вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4606/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Департаменту розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, 40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 39291701
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ», 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 5 760,00грн.
Департамент розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» про стягнення частини оплати за недоотримане пальне в сумі 5 760,00грн. та судового збору в сумі 2 422,40грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №191/2 від 01.03.2024р., в частині повної поставки оплаченого позивачем пального.
Ухвалою суду від 21.08.2025р. позовну заяву залишено без руху.
28.08.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Суддя Панна С.П. перебувала на лікарняному з 22.08.2025р. по 03.09.2025р.
Ухвалою суду від 04.09.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 04.09.2025р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на дату винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
01.03.2024р. між Департаментом розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю. «ТЕНЕГІЯ» було укладено договір поставки №191/2.
Відповідно до п.1.1. Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар. Найменування Товару: Дизпаливо(код УКТЗЕД 2710194300) (ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти»), одиниця вимірювання: літр.
Пунктом 1.2. визначено, що кількість: згідно накладних на товар.
У пункті 1.3. сторони дійшли згоди, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Згідно з п.2.1. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Відповідно до п. 3.1. ціна літру товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору 49 440,00грн., в т.ч. ПДВ 20%-8 240,00грн.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку-фактури накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно з пунктом 4.2. Договору оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити Постачальника.
У пункті 5.1. сторони визначили, що місце поставки (передачі) товарів:
5.1.1. Передача Покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
5.1.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки ) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати Товар на АЗС (п.5.2.).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Згідно з п.7.1. у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п.10.1. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний договір діє до 31 грудня 2024 року (п.10.2.).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем було підписано видаткову накладну № 0002/0000616 від 01.03.2024, відповідно до якої Покупець на підставі Договору № 191/2 від 01.03.2024 придбав у Постачальника Товар:
- найменування: дизпаливо, кількість 1030 л, ціна за одиницю з ПДВ 40,00, вартість разом з ПДВ 49 440,00грн.
Згідно з умовами Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» надало Департаменту розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації рахунок фактуру № 0002/0000531 від 01.03.2024 на суму 49 440,00грн.
Позивачем на виконання умов договору № 191/2 від 01.03.2024 року було перераховано відповідачу 49 440,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1 від 04.03.2024р.
На виконання умов Договору № 191/2 від 01.03.2024 Постачальник частково поставив Покупцеві товар в кількості 910 літрів на суму 43680,00 грн.
Як зазначив позивач, в травні 2025 року представником адміністрації встановлено відсутність пального на автозаправних станціях в місті Суми, які здійснювали відпуск пального за паливними картками ТОВ «ТЕНЕГІЯ», у зв'язку з чим Департамент не має можливості заправляти службовий автомобіль, що в свою чергу негативно впливає на можливість виконання повноважень в умовах правового режиму воєнного стану.
Враховуючи вищезазначені обставини та згідно з наявними матеріалами справи, Відповідач в повному обсязі товар не поставив, а саме: в порушення умов Договору не був переданий товар на 120 літрів на суму 5 760,00грн., що підтверджується наявними у Покупця невикористаними скретч-картами: 304622579084 (20 л); 304622579085 (20л); 304622579082 (20л); 304622579083 (20л); 304622579080 (20л); 304622579081 (20л).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію № 01-09/1326 від 29.05.2025р, проте, станом на момент подання позову, ТОВ «Тенегія» не забезпечило виконання своїх зобов'язань за договором в частині видачі (передачі) всієї кількості товару або повернення грошових коштів на суму недоотриманого пального Департаменту розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації.
Окрім цього, 03.06.2025р. Позивачем на адресу ТОВ «Тенегія» направлено на підпис два екземпляра акту звірки з вимогою підписаний екземпляр звірки повернути Департаменту, однак Відповідачем вищезазначені підписано акти не було.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача з позовною заявою до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату в загальній сумі 49 440,00грн., проте відповідач частково поставив Покупцеві товар в кількості 910 літрів на суму 43 680,00грн.
Отже залишок непоставленого за умовами Договору товару станом на 15.08.2025 року складає 120 літрів на суму 5 760,00грн.
В свою чергу, відповідач вказані доводи позивача не спростував та не оспорив.
У даному випадку позивач посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в 5 760,00грн. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 5 760,00грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 422,40грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Департаменту розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 39291701, рахунок UA238201720343141001600088522, КЕКВ 2210) частину оплати за недоотримане пальне в сумі 5 760,00грн. (п'ятдесят тисяч сімсот шістдесят гривень 00коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Департаменту розвитку громад, територій та інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 39291701, рахунок UA238201720343141001600088522, КЕКВ 2210) судовий збір у розмірі 2 422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.11.2025
Суддя С.П. Панна