду Вінницької області
у складі судді Яремчука Ю. О.
від 19.06.2025 та
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Павлюк І. Ю., Коломис В. В., Розізнана І. В.
від 23.09.2025
за позовом Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу,
Рішенням від 19.06.2025 у справі № 902/44/25 (з урахуванням ухвали від 30.06.2025 про виправлення описки) Господарський суд Вінницької області позов задовольнив частково. Визнав недійсними: додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"; додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект". Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" на користь Міністерства оборони України 16 211 273,30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, 9 433 118,94 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів, 790 527,77 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовив.
Постановою від 23.09.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25.
20 жовтня 2025 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 змінити, виклавши рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Визнати недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Визнати недійсною додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Визнати недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Стягнути з ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції у розмірі 86 447 843,67 грн.".
Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В касаційній скарзі Міністерства оборони України зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій застосували частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування даних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21.
Наведені доводи визнаються Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.
Водночас, Міністерство оборони України оскаржує рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 не тільки в частині зменшення неустойки (штрафу та пені), а ще й в частині відмови у стягненні 20% штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.3.8 договору за односторонню відмову від виконання зобов'язань, однак в цій частині не вказує за наявністю якого виключного випадку оскаржуються вищевказані судові рішення у справі № 902/44/25.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто не менше 3 028,00 грн та не більше 1 059 800,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3 028,00 грн, а позов поданий у 2025 році.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З прохальної частини касаційної скарги Міністерства оборони України вбачається, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 оскаржується в касаційному порядку в частині відмови у стягненні штрафних санкцій у загальній сумі 60 803 451,43 грн. Враховуючи викладене, у даному випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 1 459 282,83 грн, а саме 912 051,77 грн (1,5% від 60 803 451,43 грн) х 200% х 0,8.
Однак до касаційної скарги Міністерства оборони України не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Проте 21 жовтня 2025 року на адресу Суду надійшло клопотання, в якому Міністерство оборони України просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 до ухвалення судового рішення за результатами касаційного провадження. В обґрунтування вказаного клопотання Міністерство оборони України зазначає, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні Міністерство оборони України залучено до здійснення заходів правового режиму воєнного стану відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 181-р від 24.02.2022 "Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні"; упродовж визначеного строку для касаційного оскарження рішення суду об'єктивно відсутня реальна можливість здійснити оплату судового збору внаслідок складної безпекової ситуації в державі, спричиненої російською агресією, зокрема, через масштабні ракетні обстріли території України, тощо.
Розглянувши клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Верховний Суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За приписами частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, касаційна скарга Міністерства оборони України залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:
- викладення належного обґрунтування виключного випадку/випадків, передбаченого частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, за наявністю якого/яких оскаржуються рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 в частині відмови у стягненні 20% штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.3.8 договору за односторонню відмову від виконання зобов'язань;
- подання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 у встановленому законом порядку та розмірі, а саме в сумі 1 459 282,83 грн.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25.
2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 902/44/25 залишити без руху.
3. Надати Міністерству оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Міністерству оборони України, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова