29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"04" листопада 2025 р. Справа № 924/961/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи - підприємця Барбарука Руслана Григоровича м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ - Монтаж" м. Хмельницький
про стягнення 761550,00 грн
Представники сторін:
позивач: Мельник О.Д. - адвокат, діє на підставі ордера серія ВХ №1108685 від 15.10.2025
відповідач: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Хмельницької області 17.09.2025 надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Барбарука Руслана Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ - Монтаж" про стягнення 761550,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що згідно з платіжними інструкціями позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 761550,00 грн з призначенням платежу - оплата за тканину. Однак будь-який договір, на підставі якого здійснювались зазначені платежі, між сторонами не укладався. Кошти сплачувались за товар, асортимент, кількість і вартість якого мали визначатись пізніше. Зазначає, що оскільки між сторонами не укладено договору, у відповідача відсутні підстави для отримання цих коштів. За вказаної обставини до правовідносин, які виникли з відповідачем, мають застосовуватися положення чинного законодавства України, якими врегульовано порядок повернення безпідставно одержаного майна (коштів). Вказує, що 10.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно одержаних ним грошових коштів, яку було обґрунтовано посиланням на приписи ст.1212 ЦК України. Однак претензію залишено відповідачем без відповіді i задоволення. Позивач вважає, що відповідач, який за відсутності договору як правової підстави для одержання коштів, безпідставно набув та утримує перераховані грошові кошти, зобов'язаний їх повернути в силу приписів ст. 1212 ЦК України. З огляду на вказане, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 761550,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025, зазначену позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/961/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09:30 год. 16 жовтня 2025 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 10 жовтня 2025 року включно.
В підготовчому засіданні 16.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 04 листопада 2025 року, про що постановлена ухвала із занесенням до протоколу судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2025 підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача для участі в судовому засіданні 04.11.2025 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, суд надіслав відповідачу ухвали від 19.09.2025 та 17.10.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак конверти з ухвалами суду повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, враховуючи, що відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву та участь в засіданнях суду, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.
Відповідно до платіжних інструкцій №19 від 20.09.2022, №21 від 21.09.2022 та №22 від 27.09.2022 фізична особа-підприємець Барбарук Р.Г. перерахував ТОВ "Топ - Монтаж" кошти в загальному розмірі 761550,00 грн, з призначенням платежу оплата за тканину.
10 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією, згідно з якою просив протягом 7 днів з дня одержання претензії повернути грошові кошти в сумі 761550,00 грн. Підставою для повернення зазначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Вказана претензія надіслана відповідачу, що підтверджується поштовою накладною №2900100461810 від 10.09.2025 та фіскальними чеками відділення поштового зв'язку від 10.09.2025.
Враховуючи, що відповідач не повернув вищевказані кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Аналізуючи надані по справі докази, пояснення представника позивача, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне.
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права і законного інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
У даній справі позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна - грошових коштів в сумі 761550,00 грн, оскільки сторони так і не уклали договір, на підставі якого здійснювались зазначені платежі.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3)обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.
Ознаки, характерні для кондикції, передбачають, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Суд встановив, що відповідно до платіжних інструкцій №19 від 20.09.2022, №21 від 21.09.2022 та №22 від 27.09.2022 позивач перерахував відповідачу кошти в загальному розмірі 761550,00 грн з призначенням платежу оплата за тканину.
В ході судового розгляду судом не виявлено та сторонами не надано доказів існування між останніми господарських зобов'язань або укладених договорів, на підставі яких здійснювалась сплата спірних коштів.
Отже, відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 761550,00 грн без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.
Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.09.2025, згідно з якою просив протягом 7 днів з дня одержання претензії повернути грошові кошти в сумі 761550,00 грн.
Однак відповідач вказані кошти не повернув, доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зважаючи на викладене, враховуючи встановлення судом факту отримання коштів відповідачем, відсутність правової підстави для їх отримання, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явленої позивачем кондикційної вимоги до відповідача про повернення 761550,00 грн в силу приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов фізичної особи - підприємця Барбарука Руслана Григоровича м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ - Монтаж" м. Хмельницький про стягнення 761550,00 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ - Монтаж" (м. Хмельницький, вул.Яремчука Назарія, буд. 29, код 38715105) на користь фізичної особи - підприємця Барбарука Руслана Григоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 761550,00 грн (сімсот шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.), витрати на оплату судового збору в розмірі 11423,25 (одинадцять тисяч чотириста двадцять три гривні 25 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 13.11.2025.
Суддя Л.О. Субботіна
Ухвалу надіслати позивачу на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та на поштову адресу: АДРЕСА_3 - рек. листом, відповідачу на поштову адресу: АДРЕСА_2 - рек. листом.