65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1844/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від прокурора: Кривельова Т.М. на підставі посвідчення;
Від позивача: Іщенко В.О. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Балан В.І. на підставі довіреності;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» про стягнення 13 825 706,26 грн, -
Керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі по тексту - Таїровська селищна рада або Рада) до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» (далі по тексту - ТОВ «Кадор») про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 8 108 752,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 4 842 541,99 грн, 3% річних у розмірі 874 412,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ «Кадор» обов'язку зі сплати грошових коштів у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Ради у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № №33, 34-2.
Прокурор наголошує, що на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між позивачем та відповідачем 02.04.2007 було укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який є чинним, тому в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про пайову участь. Крім того, прокурором з посиланням на приписи цивільного законодавства, в тому числі ст. 1212-1214 ЦК України, було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та збитки від інфляції.
Ухвалою суду від 12.05.2025 заява прокурора про забезпечення позову була задоволена шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу у межах суми позовних вимог на загальну суму 13 825 706,26 грн; накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є ТОВ «Кадор», у межах ціни позову у розмірі 13 825 706,26 грн в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою від 14.05.2025 судом було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.07.2025 заява ТОВ «Кадор» про скасування заходів забезпечення позову була задоволена частково шляхом скасування заходів, вжитих ухвалою від 12.05.2025 у даній справі, в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Кадор» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Кадор» у межах суми позовних вимог на загальну суму 13 825 706,26 грн.
26.05.2025 до суду від ТОВ «Кадор» надійшло клопотання про залишення позову без розгляду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, в обґрунтування якого відповідач посилався на відсутність правових підстав для представництва інтересів Ради прокурором та недотримання прокурором розумних строків для направлення позовної заяви після скерування на адресу Ради відповідних повідомлень.
Прокурор заперечував проти задоволення заявленого позивачем клопотання, посилаючись на невжиття Радою протягом тривалого часу взагалі будь-яких заходів з метою захисту порушених прав територіальної громади.
10.06.2025 до суду від Таїровської селищної ради надійшли пояснення на позовну заяву, у яких позивачем було повністю підтримано заявлений прокурором позов. Позивач зазначає про правильність висновку прокурора, відповідно до якого договір від 02.04.2007 є чинним, а тому в силу вимог ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. У спірних правовідносинах, як стверджує позивач, відповідачем не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX обов'язку щодо перерахування до бюджету громади коштів пайової участі саме до дати прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, Рада вказує, що обраний прокурором спосіб захисту про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України є належним та ефективним.
У підготовчому засіданні 11.06.2025 судом було відмовлено ТОВ «Кадор» у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Судом було враховано, що обставини, які свідчать про наявність підстав для представництва інтересів Ради прокурором були перевірені судом на дату відкриття провадження у справі; на момент розгляду клопотання відповідача такі підстави не змінилися, а, отже, у задоволенні заявленого клопотання слід відмовити.
25.06.2025 до суду від ТОВ «Кадор» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого товариство повністю заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Відповідачем було зазначено, що на виконання вимог чинного законодавства та умов договору від 02.04.2007 на рахунок Ради протягом 2013-2019 років було перераховано грошові кошти на загальну суму 44 081 034,00 грн. На час введення 11.09.2021 об'єкта в експлуатацію ст. 40 була виключена із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, а, отже, підстави для сплати внесків були відсутні, оскільки будівельні роботи з будівництва об'єкта розпочались у січні 2020 року. ТОВ «Кадор» також зазначає, що наявність укладеного з Радою договору від 02.04.2007 виключає можливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України, на які прокурор посилається у позовній заяві, до спірних правовідносин. Крім того, відповідач звертає увагу на необхідність укладення між сторонами розрахунків пайової участі для визначення порядку та строків оплати відповідних внесків. Проте відсутність укладених між сторонами розрахунків дозволяє стверджувати про відсутність у відповідача обов'язку сплачувати кошти, розмір яких був визначений позивачем в односторонньому порядку.
03.07.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор наполягає на наявності у відповідача невиконаного обов'язку за договором від 02.04.2007 в частині сплати грошових коштів у якості пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; правовідносини між позивачем та відповідачем з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. При цьому прокурором було зазначено, що добровільна несплата відповідачем коштів пайової участі за договором від 02.04.2007 має наслідком утримання таких коштів у замовника будівництва без достатньої правової підстави, а, отже, ТОВ «Кадор» зобов'язано повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України. Водночас у випадку відсутності підстав для застосування приписів ст. 1212 ЦК України суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») має надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору та застосувати відповідні норми права.
ТОВ «Кадор» у запереченнях на відповідь на відзив, які були подані до суду 10.07.2025, наголошує, що неможливість сплачувати грошові кошти в якості пайової участі пов'язана з відсутністю відповідного розрахунку до договору, який має складатися органом місцевого самоврядування; вимога Ради про сплату пайової участі є передчасною, оскільки сторони мають спочатку узгодити та підписати відповідний розрахунок, що безпосередньо передбачено умовами договору від 02.04.2007.
29.10.2025 до суду від прокурора на стадії розгляду судом справи по суті надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи акта готовності об'єкта до експлуатації. Вказаний доказ був залучений судом до матеріалів справи та врахований під час вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.
02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (Виконком) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Таїрово Овідіопольського району Одеської області, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого предметом даного договору є пайова участь Забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Ради. Забудовник є замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 15,7 га, що знаходяться в с. Мізікевича, ж/м "Дружний", масив 10, ділянки №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
У зв'язку з виконанням функцій замовника будівництва комплексу Забудовник приймає на себе зобов'язання відповідно до Закону України «Про планування та забудову територій» приймати пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - пайова участь) в порядку, передбаченому цим договором (п. 3.2 договору від 02.04.2007).
Згідно з п. 3.3 договору від 02.04.2007 загальна сума пайової участі у грошовому виразі становить 2% кошторисної (будівельної) вартості будівництва житлових будинків і здійснюється шляхом передачі Виконкому відповідних квартир у кожному зданому в експлуатацію житловому будинку, площа яких дорівнює 2% загальної площі квартир будинку. Перелік відповідних квартир за присвоєною нумерацією, які передаються Виконкому, визначається додатковою угодою.
Відповідно до п. 6.2 договору від 02.07.2007 зміни й доповнення до договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю, які є дійсними й обов'язковими після затвердження рішення Виконкому.
Договір діє до введення в експлуатацію останнього житлового будинку комплексу. Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та затвердження рішенням Виконкому (п. п. 7.1-7.2 договору від 02.04.2007).
07.06.2016 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було підписано додаткову угоду №1 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої окремі пункти договору було викладено у новій редакції.
Згідно з п. 1.2 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) Забудовник виступає замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках, що належать на праві приватної власності ТОВ «Кадор», розташованих на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки №№ 11, 12, 22, 24, 25, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38, Овідіопольського району Одеської області.
Згідно з п. 3.2 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) Замовник зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради та перерахувати до спеціального цільового фонду Таїровської селищної ради на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Таїровської селищної ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Одеській області, грошові кошти як пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради у розмірі, що дорівнює 2% (два відсотки) від загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів.
Відповідно до п. 3.3 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) розмір (величина) пайової участі замовника будівництва визначається відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирних житлових будинків згідно наданих Замовником зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва житлових будинків по кожному об'єкту будівництва, після закінчення замовником будівництва та надання документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками.
Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього договору визначаються шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі (внеску) Замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами договору від 02.04.2007 (п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016).
До додаткової угоди №1 від 07.06.2016 до договору від 02.04.2007 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Кадор» було складено та підписано розрахунки №1, №2, №3, №4, №5 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано розрахунки №6-9, якими з урахуванням інших додаткових угод було визначено розмір пайової участі Замовника у будівництві об'єктів на земельних ділянках з іншими номерами.
Згідно з розрахунком №4 величина пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації житлового будинку № 2 (житлового комплексу на земельних ділянках № 11, 24, 25, 28, 30-33, 34-2, 38, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат серії IV № 165160841673 від 24.03.2016, згідно з яким загальна кошторисна вартість будівництва складає 191 339 500, 00 грн; величина пайового внеску Замовника по об'єкту будівництва, зазначеному у п. 1 додаткової угоди № 2 становить 3 826 790, 00 грн, які мають бути сплачені в строк до 31.12.2016.
02.03.2016 за участю ТОВ «Кадор» та підрядників було складено та підписано акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого житловий комплекс на земельних ділянках №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 в с. Мізікевича, ж/м "Дружний", Овідіопольський район Одеської області, вирішено вважати закінченим будівництвом та готовим до експлуатації. Слід зазначити, що вказаний житловий комплекс був збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755800:02:009:0001.
21.12.2016 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було підписано додаткову угоду №2 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди вести зміни до п. 3 розрахунків №№ 1, 2, 3, 4, а саме: об'єднати фінансові зобов'язання Замовника по сплаті коштів пайової участі за розрахунками №№ 1, 2, 3, 4 укладеними від 07.06.2016 на загальну суму 13 641 094, 00 грн, які Замовник має сплатити сімома окремими частинами у строки з 31.12.2016 до 01.09.2017. Залишок у розмірі 9 641 094,00 грн Замовник зобов'язаний сплатити у строк до 31.12.2017.
15.05.2018 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було підписано додаткову угоду №3 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої сторонами було змінено розрахунковий рахунок, на який Замовник має сплачувати грошові кошти.
28.09.2018 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Рада) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було підписано додаткову угоду №4 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої сторонами було змінено розрахунковий рахунок, на який Замовник має сплачувати грошові кошти.
ТОВ «Кадор» протягом 2013-2019 в рахунок виконання зобов'язань за договором від 02.04.2007 в частині сплати пайового внеску було перераховано на рахунки, зазначені у додаткових угодах до договору, грошові кошти у загальному розмірі 44 035 324,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 2, а/с 48-60).
15.07.2021 виконавчим комітетом Таїровської селищної ради було прийнято рішення №215 «Про присвоєння адреси об'єкту будівництва - багатоповерховому житловому будинку та дитячому садку за адресою: с. Лиманка. масив № 10, ж/м “Дружний», земельна ділянка №22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області», згідно з яким багатоповерховому житловому будинку була присвоєна адреса: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м “Дружний», вул. Жемчужна, буд. № 1Б; дитячому садку присвоєна адреса: Одеська область. Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна. буд. № 1Е.
Згідно з відомостями з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, сформованими станом на 06.05.2025, багатоквартирний житловий будинок з підземним паркінгом па за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. №№33, 34-2 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, був введений в експлуатацію згідно з актом готовності об'єктів до експлуатації AC01:7938-9191-6061-2573; Замовником вказаного об'єкта зазначено ТОВ «Кадор».; багатоквартирний житловий будинок був збудований на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290.
При цьому в наявних в матеріалах справи відомостях з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вказано, що датою початку робіт є 07.08.2018, датою завершення робіт є 01.07.2021; на підставі п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 Замовник звільнений від сплати пайової участі; кошторисна вартість будівництва складає 405 437 600,00 грн.
Листом від 27.01.2025 Чорноморська окружна прокуратура просила Таїровську селищну раду надати інформацію щодо звернення ТОВ «Кадор» до Ради із заявою про визначення розміру пайової участі у зв'язку із будівництвом об'єкта за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. №№33, 34-2; про вжиття радою заходів щодо стягнення коштів із Забудовника. Крім того, прокуратура просила надати відповідний розрахунок розміру пайової участі за вказаним об'єктом відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиції діяльності в Україні», а також розрахунки 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Листом від 21.02.2025 Таїровська селищна рада у відповідь на лист Чорноморської окружної прокуратури від 21.01.2025 повідомила, що рада намагається у досудовому порядку врегулювати спір з ТОВ «Кадор» шляхом направлення на адресу Забудовника претензії № 1 щодо сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту, а також сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 26 219 201,11 грн.
20.02.2025 Таїровська селищна рада звернулася до ТОВ «Кадор» з претензією №1 про сплату відповідачем коштів пайової участі, 3% річних та збитків від інфляції у загальному розмірі 18 093 632,71 грн.
Листом від 25.03.2025 ТОВ «Кадор» у відповідь на претензію Таїровської селищної ради від 20.02.2025 було повідомлено про відсутність підстав для її задоволення. Відповідачем було наголошено про відсутність у нього обов'язку сплачувати пайовий внесок, оскільки на час введення у 2021 році об'єкта в експлуатацію обов'язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту був відсутній, так як будівельні роботи з будівництва об'єкта були розпочаті у січні 2020 року. Крім того, відповідач звернув увагу на відсутність підстав для застосування при розрахунку розміру величини пайової участі коефіцієнта у розмірі 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Листом від 10.04.2025 Чорноморська окружна прокуратура, посилаючись на невиконання ТОВ «Кадор» обов'язку зі сплати пайової участі, повідомила Таїровську селищну раду про необхідність вжиття реальних заходів з метою захисту інтересів територіальної громади, про що Рада мала повідомити прокуратуру.
Листом від 24.04.2025 Таїровська селищна рада у відповідь на лист Чорноморської окружної прокуратури від 10.04.2025 було повідомлено про надходження відповіді від ТОВ «Кадор», у якій відповідачем було зазначено, що на час введення об'єкта будівництва до експлуатації 11.09.2021 обов'язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту був відсутній, оскільки будівельні роботи з будівництва об'єкта розпочались у січні 2020 року. До вказаного листа Радою було додано розрахунок, згідно з яким пайова участь ТОВ «Кадор» становить 8 108 752,00 грн, розмір 3% становить 874 412,27 грн, розмір збитків від інфляції становить 4 842 541,99 грн.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Судом встановлено, що Чорноморська окружна прокуратура у січні та квітні 2025 року зверталася до Таїровської селищної ради з листами, відповідно до яких прокурором було повідомлено про наявність підстав для вжиття заходів з метою захисту інтересів територіальної громади: стягнення коштів пайової участі з ТОВ «Кадор».
Відсутність доказів самостійного пред'явлення Таїровською селищною радою позову до ТОВ «Кадор» про стягнення коштів пайової участі, а також подальше направлення прокурором у травні 2025 року повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість та законність звернення прокурора до суду з даним позовом. З урахуванням наведеного судом відхиляються доводи відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даному спорі.
Предметом заявленого прокурором позову в інтересах Таїровської селищної ради є вимоги про стягнення з ТОВ «Кадор» безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 8 108 752,00 грн.
Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III (чинний на дату укладення договору від 02.04.2007) встановлював правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і був спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Порядок та умови здійснення комплексної забудови території був регульований ст. 25 Закону України «Про планування і забудову територій», ч. 5 якого було передбачено, що розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, визначається договорами між замовником та інвестором на підставі проектної документації.
Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 було встановлено граничний розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».
На виконання вказаних вимог законодавства 02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (Виконком) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Таїрово Овідіопольського району Одеської області, предметом якого є пайова участь Забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Ради. При цьому у договорі визначено, що Забудовник є замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 15,7 га, що знаходяться в с. Мізікевича, ж/м "Дружний", масив 10, ділянки №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-VI, який набрав чинності 14.10.2008, було доповнено Закон України «Про планування і забудову територій» ст. 27-1.
Такими чином, з 14.10.2008 порядок сплати пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту був регульований ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій».
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (ч. ч. 5-6 ст. ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III).
Згідно з ч. ч. 11-13 Закону України «Про планування і забудову територій» істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця до планової здачі об'єкта містобудування в експлуатацію.
12.03.2011 набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, п. 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень якого було визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про планування і забудову територій».
При цьому п. 7 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено наступне: якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в первинній редакції) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
В силу вимог ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Судом було встановлено, що 07.06.2016 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Кадор» було підписано додаткову угоду №1 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої окремі пункти договору було викладено у новій редакції. Так, сторонами було викладено п. 3.3 договору у новій редакції, згідно з яким пайова участь Замовника визначається виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирних житлових будинків.
При цьому за змістом п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) пайова участь має визначатися шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами договору.
Водночас враховуючи звернення прокурора до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих коштів незважаючи на наявність укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» договору від 02.04.2007, а також враховуючи виключення ст. 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою було передбачено обов'язок сплачувати пайову участь, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України об'єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
01.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким було виключено ст. 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Абзацом 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (пп. 3, 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі №643/21744/19 дійшла наступних висновків. Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.
У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду чітко висловила правову позицію про те, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24 зазначив, що розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Касаційним судом також зауважено, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Таким чином, для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення такої обставини як неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки, у разі наявності такого правочину, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними, так і правильного визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» у подібних правовідносинах, господарський суд доходить висновку, що наявність укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» договору від 02.04.2007 виключає можливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
При наданні оцінки питанню наявності правових підстав для стягнення з ТОВ «Кадор» заборгованості за договором, суд, враховуючи доводи прокурора про необхідність застосування принципу «jura novit curia» («суд знає закони») та надання юридичної кваліфікації правовідносинам сторін даного спору виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».
Враховуючи наявність у позовній заяві прокурора посилань на норми цивільного законодавства, якими визначеного порядок виконання зобов'язання, а також обов'язковість для сторін діючого договору, господарський суд доходить висновку, що надання оцінки питанню наявності/відсутності підстав для стягнення з ТОВ «Кадор» заборгованості за договором від 02.04.2007 не матиме наслідком перекваліфікування судом підстав заявленого позову або порушення права сторін на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір пайової участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури був укладений 02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор». Поряд з цим 07.06.2016 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Кадор» було підписано додаткову угоду №1 до договору від 02.04.2007.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Господарський суд зазначає, що докази заміни сторони за договором пайової участі від 02.04.2007 з Виконавчого комітету Таїровської селищної ради на Таїровську селищну раду в матеріалах справи відсутні. Водночас враховуючи презумпцію правомірності правочину, відсутність доказів визнання додаткової угоди №1 від 07.06.2016 недійсною, а також виконання сторони договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 44 035 324,00 грн в якості пайової участі, господарський суд доходить висновку, що Таїровська селищна рада може виступати позивачем за заявленими позовними вимогами.
По тексту рішення вище судом вже було зазначено, що за змістом п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) пайова участь має визначатися шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами договору.
До додаткової угоди №1 від 07.06.2016 до договору від 02.04.2007 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Кадор» було складено та підписано розрахунки величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Так, розрахунком №4 передбачено, що величина пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації житлового будинку № 2 (житлового комплексу на земельних ділянках № 11, 24, 25, 28, 30-33, 34-2, 38, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат серії IV № 165160841673 від 24.03.2016, згідно з яким загальна кошторисна вартість будівництва складає 191 339 500, 00 грн; величина пайового внеску Замовника по об'єкту будівництва, зазначеному у п. 1 додаткової угоди № 2 становить 3 826 790, 00 грн, які мають бути сплачені в строк до 31.12.2016.
Підставою заявленого прокурором позову є невиконання відповідачем обов'язку зі сплати пайової участі у зв'язку із забудовою земельних ділянок 33, 34-2, оскільки, як стверджує прокурор, така пайова участь відповідачем сплачена не була.
Судом було встановлено, що договір від 02.04.2007 про пайову участь ТОВ «Кадор» у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Ради був укладений у зв'язку із будівництвом відповідачем житлового комплексу на земельних ділянках №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 в с. Лиманка (до 2016 року - с. Мізікевича), ж/м «Дружний».
При цьому розмір пайової участі у зв'язку із забудовою, в тому числі, земельних ділянок 34-2, 33 був включений до розрахунку №4, який є додатком до додаткової угоди №1 від 07.06.2016, докази визнання якої недійсною, розірвання або внесення змін в цій частині в матеріалах справи відсутні.
ТОВ «Кадор» було побудовано житловий комплекс на земельних ділянках №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 (кадастровий номер 5123755800:02:009:0001) в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», зокрема, житловий будинок №2, що відповідає як відомостям з розрахунку №4, так і відомостям з акта готовності об'єкта до експлуатації від 02.03.2016, підписаного відповідачем та підрядниками.
У позовній заяві відсутні посилання прокурора на невиконання відповідачем зобов'язань за розрахунком №4, що дозволяє господарському суду дійти висновку про виконання ТОВ «Кадор» прийнятих на себе зобов'язань в частині сплати пайової участі у зв'язку із забудовою, в тому числі, земельних ділянок №33 та № 34-2.
З урахуванням висновків суду, зроблених під час надання кваліфікації спірним правовідносинами, суд вважає за необхідне надати оцінку питанню невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 02.04.2007 у зв'язку із забудовою земельних ділянок №33 та №34-2 з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290, в результаті введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинок з підземним паркінгом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 ст.13 ГПК).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Отже, не допускається визнання судом певного твердження позивача лише через відсутність його спростування відповідачем.
Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору від 02.04.2007 про пайову участь ТОВ «Кадор» не визначено конкретних земельних ділянок, забудова яких стала підставою для укладення договору, незважаючи на наявність таких відомостей у сторін, що підтверджується змістом додаткової угоди №1 від 07.06.2016.
Суд зазначає, що вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки, як було встановлено судом, земельні ділянки з номерами №33, №34-2 були відображені у документах щодо житлових будинків, побудованих на земельних ділянках з різними кадастровими номерами.
Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що наявність у назві об'єкта, введеного в експлуатацію у 2021 році, слів про будівництво такого об'єкта на земельних ділянках №33, №34-2, в даному випадку не може бути беззаперечним доказом досягнення Радою та ТОВ «Кадор» домовленості про сплату пайової участі у зв'язку із забудовою саме земельних ділянок з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290.
Господарський суд зазначає, що саме на прокурора було покладено обов'язок доведення суду обставини включення до умов договору від 02.04.2007 положень про сплату відповідачем пайової участі у зв'язку із забудовою земельних ділянок з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290.
Водночас відсутність у договорі від 02.04.2007 кадастрових номерів земельних ділянок у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами сплати відповідачем пайової участі у зв'язку із забудовою земельних ділянок №33, №34-2, дозволяє господарському суду дійти висновку про недоведеність прокурором існування передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити пайову участь на користь Ради у розмірі 8 108 752,00 грн.
Судом враховано, що представник ТОВ «Кадор» зазначав, що у розрахунку №4 було допущено описку. Водночас визнання відповідачем факту допущення сторонами описки у розрахунку не може бути самостійною та достатньою підставою для задоволення заявлених прокурором позовних вимог, оскільки ТОВ «Кадор» заявлені до нього позовні вимоги не визнає, а, отже, суду слід встановити наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.
Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що за умовами п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) розмір грошових коштів, які ТОВ «Кадор» має сплатити, визначається шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі по кожному об'єкту містобудування.
Таким чином, за умови, якщо договором від 02.04.2007 було передбачено пайову участь ТОВ «Кадор» у зв'язку із забудовою земельних ділянок з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290, суду для встановлення та перевірки доводів прокурора про порушення прав Таїровської селищної ради слід встановити принаймні обставину звернення позивача до відповідача із розрахунком величини пайової участі, який повинен бути невід'ємною частиною договору. В свою чергу, відсутність доказів звернення позивача до відповідача із зазначеним розрахунком, як і доказів відмови відповідача від його підписання, дозволяє суду дійти висновку про недоведеність існування порушеного права Ради, за захистом якого прокурор звернувся до суду за даним позовом.
Крім того, господарський суд зазначає, що ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до якої зміни протягом дії статті не вносилися, передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», господарський суд доходить висновку, що під час розрахунку пайової участі прокурор мав не враховувати витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Проте докази вжиття прокурором заходів з метою встановлення розміру витрат замовника, які не підлягають врахуванню під час розрахунку пайової участі, в матеріалах справи відсутні, які і відсутні докази неможливості самостійного подання таких доказів до суду.
З урахуванням вищенаведеного господарський суд доходить висновку, що розрахунок пайової участі лише на підставі даних про кошторисну вартість будівництва, яка складає 405 437 600,00 грн, у будь-якому випадку не відповідає вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Господарський суд також вважає за необхідне наголосити, що будівництво багатоквартирного будинку на території Ради згідно з відомостями з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва було завершено 01.07.2021.
Абзацом 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у розмірі та порядку, визначеними цим розділом.
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (пп. 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
Наявність у забудовників обов'язку протягом 2020 року сплатити кошти пайової участі, які мають бути сплачені до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, дозволяє господарському суду дійти висновку, що добросовісний забудовник може виконати такий обов'язок за однією умови: введення об'єкта в експлуатацію до кінця 2020 року, оскільки обов'язок сплати коштів, наприклад, у 2021 році або у будь-які інші строки абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не передбачений.
Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010, п. 50?56 зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що чіткий і однозначний строк сплати коштів пайової участі, а також умови його сплати забудовником, визначені абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що введення відповідачем житлового будинку в експлуатацію у 2021 році надавало йому законне очікування на звільнення від сплати пайової участі, про що ТОВ «Кадор» і було зазначено у відповідних документах під час введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи включення земельних ділянок №33, №34-2 стягнення пайової участі у зв'язку із забудовою яких є предметом даного спору, під час розрахунку розміру пайової участі до розрахунку №4, який є невід'ємним додатком до додаткової угоди №1 від 07.06.2016, недоведеність прокурором обставини включення до умов договору від 02.04.2007 положень про сплату відповідачем пайової участі у зв'язку із забудовою земельних ділянок з кадастровими номерами 5123755800:01:002:0283, 5123755800:01:002:0290, а також доказів звернення Таїровської селищної ради до відповідача з пропозицією підписати та узгодити розрахунок пайової участі, який повинен бути невід'ємною частиною договору від 02.04.2007; приймаючи до уваги неврахування прокурором вимог ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час розрахунку величини пайової участі, а також наявність у відповідача законного очікування на звільнення від сплати пайової участі у зв'язку введенням об'єкта в експлуатацію у 2021 році, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявлених прокурором вимог про стягнення з ТОВ «Кадор» на користь Таїровської селищної Ради коштів пайової участі у розмірі 8 108 752,00 грн.
Відмова суду у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів пайової участі має наслідком відмову у задоволенні похідних вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 4 842 541,99 грн та 3% річних у розмірі 874 412,27 грн.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність відмови у задоволенні позовних вимог керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор» про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 8 108 752,00 грн, збитків від інфляції у розмірі 4 842 541,99 грн, 3% річних у розмірі 874 412,27 грн.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 145 ГПК України).
Відмова суду у задоволенні позову є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 12.05.2025 у даній справі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладаються на прокурора відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 145, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 у справі №916/1844/25.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 10 листопада 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна