65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2186/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Лисий О.І. /керівник/;
Від відповідача: Албул Т.В. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» до ОСОБА_1 про стягнення 280 240,62 грн, -
Установа комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» (далі по тексту - Установа) звернулася до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) про стягнення грошових коштів у розмірі 280 240,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом завдання відповідачем під час перебування на посаді керівника Установи збитків у розмірі 45 291,10 грн у зв'язку з виплатою собі премії за відсутності погодження Одеської міської ради, а також збитків у розмірі 234949,52 грн, понесених Установою в результаті понаднормового списання палива за 2020-2021 роки.
Ухвалою від 09.06.2025 судом було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
02.09.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив поновити строк на подання відзиву, прийняти відзив до розгляду, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач звертає увагу на відсутність згоди Одеської міської ради на подання позову, як того вимагає п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а, отже, підстави для пред'явлення даного позову Установою були відсутні. Водночас відповідач вказує, що у спорах про стягнення збитків мають бути доведені всі елементи складу цивільного правопорушення. Контроль своєчасності та правильності заповнення подорожніх листів водійським складом Установи здійснює інженер з транспорту 2 категорії, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
У підготовчому засіданні 03.09.2025 судом було задоволено заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву, про що поставлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Установа у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 16.09.2025, стверджує, що факти неналежного виконання відповідачем посадових обов'язків, що призвело до нанесення матеріальної шкоди позивачу, були зафіксовані у акті ревізії № 151506-11/3 5 від 07.06.2024. Результатом неправомірних дій відповідача, а саме: неналежним та недобросовісним виконанням посадових обов'язків на посаді директора, прийняття рішень з особистою заінтересованістю, призвело до нанесення Установі збитків на загальну суму 280 240,62 грн. При цьому протиправна поведінка відповідача полягала у видані завідомо неправомірних наказів щодо виплати премій у збільшеному розмірі на власну користь, неналежне та недбале виконання посадових обов'язків, що призвело до прийняття очевидно необачних та марнотратних рішень. Доводи відповідача на відсутність підстав для притягнення його до відповідальності з посиланням на наявність в Установі інших посадових осіб, не мають під собою правового підґрунтя оскільки збитки були завдані в результаті виконання наказів виданих відповідачем.
22.09.2025 до суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повторно посилається на відсутність згоди Одеської міської ради на подання позову, як того вимагає п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження у справі. Водночас відповідач звертає увагу на висновки Верховного Суду про розподіл тягаря доказування понесення збитків. ОСОБА_2 знову звертає увагу, що згідно зі штатним розписом головний бухгалтер, бухгалтер І та ІІ категорії, головний інженер та інженер з транспорту ІІ категорії відносяться до адміністративного апарату, а, отже, є посадовими особами. Водночас відповідач зазначає про відсутність підстав для застосування під час вирішення даного спору наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, яким затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, оскільки вказаний наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, висновок про рекомендаційний а не обов'язковий характеру якого був зроблений у постановах Верховного Суду.
29.09.2025 до суду від Установи надійшли письмові пояснення, у яких позивач наполягає на наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих ОСОБА_2 під час перебування на посаді директора. При цьому позивач просив врахувати копію ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 22.10.2024, яким було закрито провадження у справі № 523/13739/24 за позовом Установи до ОСОБА_1 про стягнення 280 240,62 грн, у зв'язку з необхідністю вирішення спору за правилами господарського судочинства.
У підготовчому засіданні 03.10.2025 судом було постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання судом було враховано наступне.
Положеннями п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.
У постанові від 05.12.2023 у справі №917/178/23 Верховний Суд зазначив, що враховуючи положення п. 12 ч. 1 ст. 20 та ст. 54 ГПК України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.
При цьому зі змісту наведеного висновку Верховного Суду не вбачається такого вузького тлумачення положень статті 54 ГПК України, про яке зазначає ОСОБА_1 , оскільки суворе трактування процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити Установу права на звернення до суду. Таким чином, відсутність згоди Одеської міської ради на подання позову не може бути підставою для закриття провадження у справі, що у було враховано судом під час постановлення ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.
27.04.2012 розпорядженням в.о. міського голови № 488/К-01р ОСОБА_2 було призначено на посаду директора Установи.
Рішенням Одеської міської ради №1420- VII від 07.12.2016 було затверджено Статут Установи, згідно з п. 4.2 якого безпосереднє управління Установою здійснює директор. Призначення на посаду та звільнення з посади директора Установи здійснюється міським головою за поданням уповноваженої особи органу управління.
Згідно з пп. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 Статут Установи директор Установи підзвітний Засновнику, міському голові та органу управління з усіх питань фінансової, соціально-побутової, організаційно-господарської діяльності Установи, несе перед ними відповідальність за забезпечення діяльності Установи відповідно до покладених на неї завдань і функцій згідно з чинним законодавством України; діє без доручення від імені і в інтересах Установи на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, органах державної влади та місцевого самоврядування, укладає угоди спрямовані на виконання покладених на Установу завдань та функцій, контролює їх виконання.
Посадовою інструкцією директора Установи, з якою ОСОБА_2 був ознайомлений 14.09.2018, передбачено, що директор установи здійснює організаційно-адміністративне і оперативно-технічне керівництво установою, забезпечує виконання кошторису витрат за всіма кодами економічної класифікації витрат і підвищення продуктивності праці; керує матеріально-технічним постачанням, зберіганням і економним витрачанням всіх матеріальних цінностей (п. п. 3.1, 3.6).
Крім посадової інструкції директора Установи в матеріалах справи наявні посадові інструкції: бухгалтерів 2 категорії, затверджена наказом директора Установи у 2018 році; інженера з транспорту ІІ категорії, затверджена наказом директора Установи у 2019 році; бухгалтера 1 категорії, затверджена наказом директора Установи у 2020 році,
30.06.2020 директором Установи Недялковим І.В. було видано наказ №167 «Про затвердження норм витрат палива на літній період», яким затверджено відповідні норми витрат та вирішено перейти з 01.07.2020 на літні норми витрат палива. Вказаний наказ був прийнятий на підставі «Норм витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених наказом Держдепартаменту автомобільного транспорта №43 від 10.02.1998 та наказу Минінфраструктури від 24.01.2012 № 36 «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».
18.05.2021 директором Установи Недялковим І.В. було видано наказ №108 «Про затвердження норми витрат палива на зимово-літній період 2021 року для проведення розрахунку норми витрат пального», яким затверджено норми витрат пального на зимово-літній період для автотранспортних засобів установи; при закритті подорожнього листа диспетчеру наказано контролювати облік та застосовувати норми витрат пального на автотранспортні засоби з урахуванням сезонних поправочних коефіцієнтів на зимово - літній період.
09.08.2021 зборами трудового колективу Установи було прийнято рішення, оформлене протоколом №7, про затвердження колективного договору на 2021-2026 роки.
Положеннями п. 1.1 колективного договору на 2021-2026 роки передбачено, що договір укладено між адміністрацією Установи та профспілковою організацією на 2021- 2026 роки на двосторонній основі відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди», Територіальної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в місті Одесі на 2020-2022 роки, Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України і Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2013-2015 роки, інших законодавчих актів.
Сторонами договору є директор Установи Недялков В.В. та трудовий колектив в особі уповноваженого представника Якушевої Т.Ф. Колективним договором регулюються норми і гарантії, права та взаємні обов'язки сторін стосовно врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин (п. 1.2 колективного договору на 2021-2026 роки).
Оплату праці працівників сторона роботодавця зобов'язується здійснювати у межах бюджетних асигнувань згідно з умови оплати праці працівників Установи, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 № 2159-VII і відповідно до Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України, спільним представницьким органом Профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України Всеукраїнської незалежної профспілки працівників транспорту у сфері автомобільного транспорту на 2013-2015 роки (п. 3.1 колективного договору на 2021-2026 роки)
Згідно з п. 3.13 колективного договору на 2021-2026 роки сторона роботодавця зобов'язується здійснювати преміювання працівників установи згідно з Положенням про преміювання (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.24 колективного договору на 2021-2026 роки сторона роботодавця зобов'язується також щорічно до професійного свята «День автомобіліста і дорожника», який святкується щорічно в неділю останнього тижня жовтня, преміювати кожного працівника установи у розмірі середньомісячної заробітної плати в межах фонду оплати праці.
Положенням про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи, яке є додатком №1 до колективного договору на 2021-2026 роки, передбачено, що з нагоди державних і професійних свят та в окремих випадках за виконання важливих додаткових завдань працівникам може бути виплачена одноразова премія в кожному конкретному випадку для керівників та працівників Установи - на підставі погодження з Департаментом фінансів Одеської міської ради та з посадовою особою, яка здійснює координацію діяльності Установи (п. 1.9 Положення).
Установою були також надані інші додатки до колективного договору на 2021-2026 роки, підстави для надання оцінки змісту яким відсутні з огляду на предмет та підстави заявленого позову.
У грудня 2022 року заступником Одеського міського голови було погоджено подання про встановлення директору Установи Недялкову І.В. грошової премії у грудні 2022 року у розмірі 140% від заробітної плати, в залежності від фактично відпрацьованого часу.
Наказом директора Установи від 14.12.2022 № 323-к «Про преміювання працівників Установи» Недялковим І.В. було встановлено собі премію у грудні 2022 року у розмірі 150% від заробітної плати. Факт нарахування відповідачу премії у грудні 2022 року підтверджується розрахунковим листом за грудень 2022 року.
24.07.2023 зборами трудового колективу Установи було прийнято рішення, оформлене протоколом №4, про внесення змін та доповнень до колективного договору на 2021-2026 роки. Вказані зміни були 01.08.2023 зареєстровані Департаментом праці та соціальної політики, що підтверджується листом останнього №02-25/567 від 02.08.2023.
Так, змінами та доповненнями до колективного договору на 2021-2026 роки було, зокрема, додаток № 1 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 1.7 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи підставою для виплати премії є: для директора Установи - відповідне розпорядження міського голови або особи, яка виконує його обов'язки; для працівників Установи - наказ директора.
З нагоди державних і професійних свят та в окремих випадках за виконання важливих додаткових завдань працівникам може бути виплачена одноразова премія, в кожному конкретному випадку для директора Установи - на підставі відповідного розпорядження міського голови, для інших працівників - за наказом директора Установи в межах затвердженого фонду оплати праці. Кожна з цих виплат не може перевищувати середньомісячну заробітну плату (п. 1.9 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи).
12.10.2023 ОСОБА_1 було видано наказ № 298-К «Про преміювання працівників Установи до професійного свята «Дня автомобіліста і дорожника», на підставі якого відповідачем було вирішено преміювати працівників установи, в розмірі середньомісячної заробітної плати, крім працівників які пропрацювали в установі менше 6 місяців. Факт нарахування ОСОБА_1 у жовтні 2023 року премії до професійного свята у розмірі 32 571,44 грн підтверджується розрахунковим листом за жовтень 2023 року.
12.12.2023 головою Одеської міської ради було підписано розпорядження № 53Пр, яким директору Установи ОСОБА_1 встановлено грошову премію за грудень 2023 року у розмірі 165% від заробітної плати в залежності від фактично відпрацьованого часу.
15.12.2023 розпорядженням міського голови № 1265/К ОСОБА_2 було звільнено з посади директора Установи відповідно до ст. 38 КЗпП України з 29.12.2023.
19.12.2023 директором Установи видано наказ № 298-К «Про преміювання працівників Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому», яким ОСОБА_1 встановив собі премію у розмірі 190% від заробітної плати в залежності від фактично відпрацьованого часу. Факт нарахування відповідачу премії у грудні 2023 року підтверджується розрахунковим листом за грудень 2023 року.
19.12.2023 ОСОБА_2 на підставі розпорядження міського голови № 1265/К від 15.12.2023 було видано наказ про припинення виконання обов'язків директора Установи з 29.12.2023.
07.06.2024 Південним офісом Держаудитслужби за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Установи за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 було складено акт № 151506-11/35. Зі змісту акту можна встановити, що Південним офісом Держаудитслужби було проведено, зокрема, ревізію правильності нарахування та виплат премії керівникам Установи за 2020-2024 роки.
За результатами ревізії Південним офісом Держаудитслужби встановлено, що головою Одеської міської ради було погоджено подання від 14.12.2022 про встановлення ОСОБА_2 грошову премію за грудень 2022 року у розмірі 140% від заробітної плати, в залежності від фактично відпрацьованого часу, але на підставі наказу директора Установи від 14.12.2022 № 323-к «Про преміювання працівників Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» директору встановлено розмір премії 150%, що призвело до нарахування та виплати премії в завищеному розмірі.
Крім того, розпорядженням голови Одеської міської ради від 12.12.2023 № 53Пр директору Установи ОСОБА_1 встановлено грошову премію за грудень 2023 року у розмірі 165% від заробітної плати в залежності від фактично відпрацьованого часу. Проте директором Установи видано наказ від 19.12.2023 № 298-К «Про преміювання працівників Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» у грудні 2023 року, яким директору встановлено премію у розмірі 190% від заробітної плати, в залежності від фактично відпрацьованого часу, що призвело до нарахування та виплати премії в завищеному розмірі.
Південним офісом Держаудитслужби також встановлено, що у жовтні 2023 року директору ОСОБА_2 безпідставно нараховано та виплачено премію до святкових дат, а саме до «Дня автомобіліста і дорожника» в сумі 32 571,44 грн без відповідного розпорядження голови Одеської міської ради, що є порушенням п. 1.9 Положення про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи.
За висновком Південного офісу Держаудитслужби ОСОБА_1 нараховано та виплачено премію у завищеному розмірі, а саме у грудні 2022 року в сумі 1 228,80 грн, у грудні 2023 у сумі 3 323,62 грн, чим завдано фінансових втрат, та як наслідок зайво нарахованого та сплаченого ЄСВ на загальну суму 1 001,54 гривень. Крім того, ОСОБА_1 безпідставно нараховано та виплачено премію до свят в розмірі 32 571,44 грн, чим завдано фінансових втрат, та як наслідок, зайво нараховано та сплачено ЄСВ в сумі 7 165,72 гривень. Таким чином, загальна суму завданих Установі збитків у зв'язку з виплатою ОСОБА_1 премії становить 45 291,10 грн.
За результатом ревізії правильності застосування коригуючих коефіцієнтів норми витрат палива Південним офісом Держаудитслужби встановлено, що наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (із змінами) було затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі - Норми витрат палива), за змістом яких коригуючий коефіцієнт на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля застосовується залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища. В порушення Норм витрат палива в Установі журнал контролю температури повітря навколишнього середовища (або інший документ обліку температури) відсутній, коригуючий коефіцієнт застосовується Установою без урахування температури зовнішнього середовища. В порушення вимог Норм витрат палива за відповідними наказами директора Установи встановлено збільшення на постійній основі норм витрат палива на певні автомобілі без урахування фактичної температури повітря навколишнього середовища, внаслідок чого понаднормово списано палива в кількості 8 593,00 л на загальну суму 234 949,52 гривень (в т.ч. у 2020 році - в кількості 2 676,29 л на суму 63 938,69 грн, у 2021 році - в кількості 5916,71 л на суму 171 010,83 грн), що призвело до втрат фінансових ресурсів Установи.
Розрахунки зайво нарахованої та сплаченої премії та ЄСВ колишньому директору Установи ОСОБА_1 за період роботи з грудня 2022 року по грудень 2023 року, а також реєстр подорожніх листів, за якими понаднормово списано паливо внаслідок застосування невірного розміру коефіцієнта, є додатками до акту ревізії № 151506-11/35 від 07.06.2024, які були також долучені до позовної заяви.
Під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Установи за період з 01.01.2020 по 29.02.2024 Південний офіс Держаудитслужби звертався до ОСОБА_1 з вимогами №19П від 30.05.2024, №21П від 30.05.2024 про надання пояснень, у відповідь на які відповідачем були надані відповіді пояснення.
21.06.2024 Південний офіс Держаудитслужби звернувся до Установи з вимогою про усунення виявлених за результатами ревізії порушень шляхом, в тому числі, забезпечення відшкодування з відповідальних осіб фінансових втрат, заподіяних внаслідок незаконно виплачених колишньому директору ОСОБА_1 премій та понаднормового списання палива.
Листом від 19.07.2024 Установою було повідомлено ОСОБА_1 про подання позову у зв'язку з виявленими Південним офісом Держаудитслужби порушеннями правил фінансово-господарської діяльності Установи.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявленого Установою позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 збитків у розмірі 280 240,62 грн, понесених позивачем у зв'язку з виплатою відповідачем собі премій з порушенням правил її призначення, а також в результаті понаднормового списання палива за 2020-2021 роки.
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України (тут і далі в редакції, яка була чинною протягом періоду перебування ОСОБА_1 на посаді директора) юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 вказав, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, що, зокрема, урегульовує права та обов'язки сторін у цих правовідносинах.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства, її рішення були незалежними та обґрунтованими.
Частинами 1, 2 ст. 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями Статуту Установи передбачено, що безпосереднє управління Установою здійснює директор призначення на посаду та звільнення з посади якого здійснюється міським головою за поданням уповноваженої особи органу управління (п. 4.2).
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 27.04.2012 до 29.12.2023 перебував на посаді директора Установи, тобто у розумінні приписів ЦК України та Статуту мав статус посадової особи, яка була зобов'язана діяти добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Розглядаючи спори про стягнення шкоди, суд має встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1 3 ст. 74 ГПК України).
Протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Водночас зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.
Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що ОСОБА_2 було видано накази про встановлення собі у грудні 2022 року премії у розмірі 150% від заробітної плати, у жовтні 2023 року було виплачена премію до професійного свята «Дня автомобіліста і дорожника», у грудні 2023 року встановлено собі премію у розмірі 190% від заробітної плати.
Положенням про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи, яке є додатком №1 до колективного договору на 2021-2026 роки, передбачено, що з нагоди державних і професійних свят та в окремих випадках за виконання важливих додаткових завдань працівникам може бути виплачена одноразова премія в кожному конкретному випадку для керівників та працівників Установи - на підставі погодження з Департаментом фінансів Одеської міської ради та з посадовою особою, яка здійснює координацію діяльності Установи (п. 1.9 Положення).
Питання оплати праці працівників Установи станом на грудень 2022 року вже було врегульовано рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 № 2159-VII, яким було затверджено Умови оплати праці працівників установи. Так, згідно з п. 8 вказаних Умов преміювання директора Установи, його заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за погодженням з Уповноваженою особою органу управління.
При цьому Положенням про преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Установи, до якого у серпні 2023 року були внесені зміни, закріплено, що підставою для виплати премії є: для директора Установи - відповідне розпорядження міського голови або особи, яка виконує його обов'язки; для працівників Установи - наказ директора (п. 1.7).
Таким чином, як станом на грудень 2022 року, так і станом на жовтень-грудень 2023 року премія директору Установи могла бути виплачена за умови надання Уповноваженою особою органу управління відповідного погодження.
Проте встановлена відповідними наказами ОСОБА_2 премія у розмірі 150% та 190% перевищувала розмір премії, яка була погоджена уповноваженим органом - Одеською міською радою, яка погоджувала премію у розмірі 140% та 165%, виплата премії у жовтні 2023 року була здійснена за відсутності погодження Одеської міської ради взагалі.
Обставина виплати ОСОБА_2 премій з порушенням вищенаведених внутрішніх положень і була встановлена у акті № 151506-11/35 ревізії фінансово-господарської діяльності Установи за період з 01.01.2020 по 29.02.2024, складеному 07.06.2024 Південним офісом Держаудитслужби.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про доведеність Установою у діях ОСОБА_2 всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків у розмірі 45 291,10 грн, понесених Установою у зв'язку з безпідставною виплатою відповідачем собі премії; протиправної поведінки, яка полягає у видачі наказів, якими було встановлено розмір премії більший, ніж погоджено Одеської міською радою, а також видачі наказу за відсутності погодження взагалі; причинно-наслідкового зв'язку, який полягає у понесенні збитків в результаті неналежного виконання відповідачем посадових обов'язків. При цьому презумпції вини заподіювача шкоди ОСОБА_2 спростована не була.
Господарським судом відхиляються доводи відповідача про необхідність покладення відповідальності за завдані збитки на інших працівників Установи, оскільки збитки були завдані саме в результаті протиправної поведінки ОСОБА_2 , яким було видано відповідні накази про преміювання.
При наданні оцінки питанню наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 234 949,52 грн, понесених Установою в результаті понаднормового списання палива за 2020-2021 роки, суд виходить з наступного.
Позовні вимоги в цій частині Установа обґрунтовує посиланням на висновки, зроблені у акті ревізії № 151506-11/35 від 07.06.2024, складеному Південним офісом Держаудитслужби.
У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню Установою на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Під час перебування на посаді директора Установи Недялковим І.В. були видані накази №167 від 30.06.2020 «Про затвердження норм витрат палива на літній період», наказ №108 від 18.05.2021 «Про затвердження норми витрат палива на зимово-літній період 2021 року для проведення розрахунку норми витрат пального».
Вказані накази були видані з посиланням на Норми витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Держдепартаменту автомобільного транспорт №43 від 10.02.1998 та наказу Минінфраструктури від 24.01.2012 № 36 «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».
Проте, як наголошує Установа, списання палива здійснювалося з порушенням Норм витрат паливно - мастильних матеріалів, оскільки коригуючі коефіцієнти були застосовані неправильно; будь-які інші доводи про невідповідність поведінки відповідача внутрішнім актам або нормативно-правовим актам позивачем наведено не було.
03.10.1992 Президентом України було видано Указ №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», відповідно до п. 1 якого з 1 січня 1993 року нормативні акти, які видаються міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативні акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності (п. 3).
Норми витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Держдепартаменту автомобільного транспорт №43 від 10.02.1998 та наказом Минінфраструктури від 24.01.2012 № 36 «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
В порушення вимог Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 Норми витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Держдепартаменту автомобільного транспорт №43 від 10.02.1998, не були зареєстровані, а, отже, не набули сили підзаконного нормативного правового акта.
Висновок про рекомендаційний характер Норм витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Держдепартаменту автомобільного транспорт №43 від 10.02.1998, також був підтверджений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 817/1429/16, від 28.07.2020 у справі № 826/13368/15.
Таким чином, лише невідповідність коригуючих коефіцієнтів, зазначених у наказах директора Установи Недялкова І.В., Нормам витрат паливно - мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які мають рекомендаційний характер, без наведення будь-яких інших доводів не може бути достатньою підставою для висновку суду про наявність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що недоведеність Установою у діях відповідача такого елемента складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка виключає наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених Установою позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 234 949,52 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності часткового задоволення заявлених установою комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» вимог шляхом присудження до стягнення з Недялкова В'ячеслава Вікторовича грошових коштів у розмірі 45 291,10 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» /65012, м. Одеса, Миколаївська дорога, 126; ідентифікаційний код 23211567/ грошові кошти у розмірі 45 291,10 грн /сорок п'ять тисяч двісті дев'яносто одна грн 10 коп./, судовий збір у розмірі 679,40 грн /шістсот сімдесят дев'ять грн 40 коп./.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 листопада 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна