65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/217/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до відповідача: Високопільського закладу дошкільної освіти (ЯСЛА-САДОК) «БАРВІНОК» (74000, Херсонська обл., Бериславський р-н, смт. Високопілля(з), вул. Банкова, буд. 32, корпус 2)
про стягнення 31 241, 76 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
23.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі «Електронний суд» (вх. № 228/25 від 23.01.2025), про стягнення з Високопільського закладу дошкільної освіти (ЯСЛА-САДОК) «БАРВІНОК» (далі - ЗДО «БАРВІНОК», відповідач) на його користь боргу у загальній сумі 31 241, 76 грн, у тому числі: основного боргу у сумі 9 829, 36 грн; пені у сумі 11 417, 51 грн; три проценти річних у сумі 1 629, 84 грн; інфляційні втрати у сумі 8 365, 05 грн.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 28.01.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів 28.01.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 провадження у справі № 916/217/25 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача ЗДО «БАРВІНОК» про стягнення 31 241, 76 грн зупинено до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2025 поновлено провадження у справі № 916/217/25 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача ЗДО «БАРВІНОК» про стягнення 31 241, 76 грн; запропоновано сторонам надати пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 у строк до 07.11.2025.
Ухвали суду від 31.03.2025 та від 28.10.2025 були доставлені позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів 01.04.2025 28.10.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі - через “Електронний кабінет» та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, ухвали суду від 28.01.2025, 31.03.2025 та 28.10.2025 були надіслані позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Щодо строку розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Частиною 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, зокрема: зупинення провадження у справі, необхідність реалізації права сторін на надання пояснень з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, суд розглянув справу № 916/217/25 поза межами строку, встановленого ст. 248 ГПК України, у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
17.11.2021 між сторонами було укладено договір № 20-1181/21-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого з листопада 2021 по березень 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 190 766, 34 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, у тому числі коригуючим актом, від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 20 344, 69 грн; від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 58 517, 71 грн; від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 59 103, 06 грн; від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 42 971, 52 грн; від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 9 838, 21 грн; від 25.04.2022 за березень 2022 на суму 9 829, 36 грн.
Позивач зазначив, що відповідачем акти приймання-передачі природного газу, які неодноразово йому направлялися, за листопад 2021 - березень 2022 не підписані та не повернуті, проте, враховуючи дані Інформаційної платформи, обсяги спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.
Позивач вказав, що обсяг спожитого відповідачем природного газу, зазначений в актах приймання-передачі за листопад 2021 по березень 2022, відповідає даним, зазначеним у відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 02.12.2024 № ТОВВИХ-24-18586.
В порушення умов договору (п. 5.1.) відповідач лише частково здійснив оплату за переданий газ на суму 180 936, 98 грн, внаслідок чого розмір несплаченої суми основної заборгованості, яку позивач просить стягнути у судовому порядку, складає 9 829, 36 грн.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 11 417, 51 грн. за період з 16.02.2022 по 16.11.2022; 3% річних в сумі 1629, 84 грн за період з 16.02.2022 по 31.10.2024; інфляційні втрати в сумі 8 365, 05 грн за період з 01.05.2022 по 31.10.2024; а загальна сума боргу відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, складає - 31 241, 76 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору, у розмірі - 2 422, 40 грн.
У додаткових поясненнях у справі, сформованих в системі «Електронний суд» 05.11.2025 (вх. № 35116/25 від 05.11.2025), позивач звертає увагу на те, що протягом листопада-грудня 2022 вже діяла ч. 1 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» від 15.03.2022 (діє з 20.03.2022) з послідуючими змінами.
На час виникнення спірних правовідносин (березень 2022 року) діяв Закон № 1618-IX, згідно якого заборона переміщення товарів, робіт і послуг поширювалася виключно на територію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тобто на території, зазначені у пунктах 1- 3 частини першої статті 3 Закону № 1618-IX, тоді як жодної згадки про інші тимчасово окуповані території, зокрема на території Херсонської області, у цій редакції Закону не було. Також, положення ст. 13-1 Закону стосуються заборони на «переміщення» а не на «продаж».
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» датою окупації Високопільської селищної територіальної громади визначено 10.03.2022. Втім, на момент дії спірних відносин, був відсутній законодавчо затверджений перелік окупованих територій, у зв'язку з чим позивач не мав можливості встановити, чи перебуває відповідач на окупованій території України в момент поставки природного газу. Вважає, що постанова у справі № 908/1162/23 не є релевантною до поточної справи.
Вказує, що відповідачем належних та допустимих у розумінні ст. ст. 77, 78 ГПК України актів про припинення як споживання, так і розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об'єкти відповідача, до матеріалів справи не надано. Отже, саме відповідач мав оперативно припинити споживання газу та звертатись до відповідних органів з питання можливості врегулювання взаємовідносин, які виникли між сторонами, на законодавчому рівні. Відповідачем не надано жодного доказу (наказу, розпорядження тощо), що він призупинив свою діяльність або те, що він не користувався майном (обладнанням тощо), за яким відбувалось споживання природного газу у спірний період. Отже, Відповідачем не спростовано факт споживання природного газу за умовами договору, а також не надано доказів оплати отриманого природного газу.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань відповідач ЗДО “БАРВІНОК» зареєстроване за адресою: 74000, Херсонська обл., Бериславський район, селище міського типу Високопілля(з), вул. Банкова, буд. 32, корпус 2.
17.11.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ЗДО «БАРВІНОК» був укладений договір № 20-1181/21-БО-Т, п. 1.1. якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 2.3. договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
П. 2.4. договору передбачено, зокрема, що в будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Згідно з п. 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Умовами п. 3.2. договору визначено, що постачання газу за договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
П. 3.5. договору погоджено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до підпункту 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з підпунктом 3.5.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3 договору споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Умовами підпункту 3.5.4. п. 3.5. договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу, вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
Згідно з п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 42 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554, 00 грн.
П. 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього договору.
Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За змістом п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 13.1. договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.
Відповідно до коригуючого акту від 25.04.2022 приймання-передачі природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв імпортований природний газ, ввезений на митну територію України, з урахуванням коригування 8, 85 грн.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв в період місяця - березень 2022 імпортований природний газ, ввезений на митну територію України на суму 9838, 21 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв в період лютого 2022 імпортований природний газ, ввезений на митну територію України на суму 42 971, 52 грн.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв в період січня 2022 імпортований природний газ, ввезений на митну територію України на суму 59 103, 06 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв в період грудня 2021 імпортований природний газ, ввезений на митну територію України на суму 58 517, 71 грн.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» передало, а ЗДО «БАРВІНОК» прийняв в період листопада 2021 імпортований природний газ, ввезений на митну територію України на суму 20 344, 69 грн.
Зазначені акти підписані та скріплені печатками позивача та 22.08.2023 направлені ним відповідачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого надано опис вкладення, фіскальний чек АТ «Укрпошта», список № 24344 згрупованих відправлень.
Також, засобами поштового зв'язку відповідачу була надіслана вимога від 11.08.2023 № 125/2/3-6925 про сплату боргу в сумі 9829, 36 грн та лист від 15.08.2023 № 125/2/3-7066 щодо актів приймання-передачі.
У відповіді від 02.12.2024 № ТОВВИХ-24-18586 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0000ОKZ2800B був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС- код 56Х930000010610Х) у період з 21.11.2021 по 31.03.2022. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000ОKZ2800B за період з 21.11.2021 по 31.03.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС- код 56Х930000010610Х), становить: з 21.11.2021 по 30.11.2021 - 1228, 99 метри куб.; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 3534, 96 метри куб.; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 3570, 32 метри куб.; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 2595, 84 метри куб.; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 594, 31 метри куб.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 180 936, 98 грн, про що свідчить лист АТ «Державний ощадний банк України» від 25.11.2024 № 77/4-11/144893/2024 щодо надходжень коштів на рахунок позивача.
Таким чином, заборгованість за природний газ поставлений позивачем та не оплачений відповідачем складає 9829, 36 грн.
Згідно розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу № 20-1181/21-БО-Т від 17.11.2021 станом на 31.10.2024 сума основного боргу за зобов'язаннями листопад 2021 року - 0, 00 грн; сума основного боргу за зобов'язаннями грудень 2021 року - 0, 00 грн; сума основного боргу за зобов'язаннями січень 2022 року - 0, 00 грн; сума основного боргу за зобов'язаннями лютий 2022 року - 0, 00 грн; сума основного боргу за зобов'язаннями березень 2022 року - 9829, 36 грн.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України унормовано, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, в якому Високопільська селищна територіальна громада визначається окупованою з 10.03.2022.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Високопільська селищна територіальна громада була окупована з 10.03.2022 по 04.10.2022.
За визначенням ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Суд враховує вищезазначені висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень ч. 4 ст. 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості за поставлений природний газ відповідачу з урахуванням часткової сплати в сумі 9829, 36 грн.
Згідно розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу № 20-1181/21-БО-Т від 17.11.2021 станом на 31.10.2024 сума основного боргу за зобов'язаннями місяця - березень 2022 року становить 9829, 36 грн.
Відповідач згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань зареєстрований за адресою: 74000, Херсонська обл., Бериславський район, селище міського типу Високопілля(з), вул. Банкова, буд. 32, корпус 2.
У період з 10.03.2022 по 04.10.2022 Високопільська селищна територіальна громада була окупована.
Тобто, період суми основного боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача за зобов'язаннями місяця - березень 2022 року, є періодом, коли останній фактично знаходився під окупацією.
Суд вважає, що факт тимчасової окупації Високопільської селищної територіальної громади у період з 10.03.2022 по 04.10.2022 є загальновідомою обставиною.
В свою чергу, позивач не заперечує той факт, що борг за природний газ нараховано стосовно об'єктів, які розташовані на території Високопільської селищної територіальної громади за період, коли територія вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до ст. 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, оскільки факт окупації Високопільської селищної територіальної громади у період з 10.03.2022 по 04.10.2022 є загальновідомим фактом, то, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, у даний період існувала заборона передачі електроенергії відповідачу, тому твердження позивача про виникнення за цей період у відповідача заборгованості з постачання на окуповану територію товарів і послуг, в тому числі природного газу, є необґрунтованим та неправомірним.
Дані обставини, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заявленої позивачем основної заборгованості за поставлений у березні 2022 року природний газ вартістю 9829, 36 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 9829, 36 грн.
Враховуючи відмову у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, суд відмовляє у задоволенні позову в частині нарахування на основну суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги відмову у позові повністю, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у позові повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Суддя О.О. Мусієнко