79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.11.2025 Справа № 914/1337/25
За позовом: Акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів,
до відповідача 1: Фермерського господарства «Саєнко», с. Гряда, Львівська обл.,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , с. Салтичія, Запорізька обл.,
про стягнення 448 016, 77 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Вус Андрій Петрович - представник,
від відповідача 1: Ковдря Сергій Васильович - керівник,
від відповідача 2: ОСОБА_1 .
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Саєнко" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 448 016, 77 грн за кредитним договором від 08.12.2020 № 47/190.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відкрито провадження у справі № 914/1337/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 26.05.2025.
Ухвалою суду від 26.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 16.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2025.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвала суду, зокрема ухвалою суду від 06.10.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.11.2025.
У судове засідання 10.11.2025 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання 10.11.2025 представник відповідача 1 з'явився, позовні вимоги не заперечив.
У судове засідання 10.11.2025 відповідач 2 з'явився, позовні вимоги не заперечив.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.11.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство «Кредобанк» (надалі - позивач, банк) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Фермерського господарства "Саєнко" (надалі - відповідач 1, позичальник) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2, поручитель) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.12.2020 № 47/190 у розмірі 448 016, 77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08.12.2020 між ним та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 47/190 (надалі - кредитний договір) та на виконання умов якого банком переховано на рахунок відповідача 1 кредитні кошти в розмірі 350 700, 00 грн. Також з метою забезпечення виконання кредитного договору, між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки від 08.12.2020 № 47/190/S-2 (надалі договір поруки).
Як стверджує позивач, незважаючи на те, що свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання коштів він виконав належним чином, відповідач 1 не повернув суму отриманих коштів за кредитним договором, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 298 690, 61 грн.
Позивач звертався до відповідачів з вимогою погасити заборгованість у добровільному порядку, однак така вимога залишена відповідачами без задоволення.
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителя суми в розмірі 448 016, 77 гривень, з яких 298 690, 61 грн заборгованості за тілом кредиту, 149 326, 16 грн заборгованості за процентами.
Позиція відповідача 1.
Представник відповідача 1 не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, проте зазначає, що у нього відсутня можливість сплати заборгованість у зв'язку із воєнною агресією росії та знаходження його майна на окупованій території.
Позиція відповідача 2.
Відповідач 2 не заперечує факту укладення договору поруки, проте просить суд взяти до уваги його статус внутрішньо переміщеної особи та призов на військову службу за мобілізацією, однак суд зауважує що мобілізація відповідача 2 не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, відповідно до приписів ст. 227 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити повністю, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 08.12.2020 року між Акціонерним Товариством «Кредобанк» та Фермерським господарством «Саєнко» було укладено кредитний договір № 47/190.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк зобов'язується на умовах, обумовлених кредитним договором надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (основну заборгованість), сплатити проценти, комісії та інші платежі, передбачені кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору позичальнику надано кредит у сумі 350 700, 00 грн зі строком погашення до 07.12.2025 року (п. 2.2. кредитного договору). За користування кредитом встановлена змінювана процента ставка, яка станом на дату укладення кредитного договору складає 13, 14 % річних (п. 2.3. кредитного договору).
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, упродовж усього часу користування кредитом позичальник зобов?язаний сплачувати банку проценти, розмір яких визначено відповідно до положень п. 2.3. частини А кредитного договору. При цьому строк користування кредитом не обмежується строком на який видано кредит, відповідно, позичальник усвідомлює та беззастережно погоджується з тим, що нарахування банком процентів за користування кредитом, буде здійснюватися за визначеною відповідно до положень п. 2.3. частини А та цим розділом 3 частини Б кредитного договору процентною ставкою до моменту фактичного повного повернення кредиту (крім випадків припинення нарахування процентів відповідно до п. 10.4.4. частини Б кредитного договору), а позичальник зобов'язаний сплатити всі нараховані банком проценти.
Відповідно до п. 2.8.5. кредитного договору, банк вправі вимагати дострокового повернення траншів, сплати процентів відповідно до п. 8.9.4 частини Б кредитного договору. У випадках, передбачених п. 6.3.1 частини Б кредитного договору банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту у разі прострочення сплати позичальником процентів, комісій таабо повернення основної заборгованості чи інших платежів, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 8.9.5 частини Б кредитного договору, позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення банку про повне дострокове погашення кредиту - достроково повністю повернути основну заборгованість, сплатити проценти та інші платежі в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.2. частини Б кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за кожен день календарний місяць користування кредитом на суму основної заборгованості за методом факт/360 з дня видачі кредиту до дня його повного повернення у повному обсязі.
Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору, позивальник зобов'язаний повертати банку кредит в обсягах в порядку і терміни (строки), передбачені графіком, але в будь-якому разі повністю повернути кредит не пізніше терміну (строку), вказаного у п. 2.2. частини А кредитного договору.
Судом встановлено, що позичальник не виконав належним чином зобов'язання по своєчасному та повному поверненню кредиту, оплаті процентів за кредитним договором, чим порушив умови пунктів 2.8.2., 8.1. кредитного договору.
Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою від 27.01.2025 вих. № 85-2701/25 про оплату заборгованості за кредитним договором, однак відповідач-1 вимогу не виконав.
Як встановлено судом, позивач скористався передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України правом, направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, з одночасною сплатою заборгованості по процентах.
Зважаючи на наведене, з урахуванням також правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.06.2020р. у справі № 910/4907/13, суд зазначає, що пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання кредитного зобов'язання.
Заборгованість позичальника - Фермерського господарства «Саєнко» за кредитним договором від 20.12.2020 № 47/190 станом на 08.04.2025 становила 448 016, 77 грн, а саме:
- прострочена заборгованість по кредиту: 298 690, 61 грн.;
- прострочена заборгованість по процентах: 149 326, 16 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою. Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, 08.12.2020 між кредитором, позичальником (боржником) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 47/190/S-2.
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання Фермерським господарством «Саєнко» зобов'язання в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок за кредитним договором № 47/190 від 08.12.2020 року, укладеним між боржником та кредитором.
Пунктами 2.1.-2.3 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника. Поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника.
Згідно з пунктом 2.6 договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель своїм підписом на цьому договорі підтверджує, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань боржника, а також за будь-якого іншого боржника, в разі переведення боргу/заміни особи боржника або смерті боржника на підставі або у зв'язку з кредитним договором.
Стаття 554 ЦК України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пункт 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою від 11.04.2025 № 85-1204/25 про сплату заборгованості за кредитним договором, однак відповідач-2 вимогу не виконав.
Враховуючи, що ні позичальник, ні поручитель не виконали грошові зобов'язання за кредитним договором від 20.12.2020 № 47/190 у повному обсязі, що не заперечується відповідачами та підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 298 690, 61 грн та 149 326, 16 грн заборгованості за відсотками, такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача-2 щодо неврахування банком того факту, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після дати початку тимчасової окупації залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій російською федерацією території України або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.
За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов'язань за кредитним договором та/або договором позики, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.
З огляду на умови кредитного договору (строк та мінімальна процентна ставка), заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує встановлений ч. 1 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» розмір таких процентів. Вказані відсотки за користування кредитом не є штрафною санкцією, а їх сплата була погоджена сторонами. До стягнення позивачем також заявлено 298 690, 61 грн заборгованості по кредиту, що також узгоджується із ч. 2 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»
Слід також зазначити, що законодавцем у вказаній статі конкретно визначено види договорів та суб'єкта, на які розповсюджується дія вказаної статті Закону, а саме - кредитний договір та/або договір позики, суб'єкт - боржник, який є внутрішньо переміщеною особою. Також вказаний закон не звільняє внутрішньо переміщених осіб від обов'язку виконувати зобов'язання за кредитним договором, а передбачає можливість звільнення від негативних наслідків невиконання грошових зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.
У даній справі боржником (позичальником) за кредитним договором від 20.12.2020 є Фермерське господарство «Саєнко», а не ОСОБА_1 , тому до спірних правовідносин положення вказаного Закону не застосовуються. При цьому поняття «боржник» та «солідарний боржник» не є тотожними.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Зважаючи на вказані вище обставини суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних, що підлягають до задоволення повністю.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Оскільки чинним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення судового збору, останній покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах в розмірі 3 360, 13 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Саєнко» (80377, Львівська обл., Львівський р-н, село Гряда, вул. Смеречанського, будинок 59, код ЄДРПОУ 32721726) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова, будинок 78, ідентифікаційний код 09807862) суму в розмірі 448 016, 77 грн з яких:
- 298 690, 61 грн основного боргу;
- 149 326, 16 грн заборгованості за процентами.
3. Стягнути з Фермерського господарства «Саєнко» (80377, Львівська обл., Львівський р-н, село Гряда, вул. Смеречанського, будинок 59, код ЄДРПОУ 32721726) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова, будинок 78, код ЄДРПОУ 09807862) 3 360, 13 грн судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Сахарова, будинок 78, ідентифікаційний код 09807862) 3 360, 13 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.