ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/13971/25
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПРОДАКТС Україна" про забезпечення позову у справі № 910/13971/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПРОДАКТС Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС КЛІН УКРАЇНА»
про стягнення 2 284 697,71 грн
Суддя Підченко Ю.О.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/13971/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПРОДАКТС Україна" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙС КЛІН УКРАЇНА» (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 13 вересня 2023 року №АР/08/2023/D у загальному розмірі 2 284 697,71 грн, з яких прострочена заборгованість за поставлений товар: 1 984 634,40 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі: 300 063,31 грн.
Разом з позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙС КЛІН УКРАЇНА» вчиняти будь-які дії щодо відчуження земельних ділянок, що належать йому на праві власності а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:004:5089, площею 0.5263 га з цільовим призначенням: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:004:5106, площею 0.2 га з цільовим призначенням: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, до вирішення справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Наданих позивачем пояснень та доказів достатньо для вирішення заяви про забезпечення позову без виклику сторін в судове засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.
На обґрунтування заяви позивач посилається, зокрема, на наступне:
- відповідач систематично зловживає виконанням своїх договірних зобов'язань, не реагує на отримані претензії, продовжує накопичувати заборгованість;
- відповідач проявляє очевидно недобросовісну поведінку щодо позивача, з метою збереження та примноження активів замовляє та отримує товар, однак не здійснює його оплату;
- дії відповідача свідчать про можливість зловживання своїми правами і обов'язками і на стадії судового процесу, усвідомлюючи свої неправомірні дії, вжити всі заходи з метою унеможливлення виконання судового рішення;
- враховуючи значний розмір заборгованості Відповідача (1 984 634,40 грн прострочена заборгованість, 300 063,31 грн нарахована пеня), систематичне порушення відповідачем платіжної дисципліни, що триває майже три роки, існує реальна небезпека того, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження свого майна: земельних ділянок, які перебувають у його власності а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:004:5089; земельна ділянка з кадастровим номером 3222488200:07:004:5106, що унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог;
- без вжиття заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість вільно розпоряджатися своїм майном, в тому числі відчужувати земельні ділянки, що може призвести до ситуації, коли на момент виконання судового рішення у відповідача не залишиться достатнього майна для задоволення вимог позивача.
Суд наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (відповідачам) здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
При вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушення інтересів позивача у спірних правовідносинах відповідачем.
Суд констатує, що підстави стягнення та обґрунтованість розміру заявлених вимог мають бути доведені позивачем під час розгляду справи з урахуванням ст. 16 Цивільного кодексу України .
Факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань чи неналежного їх виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та саме по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
З наданих позивачем доказів вбачається, що ним не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на майно відповідача.
Чинне законодавства передбачає, що відчуження нерухомого майна може бути здійснено платно (за договором купівлі-продажу), безоплатно (дарування) або у примусовому порядку.
У своїй заяві про забезпечення позову від 10.11.2025 позивач зазначає лише про ймовірність вчинення дій щодо відчуження майна, що належить на праві власності відповідачу.
Всі доводи позивача фактично зводяться до припущень та посилань на вірогідність, ймовірність вчинення відповідачем дій з метою відчуження майна та ухилення від виконання майбутнього рішення суду.
Отже, підсумовуючи наведене вище суд дійшов висновку, що позивачем не доведено несумлінних дій відповідача під час розгляду справи, які можуть свідчити про намір продати, знищити, знецінити та відчужити майно (земельні ділянки), яке знаходиться у власності відповідача.
Так, наведені заявником обставини не підтверджують, що майно, наявне у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю, так само як і не доведено, що останнім вчиняються будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду у даній справі (у випадку задоволення позову).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПРОДАКТС Україна" про забезпечення позову.
Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 220, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПРОДАКТС Україна" про забезпечення позову відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано - 11.02.2025
Суддя Ю.О.Підченко