вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/3080/24
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром"
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі №911/3080/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" (08132, вул. Київська, 6-В, оф. 5, м. Вишневе, Київська обл., код ЄДРПОУ 45129278)
про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором поставки товару №150/ВОЗ-2024 від 04.06.2024,
за участю представників:
позивача: Тихоненко Ірина Станіславівна;
відповідача: Дяковський Олександр Сергійович.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару.
Рішенням у справі №911/3080/24 позов задоволено повністю.
На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2025, яке набрало законної сили 07.08.2025, видано наказ.
Через систему “Електронний суд» 23.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2025 призначено проведення засідання з розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на 04.11.2025.
У судовому засіданні 04.11.2025 представник позивача заперечував проти задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач просив задовольнити вказану заяву.
В обґрунтування своєї заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відповідач зазначає, що ним на виконання п.13.9. Договору №150/В03-2024 від 04.06.2024 (далі - Договір) сплачено забезпечувальний платіж в сумі 86190 грн, пунктом 13.11. договору визначено, що за порушення умов договору передбачених, зокрема, розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальником та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору. Внесений відповідачем забезпечувальний платіж та добровільна сплата різниці заборгованості у розмірі 14701,40 грн, повністю компенсує розмір неустойки, нарахованої позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, і додаткове стягнення з постачальника (відповідача) коштів суперечило б умовам договору.
Позивач заперечує щодо задоволення заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та, зокрема, зазначає, що в пункті 13.11. договору сторони передбачили, що замовник у випадку порушення виконавцем умов договору, залишає за собою право задовольнити їх за рахунок наданого виконавцем забезпечення, тобто позивач має право вибору дій у даній ситуації або задовольнити вимоги за рахунок даного забезпечення або стягнути їх з порушника умов договору в судовому порядку. В даному випадку, позивач скористалась своїм правом і задовольнив вимоги щодо сплати неустойки шляхом звернення до суду з позовом про стягнення пені та штрафу, а не шляхом задоволення даних вимог за рахунок забезпечення виконання договору.
Розглянувши заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, вислухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 та ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).
Частина 2 ст. 328 ГПК України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: - якщо його (наказ) видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Судом встановлено, що відповідачем на виконання п.13.9. договору сплачено позивачу забезпечувальний платіж у розмірі 86190 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.05.2024 №1105.
У пункті 13.11. Договору сторони погодили, що за порушення умов договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальник та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору
Як зазначено вище, рішенням господарського суду від 13.02.2025 у справі №911/3080/24, залишеним без змін апеляційним господарським судом від 07.08.2025, позовні вимоги задоволено повністю, та стягнуто з відповідача на користь позивача 37009,40 грн пені, 63882 грн штрафу, загалом 100891,4 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн.
Судовим рішенням встановлено, що постачальником було допущено прострочення поставки товару понад 30 календарних днів, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до пункту 13.11 Договору сторони узгодили, що у випадку такого порушення замовник має право не повертати забезпечення виконання умов договору та задовольнити свої грошові вимоги виключно за рахунок коштів, переданих постачальником як забезпечення виконання зобов'язань.
Виходячи з положень договору, авансовий платіж (забезпечення виконання) виконує функцію компенсації за порушення постачальником умов договору. Таким чином, додаткове стягнення з постачальника штрафних санкцій у вигляді неустойки понад утримане забезпечення суперечило б узгодженим сторонами умовам договору, оскільки призвело б до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення, що є недопустимим. Такий підхід забороняється принципом non bis in idem, закріпленим у статті 61 Конституції України.
Таким чином, сторони погодили виключний спосіб відшкодування штрафних санкцій - за рахунок утриманого забезпечувального платежу. З урахуванням приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому саме ця домовленість має застосовуватися.
Суд бере до уваги, що 23.10.2025 відповідач направив позивачу заяву про залік однорідних вимог відповідно до статті 601 ЦК України. В результаті проведеного зарахування грошове зобов'язання відповідача перед позивачем припинилось на 86190 грн.
Також судом береться до уваги, що відповідачем під час розгляду заяви визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, було сплачено в добровільному порядку різницю суми у розмірі 14701,40 грн та судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.10.2025 №135 на суму 14701,40 грн, №136 на суму 3028 грн.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача за наказом у справі №911/3080/24 відсутній у зв'язку з його припиненням через утримання забезпечення та проведення заліку зустрічних однорідних вимог та сплатою в добровільному порядку різниці у розмірі 14701,40 грн, а тому наказ господарського суду підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 2 ст. 328 ГПК України, а заява Товариства про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задоволенню.
Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати наказ Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі №911/3080/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА Торгпром" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул. Київська, будинок 6 В, офіс 5, код ЄДРПОУ 45129278) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 37009,40 грн пені та 63882 грн штрафу за договором №150/В03-2024 від 04.06.2024, а також 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.
Ухвали суду підлягають оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 13.11.2025.
Суддя А.Ф. Черногуз