ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2025Справа № 910/11725/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс"
про стягнення 22367,68 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс" про стягнення 22367,68 грн., з яких: 9450,82 грн. - основний борг, 9595,21 грн. - пеня, 2507,58 грн. - інфляційні втрати, 814,07 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до останнього за договором про відступлення права вимоги від 17.12.2024 р. перейшло право вимоги до відповідача, який неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р. перед первісним кредитором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11725/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Про стан розгляду справи № 910/11725/25 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
01.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Левайс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" (постачальник) укладено договір поставки № Х-1091, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом чинності цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) в кількості і в строки згідно з умовами цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти, та своєчасно сплатити за товар згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору повне найменування товару, одиниці виміру товару, ціна одиниці товару, встановлюється в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.5 договору встановлено, що моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару покупцем та підписання уповноваженими представниками обох сторін товаро-супровідних документів, що підтверджують фактичну передачу товару від постачальника покупцеві. Датою поставки товару постачальником є фактична дата прийняття товару покупцем за видатковою накладною.
За змістом п. 7.2 договору сума договору складається з суми вартості партій товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору, і визначається шляхом додавання вартості товару, вказаного у видаткових накладних, що були підписані уповноваженими представниками сторін протягом строку дії цього договору.
Договір набуває чинності з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє до 31.12.2018 р., а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 12.1 договору).
На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 12496,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 44/10 від 14.10.2022 р. на суму 4741,68 грн., № 67/10 від 21.10.2022 р. на суму 3277,93 грн., № 94/10 від 28.10.2022 р. на суму 2051,94 грн., № 117/10 від 04.11.2022 р. на суму 2424,95 грн., та товарно-транспортними накладними № Р44/10 від 14.10.2022 р., № Р67/10 від 21.10.2022 р., № Р94/10 від 28.10.2022 р., № Р117/10 від 04.11.2022 р.
Як слідує з позовної заяви, покупець здійснив часткову оплату товару на суму 3045,68 грн., у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед постачальником у сумі 9450,82 грн.
У подальшому, 17.12.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебет" (новий кредитор), за наслідками аукціону згідно з протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20241108-15846 від 19.11.2024 р. по реалізації майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВК-Мілк", укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступив новому кредитору право дебіторської заборгованості на суму 526358,84 грн. в процедурі банкрутства ТОВ "ЛВК-Мілк", у зв'язку з чим новий кредитор став кредитором за основним зобов'язанням на всю суму заборгованості за основним зобов'язанням.
Згідно з п. 1.2 договору детальний обсяг права вимоги дебіторської заборгованості відображено у додатку № 1 до договору (довідка про стан дебіторської заборгованості на 01.09.2024 р.).
За змістом п.п. 1.3 та 1.4 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням, має право звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання боржниками зазначеного в додатку грошового зобов'язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов'язанні за основним зобов'язанням.
Відповідно до п. 2.1 договору первісний кредитор засвідчив, що новим кредитором здійснено повну оплату за право дебіторської заборгованості на суму 526358,84 грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору).
17.12.2024 р. первісним кредитором та новим кредитором підписано акт про придбання майна на аукціоні № BRD001-UA-20241108-15846 по лоту № 1, який відбувся 19.11.2024 р.
Таким чином, за умовами договору про відступлення права вимоги від 17.12.2024 р. до позивача від первісного кредитора перейшло право вимоги до відповідача за договором поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р.
Як вбачається з довідки про стан дебіторської заборгованості ТОВ "ЛВК-Мілк" на 01.09.2024 р. (додаток 1 до договору про відступлення права вимоги від 17.12.2024 р.), заборгованість ТОВ "Левайс" утворилась 04.11.2022 р. та становить 9450,82 грн.
07.01.2025 р. позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, в якому просив сплатити заборгованість за договором поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р. у розмірі 9450,82 грн.
Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не сплатив 9450,82 грн. за договором поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р., позивач і звернувся до суду з даним позовом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Поряд з цим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов'язання. Заміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.
Поряд з цим, за змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за основним договором в частині здійснення розрахунків за отриманий товар.
Проаналізувавши умови договору поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р., зокрема розділ 8 «порядок розрахунків», суд дійшов висновку, що обов'язок оплати за товар у відповідача настав, оскільки останнім як не надано до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про не реалізацію отриманого товару кінцевому споживачу або третім особам, так і не надано жодних заперечень по суті позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами конкретного строку оплати поставленого товару, у зв'язку з чим строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 р. у справі № 910/9075/17, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, з огляду на приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого відповідачу товару є таким, що настав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором поставки № Х-1091 від 01.03.2018 р. у сумі 9450,82 грн. суду не надав.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 9450,82 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 9595,21 грн. пені, 2507,58 грн. інфляційних втрат, 814,07 грн. 3% річних.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно з п. 9.2 договору поставки за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи відсутність заперечень та контр-розрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявлених позивачем сумах.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет".
Поряд з цим, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення нараховувати на суму основного боргу 3% річних з 19.09.2025 р.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене та заявлене позивачем клопотання, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на залишок основного боргу, починаючи з 19.09.2025 р. до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 9450,82 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левайс" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. № 6 /літери Б,Б'/, код 41201250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет" (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, буд. 4, код 45320950) 9450 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 82 коп. основного боргу, 9595 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 21 коп. пені, 2507 (дві тисячі п'ятсот сім) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 07 коп. 3% річних, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 9450,82 грн., починаючи з 19.09.2025 р. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 9450,82 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА