79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
13.11.2025 Справа № 914/2804/25
за позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м.Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дзвінчука Тараса Юрійовича, м.Коломия Івано-
Франківської області,
про стягнення 111 706,58 грн. заборгованості,
Суддя Б. Яворський.
Справа розглядалася без виклику учасників процесу.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява
Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Фізичної особи-підприємця Дзвінчука Тараса Юрійовича про стягнення 111706,58 грн заборгованості за кредитним договором № КБ03.00111.011227887.Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та відсотків за користування кредитом. Сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м.Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.09.2025 року справу №914/2804/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу; надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі та встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомлено сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п"яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала суду була надіслана на адресу відповідача, вказану ЄДДРЮОФОП та повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і
розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою
Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).
Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання
відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
10 вересня 2024 року Акціонерним товариством «Ідея Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Дзвінчуком Т.Ю. (позичальник) укладено кредитний договір №КБ03.00111.011227887 з додатком, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на поповнення обігових коштів в сумі 100 000,00 грн. зі сплатою фіксованих процентів 0,01% річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (який відкривається автоматично з підписанням кредитного договору), зі строком користування по 10.09.2027 включно. Перерахування коштів підтверджується меморіальним ордером, копія якого знаходиться у справі.
Відповідно до п.3.1 кредитного договору комісія за видачу кредитних коштів утримується банком з суми кредиту в день видачі кредитних коштів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору, який знаходиться в матеріалах справи. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.
За умовами п.2.5 кредитного договору датою видачі кредитних коштів є день списання коштів з позичкового рахунку позичальника. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п.3.2 договору). Згідно п. 3.3 договору базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. За п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.
Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором (п.4.1 договору). Сторони погодили, що позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (п. 4.2 договору).
Відповідно до п.4.4 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму
поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.
Згідно з п. 5.2.5 кредитного договору банк має право відмовити у видачі позичальнику
кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках:наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальником кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в Банку правилам; надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявилися недостовірними; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; нецільового використання кредиту або його частини; невиконання грошових зобов'язань за договором; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію; у випадку незгоди зі зміною процентної ставки на умовах цього договору. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п. 5.2.5 цього договору фактів. Банк письмово повідомляє позичальника у випадку прийняття рішення про відмову від виплати кредиту з зазначених вище підстав.
Сторони погодили, що виникнення зобов'язання позичальника достроково повернути
кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5 цього договору, тягне за собою
виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов'язань позичальника в строк або термін, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п. 12.1 цього договору.
У випадку порушення позичальником встановленого у відповідній вимозі строку або терміну для погашення всієї заборгованості за цим договором кінцевий термін погашення кредиту вважається таким, що настав, та позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня після закінчення такого строку або терміну, зазначеного у відповідній вимозі, погасити кредит, нараховані проценти, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжною інструкцією №3252186 від 10.09.2024 з призначенням платежу видача кредиту згідно кредитного договору №КБ03.00111.011227887 від 10.09.2024.
Позивач стверджує, що остання сплата відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 11.12.2024. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 16.07.2025 становить 111706,58 грн., з якої: 91668,41грн. прострочений борг; 5,17 грн. прострочені проценти;20033,00 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту. Вказана заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку, довідкою-розрахунком заборгованості та детальним розрахунком заборгованості станом на 16.07.2025.
На виконання п.4.9 кредитного договору банком 04.06.2025 було надіслано вимогу 12.4.2/КБ03.00111.011227887 від 04.06.2025 про усунення порушення кредитних зобов'язань, що підтверджується описом вкладення про надіслання вимоги відповідачу, проте дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача.
Відповідач отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін не повернув та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором, у зв'язку з чим заборгованість позичальника перед АТ «Ідея Банк» згідно кредитного договору становить 111706,58 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору кредитного договору №КБ03.00111.011227887 від 10.09.2024. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).
Як вбачається з п. 3.2, 3.3 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ФОП Дзвінчуку Т.Ю. кредит у розмірі 100 000,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит, проценти та комісію у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (ст.599 ЦК України).
Перевіривши проведені банком нарахування, суд погоджується з такими, тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 111706,58 грн.
Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов'язань суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується
платіжною інструкцією №7614609 від 22.07.2025 на суму 3028,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають
задоволенню, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дзвінчука Тараса Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) 111706,58 грн. заборгованості за кредитним договором та 3028,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Яворський Б.І.